Постанова № 21644726, 22.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16»лютого 2012 р. Справа №5023/8498/11

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 05.12.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщення Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КСН «Тріанон», м.Харків (вх.№5348Х/2-8), на рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2011 року у справі №5023/8498/11,

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСН «Тріанон», м.Харків,

про стягнення 505962,86 грн.-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2011 року у справі №5023/8498/11 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСН «Тріанон»на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк», 492920,19 грн. основної заборгованості, 13042,67 грн. пені, 5060,00 грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КСН «Тріанон», з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2011 року у справі №5023/8498/11 та постановити нове рішення, яким відмовити в позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк». В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що справу було розглянуто за відсутності представника відповідача, який не був повідомлений належним чином про дату та час проведення засідання суду. Крім того, відповідач не мав можливості надати обґрунтований відзив на позов, оскільки в порушення ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, ним не було отримано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд першої інстанції своїм рішенням позбавив відповідача можливості захищати свої права та інтереси, що є грубим порушенням норм процесуального права.

Також скаржник вказує, що місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване судове рішення не надав належної оцінки тому факту, що відповідно до умов договору репо цінних паперів №Р-8/2009 від 30.01.2009 року, у разі невиконання продавцем умов п.2.2.2 цього договору на протязі двох банківських днів, покупець має право задовольнити свої вимоги, що випливають із цього договору без звернення до суду за рахунок цінних паперів, які є предметом цього договору. Отже, сторона, яка тримає в себе цінні папери за договором репо, сама задовольняє свої вимоги за рахунок цінних паперів, які в неї знаходяться, проте суд першої інстанції належної правової оцінки вказаним умовам договору не надав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КСН «Тріанон»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 24.01.2012 року розгляд справи було відкладено у звязку із незявленням у судове засідання представників сторін для забезпечення повного, всебічного та обєктивного розгляду апеляційної скарги.

16.02.2012 року представник відповідача надав через канцелярію суду платіжне доручення №733 від 07.02.2012 року в підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі. Також представник відповідача надав виписку про стан рахунку у цінних паперах №017442. Вказані документи долучені до матеріалів справи.

Ухвала суду про відкладення розгляду апеляційної скарги на 16.02.2012 року була направлена позивачу та відповідачу рекомендованими листами 26.01.2012 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана позивачем 30.01.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, позивач у судове засідання не зявився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Ухвалою суду від 16.02.2012 року суд попереджав сторони, що у разі не зявлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце судового засідання те, що його явка у судове засідання не була визнана обовязковою та представник відповідача проти розгляду справи за відсутності позивача не заперечував, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

30.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Євробанк»(нове повне найменування банку: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Євробанк») позивач по справі та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСН «Тріанон»відповідач по справі був укладений договір репо цінних паперів №Р-8/2009.

Пунктом 1.1 договору репо сторони визначили предмет договору, а саме те, що відповідач 30.01.2009 року здійснює продаж, а позивач купує цінні папери, що зазначені у пункті 1.3 цього договору, за ціною що вказана у пункті 1.4 цього договору (1700000,00 грн.).

Пунктом 1.2 договору репо передбачено, що відповідач 02.02.2009 року здійснює зворотній викуп, а позивач здійснює зворотній продаж цінних паперів, що зазначені у пункті 1.3 цього договору, за ціною що вказана у пункті 1.5 цього договору (1708383,56 грн.).

Суд першої інстанції встановив, що позивач свої зобов'язання за договором репо №Р-8/2009 виконав в повному обсязі, а саме: 30.01.2009 року перерахував відповідачеві на рахунок №265080180801 в ТОВ КБ «Євробанк»(МФО 380355) грошові кошти в національній валюті в розмірі 1700000,00 грн. прийнявши іменні інвестиційні сертифікати.

09.02.2009 року сторони уклали додатковий договір №2 до договору репо цінних паперів №Р-8/2009 від 30.01.2009 року, яким сторони зокрема, узгодили, що відповідач здійснює зворотній викуп цінних паперів 10.02.2009 р., а Позивач в свою чергу здійснює зворотній продаж цінних паперів за ціною 1741978,00 грн. При цьому, відповідач зобов'язаний перерахувати: 1300000,00 грн. на рахунок позивача №2010.9.01808.13 в ТОВ КБ «Євробанк», МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 09 лютого 2009 року; 400000,00 грн. на рахунок позивача №2018.7.01808.13 в ТОВ КБ «Євробанк», МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 10 лютого 2009 року; 41978,00 грн. на рахунок позивача №2018.7.01808.13 в ТОВ КБ «Євробанк», МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 10 лютого 2011 року.

09.02.2009 року відповідач свої зобов'язання за договором репо (із змінами і доповненнями) виконав частково, а саме, перерахував на відповідний рахунок позивача суму в розмірі 1300000,00 грн.

Згідно додаткового договору від 03.03.2009 року №13 до договору репо позивач та відповідач домовились, що відповідач здійснює зворотній викуп цінних паперів 10.03.2009 року, а позивач в свою чергу здійснює зворотній продаж цінних паперів за ціною 1778252,05 грн. При цьому, відповідач зобов'язаний перерахувати: 1300000,00 грн. на рахунок позивача №2010.9.01808.13 в ТОВ КБ «Євро банк», МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 09 лютого 2009 року; 400000,00 грн. на рахунок позивача №2010.9.01808.13 в ТОВ КБ «Євро банк», МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 10 березня 2009 року, 78252,05 грн. на рахунок позивача №2018.7.01808.13 в ТОВ КБ «Євробанк», МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 10 березня 2009 року.

