Постанова № 21644376, 22.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2012 № 19/071-11/10/142-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі:Рибаруку М.М.

за участю представників

від позивача:ОСОБА_1. дов. б/н від 01.09.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 13.02.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничої фірми „Жаклін”

на рішенняГосподарського суду Київської області

від28.12.2011р.

у справі№19/071-11/10/142-11 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Навчального центру по підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації кадрів для освоєння нової техніки і технології

до Приватного підприємства виробничої фірми „Жаклін”

про розірвання договору та стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Навчальний центр по підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації кадрів для освоєння нової техніки і технології (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства виробничої фірми “Жаклін” (далі - відповідач) про розірвання договору №108 від 20.01.2004р. на оренду нежитлового приміщення та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 19 622,85 грн. (з них: 12 005,89 грн. основний борг, 7 249,88 грн. - пеня, 247,92 грн. - інфляційні втрати, 119,16 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобовязання в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів. Окрім того, відповідачем порушено п.5.5 договору №108 від 20.01.2004р., згідно з яким відповідач, як орендар, у місячний термін та за власний рахунок повинен був застрахувати орендоване приміщення на користь позивача, як орендодавця, що бере на себе ризик випадкової загибелі або пошкодження об'єкта оренди.

В процесі судового розгляду позивач уточнив розмір своїх вимог та просив суд розірвати договір №108 від 20.10.2004р. на оренду нежитлового приміщення, укладений між позивачем та відповідачем, а також стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 17 208,28 грн. (з них: основний борг 11 810,42 грн., пеня 5 138,91 грн., інфляційні втрати - 174,47 грн., 3% річних - 84,48 грн.) (том справи 1, аркуші справи 77-80).

Відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначаючи про їх необґрунтованість. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №316 від 25.03.2009р. орендна плата для відповідача з травня 2009 року по серпень 2011 року за договором оренди №108 від 20.01.2004р. підлягала коригуванню на 0,45%.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2011р., на підставі ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, справу №10/142-11 за позовом Навчального центру по підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації кадрів для освоєння нової техніки і технології до Приватного підприємства виробничої фірми „Жаклін” про стягнення заборгованості за договором №16 від 01.11.2006р. на оренду нежитлового приміщення у сумі 26312,01 грн. (з них: 16336,13 грн. основний борг, 317,82 грн. інфляційні втрати, 156,18 грн. 3% річних, 9501,88 грн. - пеня) було прийнято для спільного розгляду зі справою №19/071-1 та присвоєно їй №19/071-11/10/142-11.

Обґрунтування позовних вимог у справі №10/142-11 та заперечення проти позову ідентичні тим, які наводились у справі №19/071-11.

В процесі розгляду справи №10/142-11 позивач уточнив розмір своїх вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №16 від 01.11.2006р. у загальному розмірі 20361,97 грн. (з них: 13 145,53 грн. основний борг, 6 878,32 грн. - пеня, 225,05 грн. - інфляційні втрати, 113,07 грн. - 3% річних) (том справи 2, аркуші справи 79-82).

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2011р. у справі №19/071-11/10/142-11 позовні вимоги було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 24955,95 грн. заборгованості, 1018,58 грн. пені, 197,55 грн. 3% річних, 261,72 грн. витрат по сплаті державного мита та 329,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю. Окрім того, повернуто позивачу з Державного бюджету України державне мито у загальній сумі 83,65 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2011р. у справі №19/071-11/10/142-11 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач зазначав про те, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги постанову Кабінету Міністрів України №316 від 25.03.2009р., згідно з якою ставки орендної плати за договорами, укладеними між позивачем і відповідачем, мали бути скориговані (зменшені).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.02.2012р.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2012р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2011р. у справі №19/071-11/10/142-11 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2012р. заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та обєктивним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 08.02.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 22.02.2012р.

