Постанова № 21644715, 17.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2012 р. Справа № 38/294-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., судді Бородіна Л.І., Крестьянінов О.О.

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача Хоменко О.О., Осьмухін С.А.

ДПІ Говорун М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова (вх. №5394Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 08.11.10 р. по справі № 38/294-10

за позовом Sintal Agriculture Public Limited, м. Нікосія, Кіпр

до Науково-виробничої фірми "Сінтал-Д" Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків

про визнання юридичного факту та примусове виконання обов'язку в натурі

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Sintal Agriculture Public Limited, м. Нікосія, Кіпр звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - "Науково-виробнича фірма "Сінтал-Д" ТОВ, м. Харків в якій просив суд визнати коштів у сумі 2451866,51 доларів США (19572769, 98 гривень за офіційним курсом НБУ на дату платежу - 14 грудня 2009 року), які 14 грудня 2009 року були перераховані Sintal Agriculture Public Limited на поточний рахунок НВФ “СінталД” - ТОВ, іноземною інвестицією та зобовязати Науково-виробничу фірму “СінталД” -ТОВ у порядку, визначеному законодавством України, здійснити реєстрацію іноземної інвестиції до статутного фонду НВФ “СінталД” - ТОВ у розмірі 2451866,51 доларів США (19572769, 98 гривень за офіційним курсом НБУ на дату платежу - 14 грудня 2009 року).

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч.) від 08.11.2010 р. по справі № 38/294-10 позов задоволено повністю. Визнано кошти у сумі 2451866,51 доларів США (19 572 769, 98 гривень за офіційним курсом НБУ на дату платежу - 14 грудня 2009 року), які 14 грудня 2009 року були перераховані Sintal Agriculture Public Limited на поточний рахунок НВФ «СінталД»- ТОВ, іноземною інвестицією. Зобовязано Науково-виробничу фірму «СінталД»- ТОВ в порядку, визначеному законодавством України, здійснити реєстрацію іноземної інвестиції до статутного фонду НВФ «СінталД»- ТОВ у розмірі 2 451 866,51 доларів США (19 572 769 грн. 98 коп. за офіційним курсом НБУ на дату платежу - 14 грудня 2009 року). Стягнуто з Науково-виробничої фірми «СінталД»- ТОВ на користь Sintal Agriculture Public Limited Кіпр, м. Нікосія (представник позивача гр. ОСОБА_1, 61020, АДРЕСА_1) - 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ДПІ у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ) звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду від 08.11.2010 р. в якій з посиланням на порушення господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права просить суд зазначене рішення скасувати, та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ вказує на те, що позивачем при прийнятті рішення про зміну призначення платежу грошових коштів в сумі 2451866,51 грн., всупереч вимогам ст.ст. 1089-1090 ЦК України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про безготівковий розрахунок в Україні в національній валюті не вирішено питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу». ДПІ зазначає, що таке уточнення можливе лише до списання платежу з рахунку, тоді як в даному випадку на момент винесення оскаржуваного рішення грошові кошти вже були перераховані позивачем відповідачу, тому вирішення питання щодо зміни «Призначення платежу»банком є неможливим та суперечить вимогам Закону, т. я. вирішується сторонами без участі банку.

Позивач та відповідач надали суду відзиви на апеляційну скаргу в яких просять суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування своїх доводів позивач та відповідач зокрема зазначають, що повідомлення про зміну призначення платежу було направлено BANK OF GEORGIA до ВАТ «БГ БАНК», за відповідним зверненням позивача, згідно зі SWIFT від 18 січня 2011 року № 110118601133 № BOG1AMND-18JAN11. На думку позивача та відповідача, зазначене є достатньою підставою для реєстрації прямої іноземної інвестиції в сумі 2451866,51 доларів США до статутного капіталу НВФ “СінталД” - ТОВ, тощо.

