Постанова № 21644725, 21.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2012 р. Справа № 5021/2515/2011

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Шевель О.В., судді Білоусової Я.О., судді Пуль О.А.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом ОСОБА_1 за довіреністю,

1-го відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 за довіреністю,

2-го відповідача за первісним позовом не зявився,

3-го відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3, м.Суми, (вх. №300С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 13.12.2011 р. по справі № 5021/2515/2011,

за первісним позовом: 1. ОСОБА_3, м.Суми,

до 1. ОСОБА_4, АДРЕСА_1,

2.ОСОБА_6, м.Суми,

3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП-15927». м.Суми,

про переведення прав та обовязків покупця,

та за зустрічним позовом: ОСОБА_4, АДРЕСА_1,

до 1. ОСОБА_3, м.Суми,

2. ОСОБА_6, м.Суми,

3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП-15927», м.Суми,

про переведення прав та обовязків покупця,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач за первісним позовом, ОСОБА_3, у жовтні 2011 р. звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд перевести на нього, ОСОБА_3, права та обовязки покупця частки в розмірі 10% у статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП-15927» за договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП-15927»від 11.01.2011 р., який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на умовах передбачених цим договором (т. 1 а.с.3-5).

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним), ОСОБА_4 , подав зустрічну позовну заяву, в якій просив суд перевести на нього, ОСОБА_4, права та обовязки покупця частки в розмірі 11% у статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП-15927»за договором купівлі-продажу (відступлення) частки від 11.01.2011 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с.25-26).

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.12.2011 р. (суддя Миропольський С.О.) у задоволенні первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено (т. 1 а.с.96-98).

Позивач за первісним позовом, ОСОБА_3, не погодився з даним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Сумської області по даній справі від 13.12.2011 р. скасувати та прийняти нове, яким позов первісного позивача ОСОБА_3 задовольнити. Перевести на нього, ОСОБА_3, права та обовязки покупця частки в розмірі 10% у статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП-15927»за договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП-15927»від 11.01.2011р., який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на умовах передбачених цим договором, а у задоволенні зустрічного позову відмовити (т. 1 а.с.112-115).

В обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні первісного позову, не взяв до уваги доказів, які беззаперечно вказують на укладання договору купівлі-продажу частки у статутного капіталі ТОВ «Сумське АТП-15927 між 1-м та 2-м відповідачами за первісним позовом. А саме, апелянт зазначає, що судом першої інстанції у судовому засіданні по повязаній справі 5021/247/2011 були оглянуті оригінали документів, а саме договір-купівлі продажу та заява ОСОБА_4 про продаж частки. А тому, посилання суду першої інстанції в рішенні на неналежність даних доказів є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки факту наявності в матеріалах справи квитанції про внесення первісним позивачем на депозит господарського суду Сумської області 100000,00 грн. в якості виконання обовязків покупця відповідно до вимог частини 4 статті 362 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу 10% частки у статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП-15927»від 11.01.2011р., що підтверджує намір позивача за первісним позовом придбання даної частки.

Апелянт вказує на те, що внаслідок продажу ОСОБА_4 10% частки у статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП-15927»на користь ОСОБА_6 без попередньої згоди на це апелянта було порушено надане йому переважне право на придбання вищезазначеної частки.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції не застосував до корпоративних правовідносин, що регулюють питання прав та обовязків співвласників майна аналогію Закону, а саме норми Цивільного кодексу України та рекомендації щодо застосування таких норм до вказаних правовідносин, закріплених у пункті 31 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2012р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 13.02.2012р. (т. 1 а.с.110-111).

10.02.2012р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду представник 1-го та 3-го відповідачів за первісним позовом надав заперечення на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. №1257 від 10.02.2012р.) в яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги за необґрунтованістю.

В обґрунтування своєї позиції по справі 1-й та 3-й відповідачі за первісним позовом посилаються на те, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення від 13.12.2011р., оскільки фактично на момент розгляду справи між сторонами був відсутній предмет спору.

