Постанова № 21644439, 21.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2012 № 42/222

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Дикунської С.Я.

суддів: Чорної Л.В.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря Кравчук О.І.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 48 від 31.12.2011 р.)

від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 168-Д від 26.12.2011 р.)

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “Акціонерна

компанія “Київводоканал” та Комунального

підприємства по утриманню житлового

господарства Шевченківської районної у місті

Києві ради

на рішення

господарського суду м. Києва

від 23.11.2010 р.

у справі № 42/222 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерна

компанія “Київводоканал” (далі ПАТ

“Київводоканал”)

до Комунального підприємства по утриманню

житлового господарства Шевченківської районної

у місті Києві ради (далі Комунальне

підприємство)

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення

виконання боржником грошового зобовязання,

ціна позову 4 488 563,43 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.11.2010 р. по справі № 42/222 позов задоволено частково : з Комунального підприємства стягнуто на користь ПАТ «Київводоканал» 632 896,98 грн. основного боргу, 16277,21 грн. інфляційних втрат, 2 708,61 грн. 3 % річних, 10 000 грн. пені, 3 760,22 грн. державного мита та 34,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині відмови в стягненні 3826680,64 грн. та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті судового рішення не взято до уваги, що відповідач не направляв свого представника до позивача для звіряння обсягів отриманих послуг, тому дані позивача про обсяги наданих послуг є погодженими відповідачем. Крім цього, предметом укладеного між сторонами договору є питна вода, яка відповідає вимогам ГОСТ 2874-82 незалежно від призначення, в тому числі й для підігріву тощо.

Відповідач також не погодився із висновками місцевого суду й оскаржив рішення в апеляційному порядку, просив його скасувати щодо задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті судового рішення не взято до уваги наданого відповідачем контррозрахунок, згідно якого його заборгованість за спірний період становить 180398,36 грн., ії в даний час погашено, оскільки на розрахунковий рахунок позивача в спірному періоді надійшли кошти в розмірі 7758295,43 грн. тощо.

В судових засіданнях представники апелянтів доводи своїх скарг підтримали, просили їх задовольнити за наведених в них підстав, доводи опонентів заперечили.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга позивача підлягає задоволенню, скаргу відповідача слід залишити без задоволення за таких обставин.

Так, 08.06.2010 р. ПАТ “Київводоканал” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства про стягнення 4237510,72 грн. основного боргу, 108987,03 грн. інфляційних втрат, 18136,04 грн. 3 % річних та 123929,64 грн. пені. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 20.04.2005 р. між сторонами укладено договір № 05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин, а останній оплачувати надані послуги на визначених Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (затверджено Наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р.) умовах. Відповідач взятих на себе зобовязань щодо повноти та своєчасності внесення плати за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за Договором за період з 01.12.2009 р. по 30.04.2010 р. не виконав, внаслідок чого допустився заборгованості в розмірі 4237510,72 грн..Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача на підставі п. 4.2 Договору 123929,64 грн. пені, на підставі ст.. 625 ЦК України 108987,03 грн. інфляційних втрат і 18136,04 грн. 3 % річних тощо.

До матеріалів справи долучено відзив Комунального підприємства на позовну заяву, згідно якого у відповідача немає боргу за Договором, необґрунтовані нарахування позивача за послуги водопостачання та водовідведення за тарифами, які в установленому порядку не набрали чинності, безпідставні вимог щодо оплати питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 632 896,98 грн. основного боргу, 16277,21 грн. інфляційних втрат, 2 708,61 грн. 3 % річних, 10 000 грн. пені, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на відсутність між сторонами розбіжностей щодо обсягів постачання питної води для потреб холодного водопостачання і водовідведення протягом грудня 2009-квітня 2010 р.р.. Доводів відповідача щодо тарифів, на підставі яких позивачем визначено вартість наданих йому за Договором послуг, місцевий суд до уваги не взяв, вважаючи, що видані в межах його компетенції рішення органу місцевого самоврядування з приводу встановлення (погодження) цін (тарифів) не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

Згідно поданого позивачем розгорнутого розрахунку в частині визначення вартості питної води для потреб холодного водопостачання та послуг водовідведення за період грудня 2009-квітня 2010 р.р. на підставі вимог чинного законодавства, умов Договору, його проведено на підставі даних маршрутних листів і платіжних вимог доручень, актів про зняття показань водолічильників, підтверджується факт надання позивачем відповідачу протягом згаданого періоду послуг водопостачання та водовідведення вартістю з урахуванням перерахунку в загальному розмірі 16 601 960,42 грн..

Згідно поданого позивачем розгорнутого розрахунку, його власних пояснень, підтверджується факт оплати відповідачем одержаних послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі 15 969 063,44 грн.. Доказів здійснення відповідачем оплати за Договором в спірному періоді в більшому, ніж зазначено позивачем, розмірі місцевому суду не надано. Тому місцевий суд вважав, що відповідач прострочив оплату за Договором та стягнув з останнього 632 896,98 грн. боргу, 16277,21 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2708,61 грн. три проценти річних з простроченої суми, а також на підставі ст. 233 ГК України зменшив розмір пені до 10000 грн..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд посилався на приписи п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджено Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р.. Зокрема, про те, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Оскільки доказів перебування на балансі відповідача, передачі йому в управління, користування, концесію теплових пунктів, з яких протягом спірного періоду здійснювалося гаряче водопостачання належних йому будинків немає, місцевий суд відмовив в позові про стягнення 3 507 553,78 грн. вартості питної води для потреб гарячого водопостачання, наданих протягом грудня 2009-квітня 2010 рр. (згідно наданого позивачем розгорнутого розрахунку позовних вимог) тощо.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за таких обставин.