Відповідач надав суду клопотання в якому просить витребувати у ПАТ “БАНК ПЕРШИЙ” (04212, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок № 48; код ЄДРПОУ 20717958) SWIFT від 18 січня 2011 року № 110118601133 № BOG1AMND-18JAN11, надісланий із BANK OF GEORGIA (Грузія, Тбі лісі) на адресу ВАТ “БГ БАНК”, виготовлений на паперовому носії та засвідче ний печаткою та підписами уповноважених осіб ПАТ “БАНК ПЕРШИЙ”.

Позивач надав суду аналогічне за змістом клопотання в якому також просив суд витребувати у ПАТ “БАНК ПЕРШИЙ” (04212, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок № 48; код ЄДРПОУ 20717958) SWIFT від 18 січня 2011 року № 110118601133 № BOG1AMND-18JAN11, надісланий із BANK OF GEORGIA (Грузія, Тбі лісі) на адресу ВАТ “БГ БАНК”, виготовлений на паперовому носії та засвідче ний печаткою та підписами уповноважених осіб ПАТ “БАНК ПЕРШИЙ”.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 р. розгляд апеляційної скарги відкладено, клопотання позивача та відповідача задоволено, витребувано з ПАТ “БАНК ПЕРШИЙ” письмові докази, а саме: довідку, яка свідчить про отримання ВАТ “БГ БАНК” від BANK OF GEORGIA (Грузія, Тбі лісі) по системі SWIFT (№ 110118601133 № BOG1AMND-18JAN11) зміни призначення платежу, здійсненого 14 грудня 2009 р. з рахунку Sintal Agriculture Public Limited на рахунок НВФ “СІНТАЛ'Д” - ТОВ у розмірі 2750000 доларів США з “попередня оплата по контракту № 13-09-0009 від 09 вересня 2009”на “інвестиції в статутний капітал НВФ “СанталД” - ТОВ; копію SWIFT № 110118601133 № BOG1AMND-18JAN11 який 18 січня 2011 р. надісланий із BANK OF GEORGIA на адресу ВАТ “БГ БАНК”.

В звязку з невиконанням ПАТ “БАНК ПЕРШИЙ” вищезазначених вимог суду, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 р. розгляд апеляційної скарги відкладено, зобов'язано ПАТ “БАНК ПЕРШИЙ” виконати вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 р., в т.ч., невідкладно надати суду письмові докази, а саме: довідку, яка свідчить про отримання ВАТ “БГ БАНК” від BANK OF GEORGIA (Грузія, Тбі лісі) по системі SWIFT (№ 110118601133 № BOG1AMND-18JAN11) зміни призначення платежу, здійсненого 14 грудня 2009 р. з рахунку Sintal Agriculture Public Limited на рахунок НВФ “СІНТАЛ'Д”- ТОВ у розмірі 2750000 доларів США з “попередня оплата по контракту № 13-09-0009 від 09 вересня 2009” на “інвестиції в статутний капітал НВФ “СанталД” - ТОВ; копію SWIFT № 110118601133 № BOG1AMND-18JAN11 який 18 січня 2011 р. надісланий із BANK OF GEORGIA на адресу ВАТ “БГ БАНК”; письмові пояснення з підстав зміни призначення платежу в SWIFT № 110118601133 № BOG1AMND-18JAN11 який 18 січня 2011 р. надісланий із BANK OF GEORGIA на адресу ВАТ “БГ БАНК”.