1-й та 3-й відповідачі за первісним позовом зазначають, що внаслідок прийняття по повязаній судовій справі №5021/247/2011 рішення яким визнано недійсними зміни до статуту та протокол зборів учасників від 11.01.2011р., то незалежно від того, чи укладались між сторонами договори купівлі-продажу часток учасників, дані договори не мають ніякої юридичної сили.

Також через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду 13.02.2012р. представник 1-го та 3-го відповідачів за первісним позовом надав додаткові заперечення (вх.№1286) на апеляційну скаргу (т. 1 а.с.139-140), в яких зазначається про те, що позивач за первісним позовом ОСОБА_3 відмовився від привілейованого права придбання часток у статутному капіталі 3-го відповідача за первісним позовом про що свідчить протокол загальних зборів учасників ТОВ «Сумське АТП 15927»від 11.01.2011р. 1-й та 3-й відповідачі зазначають, що незважаючи на те, що вищезазначений протокол був визнаний недійсним рішенням по справі 5021/247/2011, він все ж таки є джерелом доказів, так як особисто підписаний ОСОБА_3, та підпис ОСОБА_3, як і інших осіб, що підписали такий протокол, нотаріально посвідчений.

2-й відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2012р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка була направлена 2-му відповідачу за первісним позовом, повернулась на адресу Харківського апеляційного господарського суду з поштовою відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання»(т. 1 а.с.130-132). В силу приписів ст. 64 Господарського процесуального кодексу України вищенаведене свідчить про належне повідомлення даної особи про час та місце засідання суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що відповідно до розяснень, викладених Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р., до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній», «за закінченням терміну зберігання»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення 2-го відповідача за первісним позовом про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, присутні у судовому засіданні представники сторін не наполягали на відкладенні розгляду справи з посиланням на можливість надання суду додаткових доказів, які не були надані у суді першої інстанції з поважних причин, а також зважаючи на те, що 2-й відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та враховуючи, що представники позивача, 1-го та 3-го відповідачів за первісним позовом не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника 2-го відповідача за первісним позовом, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності 2-го відповідача ОСОБА_6

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 належним чином повідомлявся про час та місце засідання суду першої інстанції, однак, жодного разу у такі засідання не з'являвся, жодних пояснень та доказів не надавав.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 13.02.2012р. присутній представник позивача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її у повному обсязі. Представник 1-го та 3-го відповідачів за первісним позовом зазначив, що апеляційну скаргу позивача вважає необґрунтованою, просив суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача, 1-го та 3-го відповідачів за первісним позовом, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відмовляючи у задоволенні вимог первісного та зустрічного позову суд першої інстанції посилався на те, що позивачі за первісним та зустрічним позовом не надали суду оригіналів спірних договорів, не зазначили поважних причин, через які неможливо надати ці оригінали. При цьому, суд першої інстанції посилався на те, що необхідність огляду оригіналів договорів виникла у звязку з тим, що ОСОБА_3 заперечує факт продажу своєї частки у статутному фонді товариства у розмірі 11% ОСОБА_6, зазначаючи, що ніяких договорів з даною особою він не укладав, оригінал такого договору у нього відсутній.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції, воно не відповідає вищенаведеним приписам Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 14, а відтак, не може вважатися законним, обгрунтованим та таким, що прийняте при повному та всебічному зясуванні усіх фактичних обставин справи.

Так, зазначаючи про те, що позивачі за первісним та зустрічним позовом не надали суду оригіналів спірних договорів, не зазначили поважних причин, через які неможливо надати ці оригінали, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що у вказаних осіб не можуть бути оригінали спірних договорів, оскільки вони не є сторонами тих договорів, що оскаржують. Окрім того, судом першої інстанції не надана належна оцінка тим обставинам, що ОСОБА_4 під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечував факт укладання договору з ОСОБА_6, а відтак, в силу приписів ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України надана копія такого договору є належним та допустимим доказом по справі.

