Рішення № 21649839, 22.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.12 Справа № 24/5009/8059/11

Суддя Азізбекян Т.А.

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Укрроснаміс”, 86510, Донецька обл., м. Сніжне, вул. Брюсова, 6/37

до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, 69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72

про стягнення 389 538,50 грн.,

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1. ( дов. № 20-408 від 20.12.2011 р.).

від відповідача: ОСОБА_2. ( дов. б/н від 20.12.2011 р.).

СУТЬ СПОРУ:

23.12.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Укрроснаміс” з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” про стягнення з відповідача 389 538,50 грн., з яких: суми основного боргу 379 000,00 грн., пеню 9 390,23 грн., 1% річних за неправомірне користування чужими коштами 1 211,37 грн.

Ухвалою від 23.12.2011р. судом порушено провадження у справі № 24/5009/8059/11, судове засідання призначено на 26.01.2012р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду справи.

Ухвалою від 26.01.2012р. розгляд справи відкладений на 22.02.2012р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 22.02.2012р., на підставі на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступна та резолютивна частини рішення. Судом повідомлено про час складення рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив наступне. 22.06.2011р. між сторонами укладено договір поставки № 20/2011/1337, на виконання умов якого позивач виготовив та поставив відповідачу продукцію на загальну суму 388 719,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 07141 від 14.07.2011р., податковою накладною від 14.07.2011р., товарно-транспортною накладною № 1 від 14.07.2011р., рахунком-фактурою № 07141 від 14.07.2011р., довіреністю серії ЯЖК № 719384 від 14.07.2011р. Однак, відповідач свої зобовязання за договором у повному обсязі не виконав, рахунок № 07141 від 14.07.2011р. сплатив частково в сумі 9 719,00 грн. Таким чином, сума основного боргу становить 379 000,00 грн. За прострочення оплати, на підставі п. 8.4. договору відповідачу нараховано пеня в розмірі 9 390,23 грн., а саме за період з 22.07.2011р. по 14.11.2011р. 9 334,52 грн. та за період з 22.07.2011р. по 17.08.2011р. 55,71 та 1% річних за неправомірне користування чужими коштами , що становить 1 211,37 грн., у т.ч. за період з 22.07.2011р. по 14.11.2011р. 1 204,08 грн. та за період з 22.07.2011р. по 17.08.2011р. 7,29 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. ст. 222, 230 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив, в якому зауважив, що доводи позивача не підтверджені письмовими доказами, які б свідчили про факт своєчасного виставлення рахунку до оплати. Так, до фінансового відділу підприємства рахунок позивача надійшов із запізненням, але доказів надходження його на підприємство у встановленому порядку через канцелярію підприємства він не містить, що позбавляє можливості визначення дати його отримання та відповідно прострочення зобов'язання. Таким чином, оскільки внаслідок прострочення позивача відповідач не отримав повний пакет документів у передбачені договором строки, зокрема рахунок, зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію не настало. Стосовно вимог позивача щодо стягнення заборгованості відповідач зазначив, що сума основного боргу у розмірі 379 000,00 грн. сплачена ВАТ “Запоріжсталь” у повному обсязі згідно платіжних доручень № 19111 від 13.01.2012р. на суму 180 000,00 грн. та № 19393 від 17.01.2012р. на суму 199 000, 00 грн. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та процентів річних відмовити та припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 379 000,00 грн.

В судовому засіданні 22.02.2012 р. відповідач заперечував проти стягнення суми пені та річних з посиланням на обставини викладені у доповненні до відзиву від 20.02.2012 р. № 20/20130-78 (нн).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Укрроснаміс” (Постачальник) та відкритим акціонерним товариством “Запоріжсталь” (Покупець) укладено договір поставки № 20/2011/1337, за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобовязується виготовити і поставити, а Покупець на умовах даного договору прийняти і оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна і орієнтована кількість якої вказана в специфікації, яка є невідємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що орієнтована сума даного договору складає 777420,00 з урахуванням ПДВ.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору від 22.06.2011р., відповідно до узгодженої сторонами специфікації № 1, 14.07.2011 р. ТОВ «Укрроснаміс»виготовило та поставило ТОВ «Запоріжсталь»за адресою: ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, код станції 460005, код комбінату 5068 наступну продукцію: реліт ЛВК-«3»-10 в кількості 110,0 кг; реліт ЛВК-«3»-4 кількістю 120,0 кг; реліт ЛВК-«3»-6 кількістю 220,0 кг на загальну суму 388 719,00 грн. з ПДВ. Факт прийняття відповідачем вищезазначеної продукції підтверджується видатковою накладною № 07141 від 14.07.2011р.; податковою накладною від 14.07.2011р.; товарно-транспортною накладною №1 від 14.07.2011р.; рахунком-фактурою № 07141 від 14.07.2011р. та довіреністю серії ЯЖК № 719384 від 14.07.2011р., яка видана уповноваженій особі відповідача на отримання матеріальних цінностей від ТОВ «Укрроснаміс»за договором № 20/2011/1337 (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 5.1. договору, розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом п'яти банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності з розділом 6 на підставі наданих документів, вказаних в п. 4.3. даного договору.