На виконання ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2012р. та від 06.02.2012 р. ПАТ “БАНК ПЕРШИЙ” надано суду повідомлення отримане банком по системі SWIFT (№ 110118601133 № BOG1AMND-18JAN11) та довідку вих. № 11-233 від 08.02.2012 р. в якій ПАТ “БАНК ПЕРШИЙ” зазначає, що ВАТ «БГ БАНК»(правонаступник ПАТ «Банк Перший») дійсно отримав від BANK OF GEORGIA по системі по системі SWIFT (№ 110118601133 № BOG1AMND-18JAN11) повідомлення про зміни призначення платежу здійсненого 14 грудня 2009 року з рахунку Sintal Agriculture Public Limited на рахунок НВФ “СІНТАЛ'Д”- ТОВ у розмірі 2750000 доларів США з “попередня оплата по контракту № 13-09-0009 від 09 вересня 2009” на “інвестиції в статутний капітал НВФ “СанталД” - ТОВ. Повідомлення було надіслане 18 січня 2011 року, однак ВАТ «БГ БАНК»не прийняв у роботу дане повідомлення виходячи з того, що воно суперечить вимогам Закону.

ДПІ надала до суду клопотання з проханням залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ «Банк Перший». В обґрунтування вказаного клопотання ДПІ зазначає, що ПАТ «Банк Перший», як отримувач повідомлення про зміну призначення спірного платежу по системі SWIFT (№ 110118601133 № BOG1AMND-18JAN11) має можливість надати суду обґрунтовані пояснення по суті спору.

Позивач та відповідач надали суду заперечення на вказане клопотання ДПІ, в якому просять суд відхилити зазначене клопотання, мотивуючи свої доводи тим, що ПАТ «Банк Перший»не має юридичного інтересу до розгляду даної справи, а судове рішення по даній справі на права та обовязки останнього не впливає.

Розглянувши вказане клопотання ДПІ колегія суддів приходить до висновку про його відхилення, оскільки згідно зі ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін, тоді як в даному випадку матеріали справи свідчать про те, що рішення по даній справі жодним чином не впливає на права та інтереси ПАТ «Банк Перший».

В судовому засіданні представник ДПІ підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Представники позивача та відповідача просять суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 09 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений Контракт № 13-09-0009/W. Загальна сума контакту складала пять мільйонів пятсот тисяч доларів США.

У відповідності до пункту 4 цього контракту (умови оплати) позивач повинен був оплатити 50 % вартості законтрактованого товару до 15 грудня 2009 року. Кінцеві розрахунки повинні були здійснюватись протягом 3 банківських днів після закінчення поставки. Зі свого боку, у відповідності до пунктів 2 (кількість та якість товару та спосіб його доставки) та 5 (термін та умови поставки) відповідач був зобовязаний у період з 1 жовтня по 30 листопада 2010 року відвантажити на користь позивача 22 000 тонн +/- 5% насіння соняшнику українського походження урожаю 2010 року на умовах СРТ порти України.

14 грудня 2009 року позивач перерахував відповідачу 50 відсотків загальної вартості контракту № 13-09-0009/W від 09 вересня 2009 р., тобто два мільйони сімсот пятдесят тисяч доларів США.

Проте за тиждень - тобто 21 грудня 2009 року позивач та відповідач підписали додаткову угоду до контракту № 13-09-0009/W від 09 вересня 2009 р.

У відповідності до пункту 1 зазначеної додаткової угоди загальна вартість контракту була зменшена на 4 903 733,02 доларів США. Нова загальна сума контракту № 13-09-0009/W від 09 вересня 2009 р. була встановлена у розмірі 596 266,98 доларів США. У відповідності до пункту 2 зазначеної угоди відповідним чином була зменшена кількість товару (насіння соняшнику українського походження, урожаю 2010 року). Відповідно, 50 відсотків від нової суму контракту становить 298 133,49 доларів США.

При цьому повернення попередньо сплачених 2 750 000,00 доларів США у будь-якій частині не проводилось.

Того ж дня, 21 грудня 2009 року повноважний представник Sintal Agriculture Public Limited ОСОБА_1 прийняв рішення щодо того, щоб:

1. Вважати грошові кошти у розмірі 2 451 866,51 доларів США (що на 14 грудня 2009 року складає 19 572 769, 98 гривень за офіційним курсом НБУ), які були перераховані 14 грудня 2009 у відповідності до контракту №13-09-0009 від 09 вересня 2009, у якості внеску до статутного фонду науково-виробничої фірми “СІНТАЛД” - товариства з обмеженою відповідальністю.

