Постанова № 21644719, 20.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2012 р. Справа № 5023/7560/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Білецька А.М. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність № 1137 від 31.08.2011 р.

відповідача - ОСОБА_2 довіреність № 188 від 27.01.2012 р.

ОСОБА_3 за довіреністю № 3689 від 29.09.2011 р.

прокурора - Гелети О.О. посвідчення № 618 від 27.07.2006 року.

розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника військового прокурора Харківського гарнізону (вх. № 5440Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2011 р. у справі № 5023/7560/11

за позовом корпорації «Таско», м. Київ

до військової частини А-0829, м. Лозова

про стягнення 1 558 453,89 грн.

встановила:

В вересні 2011 року корпорація «Таско» звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з військової частини А-0829 суму збитків в розмірі 1 558 453,89 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2011 р. по справі № 5023/7560/11 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з військової частини А-0829 на користь корпорації «Таско» суму збитків в розмірі 1 558 453,89 грн., 15 584,54 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заступник військового прокурора Харківського гарнізону з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в зв'язку з неможливістю повернення переданого корпорацією «Таско» до військової частини А- 0829 на зберігання майна у натурі, підлягає стягненню його вартість. Поряд з цим судом першої інстанції не врахована мета зберігання майна у військовій частині А 0829, яка обумовлює вартість цього майна. Майно, передане на зберігання, підлягало утилізації, тобто знищенню встановленим порядком згідно технічної документації. В зв'язку з відсутністю такої можливості, вказане майно тимчасово було передано на зберігання до військової частини А 0829. Згідно до довідки про стан та кількість боєприпасів та їх елементів, що належать виконавцям робіт по утилізації (реалізації) боєприпасів у військовій частині А 0829, боєприпаси були 2 та 3 категорії, тобто не придатні до використання і повинні були бути знищені.

Апелянт у своїх додаткових поясненнях зазначає, що місцевим господарським судом не перевірені твердження позивача про проведену реставрацію боєприпасів та збільшення їх вартості, в силу чого в основу рішення покладене бездоказове твердження позивача про ціну боєприпасів.

Також апелянт зазначає, що як позов, так і рішення суду ґрунтуються на хибних даних щодо кількості поданого відповідачу пороху 2, 16125 тн., в дійсності ж за договором зберігання відповідачем отримано 0, 91825 тн.

Крім того, судом першої інстанції, на думку військового прокурора, проігноровано той факт, що додаткова угода № 2/5 від 29.12.2007 року командуванням військової частини не підписувалась, строк дії договору № 007/248 від 25.03.2005 року не продовжувався та скінчив свою дію 31.12.2007 року. Щодо посилання суду першої інстанції на положення статті 951 ЦК України, а саме: якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості, то з даним твердженням військовий прокурор не погоджується, оскільки як вже зазначалося вище, боєприпаси, що зберігались на території військової частини і так підлягали утилізації (знищенню), а отже не могли використовуватись в майбутньому за їх цільовим призначенням.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 р. апеляційну скаргу заступника військового прокурора Харківського гарнізону прийнято до провадження, призначено до розгляду на 30.01.2012 р., запропоновано надати на адресу апеляційного суду позивачу та відповідачу відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, військовому прокурору - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач 24.01.2012 р. за вх. № 651 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, рішення ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги позивач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у звязку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

30.01.2012 р. колегією суддів було оголошено перерву у судовому засіданні до 01.02.2012 р.

Позивачем були надані додаткові пояснення, в яких він зазначив про те, що на зберігання відповідачу надавалися боєприпаси, які належали позивачу, та за цінами зазначеними в калькуляціях собівартості боєприпасів, які розроблені у відповідності до приписів Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246. Що ж стосується пороху марки ДРП в кількості 0,91833 тон на суму 272,51 грн., позивач зазначив, що він помилково включений в розрахунок ціни позову, оскільки був в наявності, що підтверджується актом звірки від 01.11.2008р.