13.02.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

21.02.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надішли наступні клопотання:

- про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання про те, чи самим керівником ППВФ „Жаклін” ОСОБА_3 виконано підписи від її імені в актах здачі-прийняття послуг №ОУ-0223 на суму 2575,37 грн., №ОУ-02369 на суму 2601,46 грн., №ОУ-02467 на суму 2559,46 грн., №ОУ-02492 на суму 2559,46 грн., №ОУ-02631 на суму 2662,64 грн., №ОУ-03128 на суму 2688,67 грн., №ОУ-03303 на суму 2688,67 грн., №ОУ-03389 на суму 2688,67 грн., №ОУ-03693 на суму 3114,71 грн. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що директор відповідача Лукянець С.М. не підписувала вищеперелічених актів здачі-прийняття послуг;

- про витребування у позивача доказів, а саме: оригіналів актів здачі-прийняття послуг №ОУ-0223 на суму 2575,37 грн., №ОУ-02369 на суму 2601,46 грн., №ОУ-02467 на суму 2559,46 грн., №ОУ-02492 на суму 2559,46 грн., №ОУ-02631 на суму 2662,64 грн., №ОУ-03128 на суму 2688,67 грн., №ОУ-03303 на суму 2688,67 грн., №ОУ-03389 на суму 2688,67 грн., №ОУ-03693 на суму 3114,71 грн., які необхідно буде надати для проведення судової експертизи.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.02.2012р. підтримав подані клопотання та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 22.02.2012р. заперечував проти клопотань представника відповідача, зазначаючи про те, що, подаючи ці клопотання, відповідач намагається штучно затягнути розгляд справи.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотань відповідача, як необґрунтованих, оскільки в матеріалах справи відсутні пояснення керівника відповідача, з яких би вбачалось, що останнім заперечується підписання актів здачі-прийняття послуг. Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу підроблення підпису керівника відповідача та відбитку печатки на актах також не надано. До того ж, на час розгляду справи місцевим господарським судом у відповідача були відсутні сумніви щодо автентичності будь-якого з наявних у матеріалах справи актів здачі-прийняття послуг і клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявлялось.

В судовому засіданні 22.02.2012р. представник відповідача підтримав свої пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, та просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні 22.02.2012р. також підтримав раніше надані пояснення по суті спору, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.10.2004р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, був укладений договір №108 на оренду нежитлового приміщення (далі договір №108 від 20.01.2004р.), за умовами якого (розділ 1, п.п.2.1, 3.2, 11.1, 11.4) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нежитлове приміщення площею 32,8 кв. м. Приміщення знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Київська, 113 і надається для використання під офіс. Вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна. Розмір орендної плати за орендоване приміщення встановлюється на рівні 5 відсотків від залишкової вартості майна і становить 150,00 грн. за 1 місяць. Цей договір діє з 20.01.2004р. до 20.01.2005р. строком на 1 рік. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (том справи 1, аркуші справи 31-34).

На виконання умов договору №108 від 20.01.2004р. позивач передав, а відповідач прийняв в користування обєкт оренди, про що сторонами було складено і підписано Акт прийому-передачі державного майна в оренду (том справи 3, аркуш справи 16).

В подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод до договору №108 від 20.01.2004р., якими продовжувався строк дії договору, а також коригувався розмір орендної плати (том справи 1, аркуші справи 35-41).

01.11.2006р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір №16 на оренду нежитлового приміщення (далі договір №16 від 01.11.2006р.), згідно з яким (розділ 1, п.п.2.1, 3.2, 11.1, 11.4) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нежитлове приміщення площею 90,0 кв. м. Приміщення знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Київська, 113 і надається для використання під склад. Вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна. Розмір орендної плати за орендоване приміщення встановлюється на рівні 10 відсотків від експертної оцінки майна і становить 855,36 грн. за 1 місяць з ПДВ. Цей договір діє з 01.11.2006р. до 30.09.2007р. строком на 11 місяців. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (том справи 2, аркуші справи 32-35).

На виконання умов договору №16 від 01.11.2006р. позивач передав, а відповідач прийняв в користування обєкт оренди, про що сторонами було складено і підписано Акт прийому-передачі державного майна в оренду (том справи 3, аркуш справи 26).