2. Доручити генеральному директору НВФ “СІНТАЛД”ТОВ особисто або через будь-якого представника, якого він вважатиме за потрібне, зареєструвати зазначений внесок у якості іноземної інвестиції та у якості внеску в статутний фонд НВФ “СІНТАЛД” - ТОВ, якщо будь-яка чи обидві реєстрації необхідні чи бажані у відповідності до законодавства України.

Вказане рішення ґрунтувалось на вимогах законодавства України щодо необхідності внесення засновниками товариства із обмеженою відповідальністю статутного фонду у повному обсязі, відповідно до розміру, зазначеному у статуті; на тому факті, що в статутний фонд науково-виробничої фірми “СінталД” - товариства з обмеженою відповідальністю, в якому компанія “Сінтал Агрікалчер паблік лімітед” (Sintal Agriculture Public Limited) є єдиним засновником, не була внесена сума у розмірі 19 572 760 грн. (що на 14 грудня 2009 року складає 2 451 866,51 доларів США за офіційним курсом НБУ); на факті надходження на рахунок НВФ “СінталД” - ТОВ коштів 2 451 866,51 доларів США як попередньої оплати за Контрактом №13-09-0009 від 09 вересня 2009 та на положеннях додаткової угоди від 21 грудня 2009 до Контракту №13-09-0009 від 09 вересня 2009 між НВФ “СінталД” ТОВ та Sintal Agriculture Public Limited.

НВФ “СінталД” ТОВ та його генеральний директор В.В. Могила був неодноразово повідомлений про прийняте рішення від 21 грудня 2009 року. Додатково 17 березня 2010 року, зазначене рішення було вручене йому особисто. Проте будь-яких дій щодо реєстрації іноземної інвестиції від Sintal Agriculture Public Limited у розмірі 2 451 866,51 доларів США (19 572 769, 98 гривень за офіційним курсом НБУ на дату платежу - 14 грудня 2009 року) у статутний фонд НВФ “СінталД” Товариства з обмеженою відповідальністю відповідач не здійснив. З огляду на вказане, 15 червня 2010 року В.В. Могилі був вручений офіційний лист повноважного представника Sintal Agriculture Public Limited ОСОБА_1, у якому зазначались основні положення рішення від 21 грудня 2009 року, вказувалось на неприпустимість подальшої бездіяльності та містилась вимога про термінове прийняти заходів щодо реєстрації коштів у розмірі 2 451 866,51 доларів США (19 572 769, 98 гривень за офіційним курсом НБУ на дату платежу - 14 грудня 2009 року) у якості іноземної інвестиції.

На лист від 15 червня 2010 року позивачем була отримана відповідь відповідача від 15 липня 2010 р., у якій йшлось про те, що відповідач не може вважати суму у розмірі 2 451 866,51 доларів США інвестицією до статутного фонду НВФ “СінталД” Товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки платіж був здійснений із банківської установи, яка розташована за межами України та при здійсненні інвестицій призначення платежу повинно було визначатися як “внесок у статутний фонд”. Натомість призначення платежу було іншим, а саме “попередня оплата за контрактом №13-09-0009”.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі. У вказаному позові останній зокрема зазначав, що ухилення відповідача від реєстрації коштів в розмірі 2 451 866,51 доларів США (19 572 769, 98 гривень за офіційним курсом НБУ на дату платежу - 14 грудня 2009 року) як іноземної інвестиції порушує права позивача, оскільки згідно зі ст. 13 закону України “Про режим іноземного інвестування” незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову крім іншого виходив з того, що відповідні вимоги позивача відповідають вимогам ст. ст. 4, 11, 12, 192, 316, 321 ЦК України та відповідним вимогам Закону України “Про режим іноземного інвестування”, а ухилення відповідача від реєстрації коштів в розмірі 2 451 866,51 доларів США (19 572 769, 98 гривень за офіційним курсом НБУ на дату платежу - 14 грудня 2009 року) як іноземної інвестиції порушує права позивача, тощо.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України.