Відповідачем було надано перелік первинної вартості майна за номенклатурою Головного ракетно-артилерійського управління озброєння Міністерства оборони України за станом на 01.01.2002 р. (ракети та боєприпаси), введеного в дію наказом командира військової частини А0120 від 12.12.2001 р. № 158 (ДСК), копію претензії про відшкодування заборгованості з оплати за виконану роботу від 14.05.2008 р. № 1660, копію розрахунку заборгованості до претензії згідно договору № 057у від 12.09.02 р. та додаткової угоди № 6/у/57 від 01.08.06 р. за зберігання боєприпасів та елементів від їх розбирання, копію листа від 18.08.08 р. № 2981, завдання № 183/1, завдання № 183/2, копію акту № 24Т про зміну якісного стану боєприпасів, копію акту № 55 про зміну якісного стану 122 мм пострілу, копію акту № 56, відомість про наявність боєприпасів та їх елементів у військовій частині А0829, що належали корпорації «Таско» за період 01.01.04 27.08.08 р.р., копію відомості про наявність боєприпасів та їх елементів у військовій частині А0829, що належали корпорації «Таско» станом на 01.12.2007 р., копію відомості про наявність боєприпасів та їх елементів у військовій частині А0829, що належали корпорації «Таско» станом на 01.01.2008 р., копію договору № 057/у від 12.09.2002 р., копії актів про виділення для знищення документів обліково-операційного відділу, що не підлягають зберіганню, копію постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2006 р. № 812, копію Указу Президента України від 03.06.2004 р. № 609/2004, копію розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 р. № 220-р, копію розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р. № 716-р.

В своїх поясненнях представник позивача пояснив, що надані документи підтверджують статус боєприпасів як таких, що підлягають утилізації та спростовують доводи позивача щодо їх вартості.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 р. розгляд справи було відкладено на 15.02.2012 р. та запропоновано надати до суду апеляційної інстанції позивачу належні докази вартості майна, що було передане на зберігання; докладну розшифровку калькуляції вартості товару, залученої до матеріалів справи; докази проведення реставрації майна та придатності його до використання, відповідачу фактичне обґрунтування тверджень про невиконання реставраційних робіт зі спірним майном; докази тверджень щодо завищення вартості переданого на зберігання майна; прокурору - обєктивні дані про виконання робіт по реставрації майна, що було передане на зберігання; дані щодо характеристик та вартості цього майна.

02.02.2012 р. за вх. № 375 відповідачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі заступника військового прокурора Харківського гарнізону, також відповідачем було надано копію акта приймання-передачі від 25.03.2005 р. та копію відомості наявності боєприпасів та елементів у в/ч А0829 на 01.01.2008 р.

Також відповідачем 14.02.2012 р. за вх. № 1358 було надано для залучення до матеріалів справи документи в обґрунтування своєї позиції по справі.

В судове засідання 15.02.2012 р. позивачем було надано для залучення до матеріалів справи документи в обґрунтування своєї позиції по справі.

Також в судове засідання 15.02.2012 р. військовим прокурором було надано письмові пояснення, в яких він підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга військового прокурора підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2011 р. у справі № 5023/7560/11 підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даному випадку є правові наслідки неналежного виконання зобовязання по зберіганню майна.

Колегією суддів встановлено, що 25.03.2005 року між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зберігач) був укладений договір зберігання № 007, згідно умовами якого на зберігання були передані боєприпаси та їх елементи (надалі - майно), що підтверджується актами приймання передачі, строком зберігання до 31.12.2006 року.

Згідно з умовами п.1.1 договору зберігання № 007 поклажодавець передає, а зберігач приймає та зобов'язується зберігати боєприпаси та їх елементи, та повернути майно поклажодавцеві у схоронності згідно умовами цього договору.

За умовами п.2.1 договору зберігання №007 зберігач зобов'язувався: приймати майно на зберігання, вживати всіх заходів необхідних для забезпечення зберігання майна, зберігати майно окремо від майна зберігача, повернути майно в стані в якому приймалося на зберігання, нести відповідальність за втрату, нестачу пошкодження та виконання вимог техніки безпеки щодо майна.

Таким чином, між сторонами укладено договір, який за своєю правовою природою є договором зберігання, правовідносини за яким регулюються нормами глави 66 ЦК України. Статтею 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Додатковою угодою № 1 від 29.12.2006 року термін дії договору був продовжений до 31.12.2007 року, а додатковою угодою № 2/5 від 29.12.2007 року до 31.12.2008 року.