Так, апеляційним судом встановлено, що 20.04.2005 р. між сторонами по справі укладено Договір, за умовами якого позивач зобовязався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин, а останній оплачувати надані послуги на визначених Договором та Правилах користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджено Наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. умовах.

Строк дії договору на підставі умов розділу 7 Договору діє протягом одного року і набуває чинності з моменту його підписання сторонами, вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення Договору в установленому порядку апеляційному суду не надано.

Позивач просив стягнути 3604613,74 грн. вартості спожитої питної води для потреб гарячого водопостачання й відповідно 92709,82 грн. інфляційних втрат, 15427,43 грн. 3 % річних та 113929,64 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти),які визначено на розсуд сторін і погоджено ними, та умови, які є обовязковими на підставі актів цивільного законодавства.

Згідно п.п. 2.1.1., 2.1.2, 2.1.3 Договору кількість поданої води передбачено визначати за показниками зареєстрованого у постачальника лічильника, окрім передбачених Правилами користування випадків. У випадку наявності у абонента декількох обєктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. У разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначено площа поливу.

Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента в строки за графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним обємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період може бути прийнято до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, які знято постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг тощо.

Кількість стічних вод на підставі п. 2.1.4 Договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення обємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Строк оплати за Договором відповідно до умов п.п. 2.2.2, 2.2.3 Договору встановлено десять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами дотримано встановлений Договором порядок зняття показників лічильників, а відтак, обсяг поставленої води, її водовідведення та тарифи таких послуг сторонами погоджено.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі абонент зобовязаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та в цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідач не надав доказів незгоди із зазначеним позивачем обсягом та вартістю наданих послуг у встановлений умовами Договору термін, відтак слід вважати, що ним прийнято визначений позивачем обсяг послуг водопостачання та водовідведення.

Крім цього, заперечуючи позовні вимоги Комунальне підприємство не стверджувало, що послуги з постачання води для підігріву та її водовідведення надаються іншим субєктом, як і не спростовувало надання їх позивачем.

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що ВАТ «Київводоканал» є виробником та постачальником центрального питного водопостачання, а Комунальне підприємство за умовами Договору споживачем, а тому зобовязано сплачувати отримані послуги : спожиту питну воду, в тому числі й питну воду для виготовлення гарячої води та скинуті стоки у систему міської каналізації.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином згідно закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити необхідних для належного виконання нею зобовязання заходів враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу ( ч. 2 ст. 193 ГК України). Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив на підставі п. 1 ст. 612 ЦК України, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його в установлений договором або законом строк.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наявності у відповідача обовязку зі сплати вартості питної води, водовідведення тощо, залишення поза увагою місцевого суду положень п. п. 2.1.1., 2.1.2, 2.1.3 Договору, що призвело до невірного висновку щодо часткове задоволення позовних вимог, вищенаведених положень чинного законодавства, апеляційний суд вважав за необхідне незаконне рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове про стягнення з відповідача на користь позивача 4237510,72 грн. боргу.

Приймаючи таке рішення апеляційний суд не взяв до уваги висновку № 2427/11-19 судово-економічної експертизи з огляду на положення ст. 43 ГПК України вважаючи його поверховим, неповним та однобічним, таким, що не надає обґрунтованих відповідей на поставлені апеляційним судом запитання.

Одночасно з заявленим позовом про стягнення заборгованості, позивач просив стягнути 108987,03 грн. інфляційних втрат, 18136,04 грн. 3 % річних, які за перевіреним апеляційним судом розрахунком позивача з врахуванням заявленого періоду підлягають стягненню.

Згідно п. 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобовязання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі. Позивач на підставі п. 4.2 Договору просив стягнути 123929,64 грн. пені.

З огляду на наведене та положення ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 550 ЦК України заявлений до стягнення розмір пені підлягає стягненню.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України). Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 4237510,72 грн. боргу, 108987,03 грн. інфляційних втрат, 18136,04 грн. 3 % річних та 123929,64 грн. пені є доведеними й обґрунтованими, відповідачем в установленому порядку жодним чином не спростованими, тому підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції є помилковим й незаконним, підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, відповідно апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” задовольнити, апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2010 р. по справі № 42/222 скасувати.

Прийняти нове рішення : позов Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення 4 488 563,43 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, ідентифікаційний код 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, ідентифікаційний код 03327829) 4237510 (чотири мільйона двісті тридцять сім тисяч пятсот десять) грн. 72 коп. боргу, 108987 (сто вісім тисяч девятсот вісімдесят сім) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 18136 (вісімнадцять тисяч сто тридцять шість) грн. 04 коп. 3 % річних та 123929 (сто двадцять три тисячі девятсот двадцять девять) грн. 64 коп. пені, 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради (04050, м. Київ, вул.. Білоруська, 1, ідентифікаційний код 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, ідентифікаційний код 03327829) 12750 (дванадцять тисяч сімсот пятдесят) грн. 00 коп. державного мита, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 42/222 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддяДикунська С.Я.

СуддіЧорна Л.В.

Сітайло Л.Г.

27.02.12 (відправлено)