Одним із таких способів, як зазначено у п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК, є визнання права, а у пункті 5 зазначеної частини ст. 16 - примусове виконання обов'язку в натурі.

Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Господарський суд правомірно зазначив, що правовідносини, повязані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України “Про міжнародне приватне право”.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про міжнародне приватне право”, право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.

Ст. 38 зазначеного Закону визначено, що спори, які виникають між субєктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними субєктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків у тому числі є договори та інші правочини а також інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

При цьому статтею 192 Цивільного кодексу України унормовано, що гроші є законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, а іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При цьому згідно із положеннями ст. 317 Цивільного кодексу України права власності включає в себе права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до частини 6 зазначеної статті держава не втручається у здійснення власником права власності. А відповідно до ч. 7 - діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 Цивільного кодексу України гарантується непорушність права власності. При цьому прямо передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у здійсненні права власності.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про режим іноземного інвестування” іноземні інвестори - це суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації, інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України. Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Стаття 2 вказаного закону серед видів іноземних інвестицій прямо передбачає здійснення інвестицій в іноземній валюті та валюті України.

Стаття 3 цього ж закону, яка визначає форми здійснення іноземних інвестицій, прямо вказує та такі форми інвестування, як: часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю; придбання інших майнових прав; в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Стаття 4 закону України “Про режим іноземного інвестування” прямо вказує на те, що іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України.

Господарський суд правомірно зазначив, що ухилення відповідача від реєстрації коштів в розмірі 2 451 866,51 доларів США (19 572 769, 98 гривень за офіційним курсом НБУ на дату платежу - 14 грудня 2009 року) як іноземної інвестиції порушує права позивача, оскільки згідно зі ст. 13 закону України “Про режим іноземного інвестування” незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом.

Крім того, низка нормативно-правових актів, що регулюють процедуру виплату дивідендів та повернення інвестицій прямо передбачають необхідність реєстрації та вимагають предявлення доказів проведення такої реєстрації. Зокрема мова йде про “Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою”, затверджене постановою Правління Національного банку України N 281 від 10 серпня 2005 р. та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за № 950/11230. У п. 2 гл. 3 (Купівля, обмін іноземної валюти за операціями, пов'язаними з рухом капіталу) розділу II (Підстави для купівлі, обміну іноземної валюти) передбачено, що, резиденти та іноземні інвестори мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою повернення за кордон іноземних інвестицій, а також доходів, прибутків, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, на підставі таких документів:

а) за операціями щодо повернення іноземному інвестору іноземної інвестиції та доходів, прибутків, інших коштів, отриманих від іноземної інвестиції (крім випадків, передбачених підпунктами "б" - "д" цього пункту):

заяви про купівлю іноземної валюти;

договору про здійснення іноземної інвестиції з документальним підтвердженням його виконання (набуття іноземним інвестором права власності на об'єкт інвестиції) та його копії;

договору про повернення іноземним інвестором іноземної інвестиції (доходів від її здійснення) та/або інших документів, що підтверджують суму грошових зобов'язань, що підлягають сплаті іноземному інвестору за результатами його інвестиційної діяльності в Україні (копії рішення товариства про виплату дивідендів іноземному інвестору, копії документів про завершення ліквідаційної процедури товариства - об'єкта інвестиції та виплату іноземному інвестору частини майна цього товариства згідно з порядком задоволення вимог кредиторів тощо), та їх копій;

документа, виданого державним органом, що підтверджує державну реєстрацію іноземної інвестиції (далі - інформаційне повідомлення), та його копії;