04.03.2009 року відповідач свої зобов'язання за договором репо (із змінами і доповненнями) виконав частково, а саме перерахував на відповідний рахунок позивача суму в розмірі 90000,00 грн.

В період з 02.02.2009 року по 24.06.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено 63 додаткових договори до договору репо цінних паперів №Р-8/2009 від 30.01.2009 року.

Згідно додаткового договору від 24.06.2011 року №63 до договору репо цінних паперів №Р-8/2009 від 30.01.2009 року позивач та відповідач домовились, що відповідач здійснює зворотній викуп цінних паперів 27.07.2011 року, а позивач в свою чергу здійснює зворотній продаж цінних паперів за ціною 1956897,26 грн. При цьому, відповідач зобов'язаний перерахувати: 1300000,00 грн. на рахунок позивача №2010.9.01808.13 в ПАТ КБ «Євробанк», МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 09 лютого 2009 року; 90000,00 грн. на рахунок позивача №2010.9.01808.13 в ПАТ КБ «Євробанк», МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 04 березня 2009 року; 310000,00 грн. на рахунок позивача №2010.9.01808.13 в ПАТ КБ «Євробанк», МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 27 липня 2011 року; 82977,07 грн. на рахунок позивача №2018.7.01808.13 в ПАТ КБ «Євробанк», МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 27 травня 2009 року;182920,19 грн. на рахунок позивача №2018.7.01808.13 в ПАТ КБ «Євробанк», МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 27 липня 2011 року.

05.08.2011 року ПАТ КБ «Євробанк»направив на адресу відповідача претензію вих.№01-7/3067 з вимогою погасити прострочену заборгованість в 10-дений термін шляхом перерахунку: 310000,00 грн. на рахунок позивача №2010.9.01808.13 в ПАТ КБ «Євробанк», МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910; 182920,19 грн. на рахунок позивача №2018.7.01808.13 в ПАТ КБ «Євробанк», МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобовязання за договором репо №Р-8/2009 від 30.01.2009 року (із змінами та доповненнями) належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи в суді першої інстанції склала 492920,19 грн. (заборгованість по зворотному викупу).

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязок.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобовязання за договором репо №Р-8/2009 від 30.01.2009 року (із змінами та доповненнями), в звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 492920,19 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобовязань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони пунктом 3.2 договору репо передбачено, що у випадку невиконання умов п.п. 2.2.1, 2.2.2, 4.2 цього договору винна сторона за кожен день затримки у виконанні відповідного пункту сплачує пеню, що нараховується за подвійною обліковою ставкою НБУ від суми, що вказана у п. 1.5 цього договору.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку пені, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», сума пені за несвоєчасне виконання договору репо №Р-8/2009 від 30.01.2009 року (із змінами та доповненнями), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 13042,67 грн. та є обґрунтованою.

Щодо доводів відповідача, що відповідно до пункту 4.1 договору репо, у разі невиконання продавцем умов п.2.2.2 цього договору на протязі двох банківських днів, покупець має право задовольнити свої вимоги, що випливають із цього договору без звернення до суду за рахунок цінних паперів, які є предметом цього договору. Отже, сторона, яка тримає в себе цінні папери за договором репо, сама задовольняє свої вимоги за рахунок цінних паперів та звернення до суду щодо стягнення суми заборгованості не є правомірним, то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, сторони підписуючи договір репо №Р-8/2009 від 30.01.2009 року (із змінами та доповненнями) погодили істотні умови договору, а саме щодо порядку виконання взятих на себе зобовязань та відповідальності, щодо неналежного його виконання.

Дійсно пунктом 4.1 договору репо №Р-8/2009 від 30.01.2009 року передбачено, що у разі невиконання продавцем умов п.2.2.2 цього договору на протязі двох банківських днів, покупець має право задовольнити свої вимоги, що випливають із цього договору без звернення до суду за рахунок цінних паперів, які є предметом цього договору.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що задоволення позивачем своїх вимог, що випливають із договору репо без звернення до суду за рахунок цінних паперів, які є предметом договору є правом позивача, а не обовязком. Отже, згідно умов договору позивач на власний розсуд приймає рішення чи задовольнити свої вимоги за рахунок цінних паперів чи звертатися до суду з позовною заявою про звернення стягнення.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме те, що справу було розглянуто за відсутності представника відповідача, який не був повідомлений належним чином про дату та час проведення засідання суду та він не мав можливості надати обґрунтований відзив на позов, оскільки в порушення ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, ним не було отримано копії позовної заяви та доданих до неї документів, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 05.10.2011 року на адресу відповідача направив копії позовної заяви та доданих до неї документів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист. Відповідачем не доведено та необґрунтовано того, що він не отримував копії позовної заяви та доданих до неї документів. Крім того не отримання вказаних документів не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду першої інстанції про порушення провадження у справі від 14.10.2011 року була направлена відповідачу рекомендованим листом 14.10.2011 року. Проте, вказана ухвала повернулась на адресу суду з позначкою «Укрпошти»- «за закінченням терміну зберігання»та відповідач у судове засідання 07.11.2011 року не зявився.

В судове засідання 28.11.2011 року представник відповідача також не зявився, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвала суду від 07.11.2011 року про відкладення розгляду справи була направлена всім учасникам провадження у справі.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до розяснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р., то до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Також колегія суддів зазначає, що ухвалою місцевого господарського суду від 07.11.2011 року сторони було повідомлено, що у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Отже, доводи відповідача про порушення норм процесуального права судом першої інстанції при розгляді позовної заяви спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2011 року по справі №5023/8498/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, то витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КСН «Тріанон»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2011 року у справі №5023/8498/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2012 року.