30.07.2008 року представниками поклажодавця та зберігача за наслідками проведеної інвентаризації складено акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей станом на 01.07.2008 року згідно якого, усе майно передане за зберігання за даним договором було в наявності: постріли 122 мм ВСЗ - 1012шт., ВС12 - 192 шт., ВС13- 3492 шт., снаряди 125 мм ПИ- 70 шт., порох ДРП 2,16125 т., підривники Т 90 - 105 шт., підривник ДТМ 75 - 1806 шт., факел - 1 шт., заряд Ж 9 - 1 шт.

08.09.2008 року позивачем отримано від відповідача лист за №205/626 від 31.08.2008р., у якому повідомлялося, що внаслідок пожежі яка сталася 27.08.2008 року майно, яке зберігалося на відповідальному зберіганні, знищено.

В листопаді 2008 року представниками сторін за договором з метою встановлення наявності майна, яке знаходилося на зберіганні у відповідача було складено акт звірки наявності майна станом на 01.11.2008 року, згідно якого вбачається, що наявним з майна яке перебувало на зберіганні залишився лише порох ДРП, решта майна знищена.

Позивач неодноразово звертався до зберігача з проханням виконати своє зобов'язання за договором та повернути майно, яке знаходилося на зберіганні відповідно до положень ст. 949 ЦК України.

Пунктом 6.2 договору зберігання № 007 встановлено, що зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу), пошкодження та виконання вимог техніки безпеки щодо майна, прийнятого на зберігання та відшкодовує заподіяні поклажедавцю збитки: - у разі втрати (нестачі) майна у розмірі його вартості; - у разі пошкодження майна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. Аналогічні положення містить ч.1 ст. 951 ЦК України.

Факт знищення майна, переданого на зберігання, доведений доказами і визнаний сторонами, в силу чого не підлягає додатковому доведенню.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з чим не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки з наявних у справі доказів неможливо встановити дійсну вартість переданого на зберігання майна.

Так, боєприпаси та їх елементи в/ч А0829 на зберігання передані були згідно договору №057/У від 12.09.2002 року по кількості та вазі боєприпасів, без зазначення вартості.

Дослідження сукупності доказів у справі свідчить про те, що сторонами договору №057/У від 12.09.2002 року вартість переданого на зберігання майна не узгоджувалася і в жодному документі не фіксувалася.

Таким чином, на позивача відповідно до приписів ст. 33 ГПК України покладений обовязок довести підставу позову, в тому числі довести обґрунтованість розміру позовних вимог.

Позивач для обґрунтування ціни позову не послався на жодний документ первинного бухгалтерського обліку, а надав суду калькуляцію вартості, а саме:

вартість 122 мм пострілів інд. ВС -3 у кількості 1012 складає 822829,10 грн. (за одну одиницю 813,07 грн., з яких 236,75 грн. сировина та матеріали, 492,90 грн. купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій, 83,42 грн. адміністративні витрати);

вартість 122 мм пострілів інд. ВС -12 у кількості 192 складає 57225,19 грн. (за одну одиницю 298,05 грн., з яких 187,84 грн. сировина та матеріали, 94,36 грн. купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій, 15,85 грн. адміністративні витрати);

вартість 122 мм пострілів інд. ВС -13 у кількості 2987 складає 676714,40 грн. (за одну одиницю 226,55 грн., з яких 160,25 грн. сировина та матеріали, 56,28 грн. купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій, 10,02 грн. адміністративні витрати);

вартість 125 мм снарядів інд. ПІ 1 у кількості 70 складає 574,36 грн. (за одну одиницю 8,21 грн., з яких 5,54 грн. сировина та матеріали, 1,82 грн. купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій, 0,85 грн. адміністративні витрати);

вартість пороху марки ДРП у кількості 0,91833 тон складає 272,51 грн. (за одну одиницю 296,75 грн., з яких 120,35 грн. сировина та матеріали, 150,69 грн. купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій, 25,71 грн. адміністративні витрати);