довідки уповноваженого банку про фактичне надходження іноземної валюти в Україну та використання іноземним інвестором цієї валюти з метою здійснення іноземної інвестиції (подається за умови здійснення іноземної інвестиції у вигляді грошових коштів, крім випадку, коли строк між датами набуття іноземним інвестором права власності на об'єкт інвестиції та подання заяви на купівлю іноземної валюти перевищує п'ять календарних років, або випадку подання інформаційного повідомлення);

документа, що підтверджує фактичне здійснення іноземної інвестиції в Україну в майновій формі (вантажної митної декларації). Подається за умови здійснення іноземної інвестиції в майновій формі, крім випадку, коли строк між датами набуття іноземним інвестором права власності на об'єкт інвестиції та подання заяви на купівлю іноземної валюти перевищує п'ять календарних років, або випадку подання інформаційного повідомлення;

копій установчих документів юридичної особи - об'єкта іноземного інвестування (надаються в разі повернення іноземної інвестиції, що була здійснена раніше іноземним інвестором у корпоративні права цієї особи, та/або отриманих за цією інвестицією доходів);

довідки податкового органу про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) та її копії (не подаються, якщо ціна продажу іноземним інвестором об'єкта інвестиції не перевищує ціни його купівлі, що була здійснена раніше цим інвестором на території України, або якщо уповноважений банк є податковим агентом за інвестиційною операцією іноземного інвестора);

копії договору про передавання об'єкта іноземної інвестиції між нерезидентами, що передбачає проведення розрахунків за межами України, з документальним підтвердженням його виконання (подається за умови набуття іноземним інвестором права власності на об'єкт інвестиції в зазначений спосіб).

Як вбачається з наведеного переліку, одним із обовязкових документів є саме документ, виданий державним органом, що підтверджує державну реєстрацію іноземної інвестиції (інформаційне повідомлення). Відповідно ухилення від державної реєстрації інвестиції унеможливлює здійснення кроків щодо купівлі валюти для здійснення виплати дивідендів та повернення інвестиції.

Як вже було зазначено вище, 14 грудня 2009 року позивач перерахував відповідачу 50 відсотків загальної вартості контракту № 13-09-0009/W від 09 вересня 2009 р., тобто два мільйони сімсот пятдесят тисяч доларів США.

Проте за тиждень - тобто 21 грудня 2009 року позивач та відповідач підписали додаткову угоду до контракту № 13-09-0009/W від 09 вересня 2009 р.

У відповідності до пункту 1 зазначеної додаткової угоди загальна вартість контракту була зменшена на 4 903 733,02 доларів США. Нова загальна сума контракту № 13-09-009/W від 09 вересня 2009 р. була встановлена у розмірі 596 266,98 доларів США. У відповідності до пункту 2 зазначеної угоди відповідним чином була зменшена кількість товару (насіння соняшнику українського походження, урожаю 2010 року). Відповідно, 50 відсотків від нової суму контракту становить 298 133,49 доларів США.

При цьому повернення попередньо сплачених 2 750 000,00 доларів США у будь-якій частині не проводилось.

Як зазначає позивач, зазначену додаткову угоду № 2 від 21.12.2009 року до контракту № 13-09-0009/И від 09.09.2009 року укладено сторонами у зв'язку із прийняттям радою директорів Sintal Agriculture Public Limited письмового рішення, датованого 21.12.2009 року.

Відповідно до п. 1 письмового рішення ради директорів Sintal Agriculture Public Limited від 21.12.2009 року, грошові кошти в сумі 2750000,00 доларів США, перераховані Sintal Agriculture Public Limited 11.12.2009 року на рахунок НВФ «Сінтал'Д»- ТОВ із призначенням платежу «50 відсоткова передплата за насіння соняшника за контрактом № 13-09-0009/И від 09.09.2009», оголошено прямою іноземною інвестицією у статутний капі тал НВФ «СІНТАЛ'Д»- ТОВ.