Перелік товаросупровідних документів: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна (п. 4.3.).

Матеріали справи свідчать, що на момент звернення з позовом до суду, за фактично отриману продукцію відповідач 18.08.2011р. розрахувався частково в сумі 9719,00 грн. Решта вартості продукції відповідачем сплачена не була.

Пунктом 10.2. договору сторони обумовили, що дотримання досудового порядку врегулювання спорів по розрахунках, що виникають за цим договором, або у зв'язку з ним є обовязковим.

Отже, 14.11.2011р. позивачем направлено на адресу відповідача претензія № 1 про перерахування суми основного боргу в розмірі 379000,00 грн., пені 9390,23 та 1211,37 грн. 1% річних за неправомірне користування чужими коштами, про що свідчать фіскальний чек від 14.11.2011р. № 1792 та опис вкладення.

Претензія отримана уповноваженою особою відповідача 18.11.2011р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи. Проте, відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення, у звязку з чим на час звернення з позовом до суду сума основного боргу становила 379000,00 грн.

Встановлено, що 13.01.2012р. та 17.01.2012р., тобто після звернення позивача до суду, відповідач сплатив на користь позивача 379000,00 грн., що підтверджується платіжними документами № 19111 від 13.01.2012р. на суму 180000,00 грн. та № 19393 від 17.01.2012р. на суму 199 00,00 грн. Таким чином, в цій частині позовних вимог, предмет спору відсутній.

Згідно із п. 11 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі, в частині стягнення 379000,00 грн. основного боргу, підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України, у звязку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що за прострочку оплати згідно п. 5.1. договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочки від неоплаченої суми, але не більше облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період стягнення пені. Нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1 % річних за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється за період не більш 6 місяців від дня, коли зобовязання повинно було бути виконано.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.96 встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 9390,23 грн., а саме: за період з 22.07.2011р. по 14.11.2011р. в сумі 9334,52 грн. та з 22.07.2011р. по 17.08.2011р. в сумі 55,71 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено, розрахунок пені судом перевірено та визнано вірним. За таких обставин, вимоги про стягнення пені задовольняються.

Також, позивачем заявлено до стягнення 1% річних за неправомірне користування чужими коштами в сумі 1 211,37 грн., а саме за період з 22.07.2011р. по 14.11.2011р. 1204,08 грн. та з 22.07.2011р. по 17.08.2011р. 7,29 грн.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Розмір відсотків за порушення грошових зобовязань облікової ставки НБУ за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Відсотки не є різновидом неустойки, а є компенсація кредитору за неправомірне користування понад встановлений строк коштами, які він має отримати від боржника.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір % за неправомірне користування чужими коштами складає 1 211,37 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Доводи відповідача стосовно того, що зобов'язання оплати за поставлену продукцію не настало, оскільки від позивача не отримано повного пакету документів у передбачені договором строки, зокрема рахунок, судом до уваги не приймається з наступного.

Відповідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 33, ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та надати належні докази у підтвердження своїх доводів.

Доводи позивача щодо несвоєчасної оплати відповідачем прийнятої продукції знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, суду надано докази прийняття відповідачем продукції 14.07.2011р. та виставлення рахунку - фактури, який частково було сплачено відповідачем 18.08.2011р., про що було наведено вище. При цьому відповідачем не надано належних доказів, якими б це було спростовано.

Отже, матеріали справи не містять докази, що підтверджують та доводять невиконання позивачем зобовязань у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 7790,77 грн. відноситься на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, 69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230, п/р 26003032840001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, ІПН 001912308247) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укрроснаміс” (86510, Донецька обл., м. Сніжне, вул. Брюсова, 6/37, код ЄДРПОУ 33876898. п/р 26009273438 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», МФО 380805, ІПН 338769905239) 9390 (девять тисяч триста девяносто) грн. 23 коп. пені, 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 37 коп. 1% річних за неправомірне користування чужими коштами, 7790 (сім тисяч сімсот девяносто) грн. 77 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 379000 (триста сімдесят девять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 22.02.2012р.