Зважаючи на вищезазначене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі.

Як свідчать матеріали справи, вимоги первісного та зустрічного позову про переведення на позивачів прав та обовязків покупця ґрунтуються на положеннях ст. 147 Цивільного кодексу України та зводяться до того, що відповідачі за первісним та зустрічним позовами здійснили відчуження своїх часток з порушенням норм чинного законодавства та статутних документів (тобто, вимоги первісного та зустрічного позову є аналогічними).

Наявні у справі докази свідчать про те, що згідно п. 4.5. Статуту ТОВ «Сумське АТП-15927»в редакції 2008 р. (т.1, а.с.12-21), розмір статутного (складеного) капіталу товариства становить 1000000,00 грн., який розподіляється між учасниками наступним чином: ОСОБА_4 50% статутного капіталу в розмірі 500000,00 грн.; ОСОБА_3 - 50% статутного капіталу в розмірі 500000,00 грн. Тобто, позивачі за первісним та зустрічним позовами мали однакову частку у статутному капіталі товариства. Відповідний факт не оскаржується та не спростовується сторонами.

Відповідно до п. 6.1. Статуту ТОВ «Сумське АТП-15927»учасник товариства має право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперах, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 147 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Абз. 2 ч. 2 названої статті передбачає, що учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Згідно зі статтею 53 Закону України «Про господарські товариства»учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відповідно до пункту 3.2.4 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»в редакції від 18.07.2009р. №04/06/83 судам слід мати на увазі, що частина друга статті 147 Цивільного кодексу України та частина друга статті 53 Закону України «Про господарські товариства»надає можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження частки третім особам або необхідність отримання згоди учасників товариства на таке відчуження. Недотримання встановленого статутом порядку відступлення частки третім особам може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж або інше відчуження частки третій особі недійсним.

Згідно з пунктом 3.2.7. зазначених Рекомендацій учасник товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю має право на відчуження частки (її частини) у статутному капіталі третім особам за умови дотримання переважного права інших учасників товариства на придбання відчужуваної частки.

У пункті 32 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 зазначено, що продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК України, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК України.

За змістом статті 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Ч. 4 названої статті передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

З урахуванням вищенаведених положень чинного законодавства та того, що Статут Товариства не встановлює обмежень щодо відступлення частки учасниками товариства, вимоги первісного і зустрічного позову ґрунтуються на тому, що інші учасники товариства (відповідачі за первісним та за зустрічним позовами) зобовязані були повідомити один одного, як учасника товариства, про намір відступити свої частки в статутному капіталі. Разом з тим, такі повідомлення в матеріалах справи відсутні, учасники не відмовлялися від придбання часток один одного.

На підтвердження вимог первісного позову позивачем до матеріалів справи наявно копію договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП - 15927», укладеного 11.01.2011р. між 1-м та 2-м відповідачами за первісним позовом відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_6 купив частку в статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП - 15927» у розмірі 10%, що становить 100000,00 грн. (т. 1 а.с.22).

На виконання вимог статті 362 Цивільного кодексу України ОСОБА_3 (позивачем за первісним позовом) внесено на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі 100000,00 грн. (т. 1 а.с.77).

Також, на підтвердження своїх вимог ОСОБА_3 надав копію власноручно складеної та підписаної заяви ОСОБА_4 у справі №5021/247/2011, в якій ОСОБА_4 визнає та підтверджує факт укладання між ним та ОСОБА_6 договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП - 15927»від 11.01.2011р. та факт отримання від ОСОБА_6 грошових коштів за продану частку у розмірі 100000,00 грн. (т. 1 а.с. 23).