Відповідно до п. 2 письмового рішення ради директорів Sintal Agriculture Public Limited від 21.12.2009 року, призначення платежу у сумі 2750000,00 доларів США, перерахованих Sintal Agriculture Public Limited 11.12.2009 року на рахунок НВФ «СІНТАЛ'Д »- ТОВ із призначенням платежу «50 відсоткова передплата за насіння соняшника за контрактом № 13-09-0009/И від 09.09.2009», змінено на «інвестиції в статутний капітал НВФ «СІН ТАЛ' Д»- ТОВ.

Відповідно до п. З письмового рішення ради директорів Sintal Agriculture Public Limited від 21.12.2009 року, доручено пану ОСОБА_1, довіреній особі Sintal Agriculture Public Limited, діючому на підставі довіреності від 17.12.2009 року, зареєструвати в Україні пряму іноземну інвестицію в статутний капітал НВФ «Сінтал'Д»- ТОВ у сумі 2451866,51 доларів США або 19572769,98 Українських гривень станом на 14.12.2009 року.

Того ж дня, 21 грудня 2009 року повноважний представник Sintal Agriculture Public Limited ОСОБА_1 на виконання вказаного рішення прийняв власне рішення щодо того, щоб:

1. Вважати грошові кошти у розмірі 2 451 866,51 доларів США (що на 14 грудня 2009 року складає 19 572 769, 98 гривень за офіційним курсом НБУ), які були перераховані 14 грудня 2009 у відповідності до контракту №13-09-0009 від 09 вересня 2009, у якості внеску до статутного фонду науково-виробничої фірми “СінталД” - Товариства з обмеженою відповідальністю.

2. Доручити генеральному директору НВФ “СІНТАЛД” ТОВ особисто або через будь-якого представника, якого він вважатиме за потрібне, зареєструвати зазначений внесок у якості іноземної інвестиції та у якості внеску в статутний фонд НВФ “Сінтал'Д” - ТОВ, якщо будь-яка чи обидві реєстрації необхідні чи бажані у відповідності до законодавства України.

Цього ж дня ОСОБА_1 склав, надіслав на адресу (місцезнаходження) НВФ «СІН ТАЛ'Д»- Т0В, а також додатково передав 17.03.2010 року особисто генераль ному директору НВФ «Сінтал'Д»- ТОВ Могилі В. В. рішення компанії Sintal Agriculture Public Limited про оголошення суми 19572769,98 грн. за офіцій ним курсом НБУ на дату платежу 14.12.2009 року або 2451866,51 доларів США інвестицією у статутний капітал НВФ «СІНТАЛ'Д»- ТОВ.

Отже, на підставі письмового рішення ради директорів Sintal Agriculture Public Limited від 21.12.2009 року призначення платежу у роз мірі 2750000,00 доларів США, здійсненого 11.12.2009 року з рахунку Sintal Agriculture Public Limited у BANK OF GEORGIA, який 14.12.2009 року з розподільного рахунку ВАТ «БГ БАНК»№ 26034301003492 зарахований на поточний рахунок НВФ «Сінтал'Д»- ТОВ № 26001301003492, змінено платником грошових коштів - нерезидентом України (Sintal Agriculture Public Limited ) з «попередня оплата по контракту № 13-09-0009 від 09 вересня 2009»на «інве стиції в статутний капітал НВФ «Сінтал'Д»- ТОВ.

Як видно з матеріалів справи, рада директорів Sintal Agriculture Public Limited направила письмове рішення від 21.12.2009 року у BANK OF GEORGIA, Грузія.

В свою чергу, банк - нерезидент України BANK OF GEORGIA, отримавши письмове рішення ради директорів Sintal Agriculture Public Limited від 21.12.2009 року, направив 18.01.2011 року на адресу ВАТ «БГ БАНК»SWIFT № 110118601133 № BOG1AMND-18JAN11, puslyj з яким за вимогою відправника платежу (Sintal Agriculture Public Limited) призначення платежу у розмірі 2750000,00 доларів США у Графі 70 «Інформація щодо переказу»змі нено з «попередня оплата по контракту № 13-09-0009 від 09 вересня 2009»на «інвестиції в статутний капітал НВФ «Сінтал'Д»- ТОВ.

