Постанова № 21644381, 16.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2012 № 57/426

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Майданевича А.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 16.02.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року

по справі № 57/426 (суддя Гулевець О.В.)

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_2

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів»

простягнення 9840,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року у справі №57/426 відмовлено в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення 9840,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 16.01.2012 року апеляційним господарським судом прийнято до провадження зазначену вище апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року у справі №57/426 та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі статті96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011року у справі № 57/426 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Позивач був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року у справі №57/426 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представники відповідача приймали участь в судових засіданнях та надали свої пояснення й заперечили проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просили рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року у справі №57/426 залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2008 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір про надання послуг, згідно з п. 1 якого відповідач у порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а позивач зобовязується відповідно до завдання відповідача надати йому за плату наступні юридичні та інші фактичні послуги, а саме проведення досудового стягнення заборгованості боржників.

Відповідно до п. 2 договору строк надання послуг за цим договором складає шість місяців, з 25.11.2008 року по 25.05.2009 року.

Пунктом 3 договору сторони погодили, що вартість послуг за цим договором складає 2460,00 грн. щомісяця та виплачується на підставі підписаного акту приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 4.1 договору з моменту підписання акта приймання виконаних робіт та звіту про проведену роботу, позивачу за надані за цим договором послуги виплачується винагорода в строк до 15 числа місяця, наступного за звітним.

24.02.2009 року позивач надіслав на адресу відповідача лист в якому повідомив про своє захворювання.

28.02.2009 року позивач надіслав відповідачу лист в якому повідомив про своє одужання та можливість виконувати доручення. До даного листа позивачем долучено листок непрацездатності серії АБІ №211865, згідно якого позивач перебував на лікарняному з 18.02.2009 року та може приступати до роботи з 28.02.2009 року.

Листом №69 від 24.02.2009 року відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання договору про надання послуг від 25.11.2008 року, та додає додаткову угоду, згідно якої дія договору припиняється з 10.08.2009 року та акт приймання-передачі виконаних робіт від 18.02.2009 року, згідно якого винагорода за надані послуги позивачем за період з 01.02.2009року по 17.02.2009 року складає 1522,86 грн.

Відповідно до листа №73 від 03.03.2009 року відповідач повідомив позивача, що додаткову угоду надіслану листом №69 від 24.02.2009 року слід вважати недійсною, у звязку з тим, що дата припинення договору повинна бути 10.03.2009 року. До даного листа додано додаткову угоду, згідно якої дія договору припиняється з 10.03.2009 року.

14.03.2009 року позивач надіслав відповідачу претензію, відповідно до якої зазначає, що відповідач безпідставно в односторонньому порядку розірвав договір про надання послуг від 25.11.2008 року, у звязку з чим позивач був позбавлений можливості надати послуги протягом періоду визначеного договором, а тому вимагає сплатити йому вартість послуг у період з лютого 2009 року по травень 2009 року.

У листопаді 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення 9840,00 грн. заборгованості за послуги у період з лютого 2009 року по травень 2009року.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Судом першої інстанції також зазначено, що відповідачем правомірно було розірвано договір про надання послуг від 25.11.2008 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України та пункту 1 статті 193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі статті 525 ЦК України та пункту 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Пунктом 14 договору визначено, що цей договір може бути розірваний замовником в односторонньому порядку якщо: виконавець на протязі двох календарних тижнів не проводить дій передбачених п. 6 договору; виконавець не виконує в повному обсязі завдання, покладені на нього замовником відповідно до цього договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач знаходився на лікарняному у період з 18.02.2009року по 26.02.2009 року, тобто лише 8 календарних днів (а.с. 30). Таким чином, судовою колегією не приймаються до уваги посилання відповідача на п.14 договору, як на підставу розірвання вказаного договору.

Відповідно до п. 15 договору сторони погодили, що даний договір може бути розірваний достроково, в разі направлення стороною-ініціатором іншій стороні письмового попередження не пізніше ніж за 14 календарних днів до імовірної дати розірвання договору.

Місцевим господарським судом не досліджено той факт, що відповідачем не було дотримано порядку розірвання договору, встановленого сторонами у п. 14 та п. 15 договору, враховуючи наступне.

Як зазначалось вище, листами №69 від 24.02.2009 року та №73 від 03.03.2009 року відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання з 10.03.2009 року договору про надання послуг від 25.11.2008 року.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що лист від 24.02.2009року №69 відповідач надіслав позивачу лише 02.03.2009 року, тобто за 8 календарних днів до дати розірвання договору, що підтверджується відміткою поштового штемпелю на конверті (а.с. 35).

Лист від 03.03.2009 року №73, яким відповідач повідомив позивача, що додаткову угоду надіслану листом №69 від 24.02.2009 року слід вважати недійсною, у звязку з тим, що дата припинення договору повинна бути 10.03.2009 року, відповідач надіслав позивачу 10.03.2009 року, тобто в день розірвання договору, що підтверджується відміткою поштового штемпелю на конверті (а.с. 39).

Таким чином, листи №69 від 24.02.2009 року та №73 від 03.03.2009 року не можуть вважатися пропозицію про розірвання договору, оскільки надіслані відповідачем з порушенням умов п. 15 договору про надання послуг від 25.11.2008 року.

Окрім цього, при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи.

Пунктом 5 договору сторонами визначено, що замовник зобовязаний надавати доручення виконавцю в електронному вигляді через СУПБ «Кредитні справи».

Судовою колегію досліджено та встановлено той факт, що відповідачем не виконано умови п. 1, п. 5 договору від 25.11.2008 року, а саме з лютого 2009 року не надавались виконавцю доручення та завдання, доказів зворотного відповідачем суду не надано, не містять їх і матеріали справи.

Відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що докази надання позивачу доручень не можуть бути надані суду, оскільки завдання надавались на виїздних листах, проте зазначені виїздні картки знищені. Натоміть доказів існування, направлення виконавцю та знищення доручень з лютого 2009 року відповідачем суду не надано.

У відповідності до статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вже зазначалось, пунктом 3 договору сторони погодили, що вартість послуг за цим договором складає 2460,00 грн. щомісяця та виплачується на підставі підписаного акту приймання виконаних робіт.

Відповідач разом з листом №69 від 24.02.2009 року надіслав позивачу акт приймання-передачі виконаних робіт від 18.02.2009 року згідно якого винагорода за надані послуги позивачем за період з 01.02.2009 року по 17.02.2009 року складає 1522,86грн. Проте, зазначений акт позивачем не підписаний, а тому відповідно відповідач не здійснив оплату наданих послуг за період з 01.02.2009 року по 17.02.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість за період з лютого 2009 року по травень 2009 року в сумі 9840,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 903 ЦК України у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобовязаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобовязаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судовою колегією встановлено та досліджено той факт, що неможливість виконати договір про надання послуг від 25.11.2008 року виникла не з вини позивача, а з вини відповідача, який всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства в односторонньому порядку відмовся від виконання своїх договірних зобовязань, а тому негативні наслідки в даному випадку має нести саме відповідач та зобовязаний виплатити виконавцеві розумну плату відповідно до ч. 2 ст. 903 ЦК України.

Відповідно до статті33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України регламентовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне зясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року у справі №57/426 прийнято після неповного зясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити та стягнути з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 плату в сумі 9840,00 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 80, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року по справі №57/426 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року по справі №57/426 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35465907) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) плату в сумі 9840,00 грн., 102,00 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 705,75 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видачу виконавчого документа доручити господарському суду міста Києва.

4.Матеріали справи № 57/426 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддяМайданевич А.Г.

СуддіМальченко А.О.

Гаврилюк О.М.