Отже, факт укладання спірного договору та отримання за продану частку грошових коштів підтверджено належними доказами, що наявні у матеріалах справи, а відтак, на думку колегії суддів, у суду як першої, так і апеляційної інстанції відсутні були підстави витребовувати та досліджувати оригінал спірного договору, про що просив позивач за первісним позовом (ст. 36 ГПК України).

Що ж стосується посилання на протокол загальних зборів учасників ТОВ «Сумське АТП 15927»від 11.01.2011р. (а.с. 52), який, на думку 1-го та 3-го відповідачів є джерелом доказів, так як особисто підписаний ОСОБА_3, та підпис ОСОБА_3, як і інших осіб, що підписали такий протокол, нотаріально посвідчений, - колегія суддів зазначає, що названий протокол був визнаний недійсним рішенням суду по справі 5021/247/2011, яке є чинним (т.1, а.с.31-37, 42-44), а відтак, на думку колегії суддів, недійсний акт (протокол) не може породжувати жодних правових наслідків, і, як наслідок, не може бути джерелом доказів, які б підтверджували, що позивач за первісним позовом ОСОБА_3 відмовився від привілейованого права придбання часток у статутному капіталі 3-го відповідача за первісним позовом.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що 1-й відповідач за первісним позовом порушив переважне право позивача за первісним позовом, надане йому законом та статутом, на придбання часток у статному капіталі, що відчужуються, у звязку з чим вимоги первісного позову є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж стосується вимог зустрічного позову, колегія суддів зазначає, що такі вимоги не підлягають задоволенню зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем за зустрічним позовом на підтвердження своїх вимог надано копію договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП - 15927», укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 11.01.2011р. відповідно до умов якого позивач передав, а другий відповідач купив частку в статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП - 15927»у розмірі 11%, що становить 110000,00 грн. (т. 1 а.с.71).

ОСОБА_3 як у суді першої, так і його представник у суді апеляційної інстанції заперечували факт укладання та підписання такого договору, зазначаючи, що свою долю він не відчужував.

За змістом ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18, якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

З наявних у справі доказів вбачається, що судом першої інстанції у всіх учасників процесу витребувалися оригінали спірного договору (т. 1 а.с.67, 84), однак, оригінал договору жодною із сторін надано не було.

Як встановлено вище, одна із сторін цього договору (ОСОБА_3), факт укладання та підписання такого договору заперечувала, а інша сторона (ОСОБА_6) такий факт не підтвердила.

Представник ОСОБА_4 у суді апеляційної інстанції пояснив суду, що ОСОБА_4 достеменно відомо, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 11.01.2011р. укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП - 15927»у розмірі 11%, що становить 110000,00 грн., оскільки укладання та підписання обох спірних договорів здійснювалося одночасно, однак, зазначив, що доказів на підтвердження відповідного (окрім поданої копії договору) надати не може.

Зважаючи на усе вищенаведене та положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не доведено тих обставин, на які він посилався при поданні позову (зокрема, факту укладання між відповідачами за зустрічним позовом спірного договору), а відтак, його вимоги не підлягають задоволенню.

Окрім того, ані при поданні зустрічного позову, ані в подальшому під час розгляду справи, ОСОБА_4 не надав суду доказів внесення на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, тобто, позивач за зустрічним позовом не виконав приписів статті 362 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п.2, ст.103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 13.12.2011 р. у справі № 5021/2515/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити.

Перевести на ОСОБА_3 (40010 АДРЕСА_2 ід. код НОМЕР_1) права та обовязки покупця частки в розмірі 10% у статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП-15927»за договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «Сумське АТП-15927»від 11.01.2011 р., який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на умовах передбачених цим договором.

Стягнути з ОСОБА_4 (42342 АДРЕСА_1 ід. код НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (40010 АДРЕСА_2 ід. код НОМЕР_1) 1000,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при поданні позову, 1000,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Головуючий суддя О.В. Шевель

суддя Я.О. Білоусова

суддя О.А. Пуль

Повний текст постанови складено 15 лютого 2012 року.