Як видно з матеріалів справи, вказане вище знайшло відображення у ли сті BANK OF GEORGIA від 01.02.2011 року.

Отримав від BANK OF GEORGIA по системі по системі SWIFT (№ 110118601133 № BOG1AMND-18JAN11) повідомлення про зміни призначення платежу здійсненого 14 грудня 2009 року з рахунку Sintal Agriculture Public Limited на рахунок НВФ “СІНТАЛ'Д” - ТОВ у розмірі 2750000 доларів США з “попередня оплата по контракту № 13-09-0009 від 09 вересня 2009” на “інвестиції в статутний капітал НВФ “СінталД” ТОВ також підтверджено ПАТ “БАНК ПЕРШИЙ”, який є правонаступником ВАТ «БГ БАНК».

Згідно з п. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, в силу положень ч. 2 ст. 317 Цивільного кодексу України власник майна може приймати будь - яке рішення щодо свого майна, у тому числі і щодо зміни цільового призначення платежу, який був зроблений на рахунок НВФ “СінталД” - ТОВ 14 грудня 2009 р., про що правомірно зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, господарський суд правомірно прийшов до висновку про відповідність Закону рішення Sintal Agriculture Public Limited від 21 грудня 2009 року про зміну призначення здійсненого платежу здійсненого Sintal Agriculture Public Limited 14.12.2009 року на рахунок НВФ «Сінтал'Д»- ТОВ із «50 відсоткова передплата за насіння соняшника за контрактом № 13-09-0009/И від 09.09.2009», на «інвестиції в статутний капітал НВФ «СінталД» - ТОВ.

Доводи ДПІ, викладені в апеляційній скарзі, про те, що позивач змінюючи призначення платежу порушив вимоги ст.ст. 1089-1090 ЦК України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про безготівковий розрахунок в Україні в національній валюті, оскільки змінив призначення платежу вже після його фактичного здійснення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вже було зазначено вище, в силу положень ч. 2 ст. 317 Цивільного кодексу України власник майна може приймати будь-яке рішення щодо свого майна, у тому числі і щодо зміни цільового призначення платежу, який був зроблений на рахунок НВФ “СінталД” ТОВ 14 грудня 2009 р.

До того ж, як свідчать матеріали справи, за адміністративним позовом НВФ “СінталД” до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання нечинною відмови та зобовязання вчинити дії, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 р. по справі № 2-а-8960/11/2070 вказаний позов задоволено частково. Зобовязано ДПІ у Київському районі м. Харкова зробити відмітку на трьох примірниках інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції від 30.05.2011 р.

Доказів оскарження зазначеної постанови ДПІ у Київському районі м. Харкова матеріали справи не містять, та жодною з сторін не надані.

Твердження ДПІ про те, що сторонами при зміні призначення платежу порушені вимоги Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про безготівковий розрахунок в Україні в національній валюті колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Преамбулою Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 5 квітня 2001 року № 2346-Ш передбачено, що цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Підпунктом 1.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, на вимоги якої посилається ДПІ, закріплено, що ця інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що із аналізу зазначених вище Закону та Інструкції випливає, що вони врегульовують порядок проведення переказу коштів у грошовій одиниці України (гривня) і на території України, а відтак вони не розповсюджуються на правовідносини, пов'язані із здійсненням платежу у доларах США із банка-нерезидента України - BANK OF GEORGIA, Грузія у банк-резидент України - ВАТ «БГ БАНК», Україна.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги ДПІ позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів неправомірності дій Sintal Agriculture Public Limited щодо зміни призначення платежу, а так само доказів порушення прав та інтересів ДПІ при такій зміні призначення платежу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.11.10 р. по справі № 38/294-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 17.02.2012 р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

судді Бородіна Л.І.

Крестьянінов О.О.