вартість підривників марки Т-90 у кількості 105 складає 350,00 грн. (за одну одиницю 3,33 грн., з яких 1,15 грн. сировина та матеріали, 1,93 грн. купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій, 0,25 грн. адміністративні витрати);

вартість підривників марки ДТМ-75 у кількості 1806 складає 346,75 грн. (за одну одиницю 0,19 грн., з яких 0,16 грн. сировина та матеріали, 0,02 грн. купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій, 0,01 грн. адміністративні витрати);

вартість факелів в стакані від 122 мм С4 у кількості 1 складає 52,16 грн. (за одну одиницю 67,18 грн., з яких 16,44 грн. сировина та матеріали, 47,88 грн. купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій, 2,86 грн. адміністративні витрати);

вартість зарядів інд. Ж9 у кількості 1 складає 89,42 грн. (за одну одиницю 89,42 грн., з яких 58,30 грн. сировина та матеріали, 18,48 грн. купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій, 12,64 грн. адміністративні витрати);

Всього 1558453,89 грн.

Будь-яке обґрунтування витрат, зазначених в калькуляції вартості боєприпасів, у справі відсутнє.

Більше того, відповідно до наданих позивачем рахунків-фактур, на підставі яких ним придбані боєприпаси (а.с. 12, 13 т.2), вартість боєприпасів при їх придбанні в десятки разів менша, аніж зазначена у калькуляції, доданій до позову. Крім того, собівартість комплектуючих, зазначених у калькуляції, також значно вища, аніж їх вартість, зазначена в рахунках-фактурах на їх придбання (а.с. 12, 13 т.2).

Представник позивача пояснив цю суперечність включенням до вартості боєприпасів вартості робіт по їх реставрації, що зазначено у калькуляції.

Між тим, жодних доказів виконання робіт по реставрації боєприпасів, придбання комплектуючих, робіт та послуг виробничого характеру, в справі немає.

Позивачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів того, що дійсно постріли 122 мм були реставровані. Так, у позивача відсутні договори на проведення реставрації, наряди чи замовлення на проведення таких робіт, акти виконаних робіт та докази їх оплати, тощо.

Згідно п. 1.2 договору № 057/У від 12.09.2002 року, який укладено на підставі договору № 127/Ж/18 від 28.02.2002 року укладеного між Корпорацією «Таско»і Міністерством оборони України по нарядам в/ч А0120 корпорації «Таско»були передані боєприпаси та їх елементи, які підлягали утилізації, та які були передані в/ч А0829 01.01.2004 року на зберігання та подальшої підготовки їх до утилізації.

Згідно довідки в/ч А0829 від 09.02.2012 року № 331 випливає, що за період з 2005 по2008 роки роботи по утилізації майна корпорації «Таско»на виробничих потужностях в/ч А0829 не проводилися

Тому, враховуючи повну відсутність доказів виконання будь-яких робіт (реставрації, модернізації, тощо), витрати на проведення яких підлягають включенню до вартості боєприпасів, придбання комплектуючих та матеріалів, які також включаються до вартості майна, колегія суддів розцінює твердження позивача про проведену реставрацію як бездоказові та такі, що суперечать суті правовідносин, які склалися між сторонами.

В звязку з цим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 1558 453,89 грн.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду не ґрунтується на законі і підлягає скасуванню, як таке, що прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи.

Не доведення позивачем розміру позовних вимог є підставою для відмови у позові, або задоволення позову частково, в частині доведених вимог.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність доказів вартості боєприпасів унеможливлює часткове задоволення позову, оскільки в матеріалах справи взагалі відсутні дані, на підставі яких суд може дійти висновку про дійсну ціну майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, ст. 101, п. 2 ч.1 ст. 103, ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Харківського гарнізону задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2011 р. у справі № 5023/7560/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з корпорації «Таско»(р/р 26006012824491 в ВАТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 22866094, ІПН № 228660926589) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів (код за ЄДРПОУ) 37999654, рахунок отримувача 31216206782003, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001) 15584,54 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гончар Т. В.

Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2012 року