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до договору №16 від 01.11.2006р., якими продовжувався строк його дії та коригувався розмір орендної плати (том справи 2, аркуші справи 36-40).

При цьому, позивач зазначав про те, що в додатковій угоді №3 від 30.01.2007р. (том справи 3, аркуш справи 19) помилково вказано, що вона укладена до договору №16 від 01.11.2006р., замість договору №108 від 20.01.2004р., а в додатковій угоді №4 (том справи 3, аркуш справи 27) помилково вказано посилання на договір №108 від 20.01.2004р., замість договору №16 від 01.11.2006р. Окрім того, в Акті прийому-передачі державного майна в оренду від 01.11.2006р. (том справи 3, аркуш справи 26) невірно зазначена площа орендованого приміщення, а саме 92,0 кв. м. замість 90,0 кв. м. (пояснення позивача том справи 3, аркуші справи 6-8). Відповідачем наявність вказаних описок в документах не заперечувалась. Інших договорів, окрім №108 від 20.01.2004р. та №16 від 01.11.2006р., між сторонами не укладалось.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобовязання в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість, яка за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року включно за договором №16 від 01.11.2006р. становила 13145,53 грн., за договором №108 від 20.01.2004р. 11810,42 грн. Факт надання комунальних послуг та послуг по оренді приміщень підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписували сторонами (нумерація договору у вказаних актах зазначалась згідно з даними комп'ютерної програми 1С).

Позивач направив відповідачу лист-вимогу №246 від 21.07.2011р., в якій просив погасити існуючу заборгованість по орендній платі та передати орендовані приміщення по акту прийому-передачі позивачу, а також направив для підписання додаткові угоди до договорів №108 від 20.01.2004р., №16 від 01.11.2006р. про дострокове розірвання останніх (том справи 1, аркуші справи 42-43). Однак звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім вимог про стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Також позивач просив суд розірвати договір №108 від 20.01.2004р. у звязку з порушенням відповідачем умов останнього, зокрема, п.5.5 цього договору та порядку здійснення розрахунків між сторонами.

Рішенням Господарського суду Київської області позовні вимоги було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача основний борг та 3% річних у заявленому позивачем розмірі. Судом було зменшено суму нарахованої позивачем пені, оскільки при здійсненні розрахунку позивач не врахував вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, а також повністю відмовлено в задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу, оскільки визначення суми орендної плати здійснювалось з урахуванням щомісячного індексу інфляції. В задоволенні позовних вимог про розірвання договору №108 від 20.01.2004р. також було відмовлено у звязку з тим, що станом на дату прийняття місцевим господарським судом рішення оскаржуваний договір вже припинив свою дію.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками Господарського суду Київської області, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ст. ст. 525-527 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності.

У ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов договорів №108 від 20.01.2004р. та №16 від 01.11.2006р. позивач надав відповідачу в орендне користування приміщення, а також щомісячно виставляв до сплати рахунки-фактури. Окрім того, сторони підписували Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том справи 1, аркуші справи 81-142; том справи 2, аркуші справи 87-132; том справи 3, аркуші справи - 41-155).

Відповідач систематично порушував умови договорів №108 від 20.01.2004р. та №16 від 01.11.2006р. в частині дотримання порядку і строків здійснення розрахунків між сторонами, а з травня 2011 року повністю припинив сплачувати орендну плату, що призвело до виникнення заборгованості. Про обсяг перерахованих відповідачем коштів свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки та копії платіжних доручень (том справи 2, аркуші справи 140-148; том справи 3, аркуші справи 40-158). Окрім того, відповідачем не було виконано умови п.5.5 договорів та не застраховано обєкт оренди. Доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав про те, що позивач зобовязався зменшити розмір орендної плати на 45% з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. До того ж, коригування орендної плати передбачалось постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. №316.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно зі ст. 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

В ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна умов договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В п.п.3.5, 11.2 договорів №108 від 20.01.2004р. та №16 від 01.11.2006р. вказано, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Зміни до договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

Відповідач у відзиві на позов та в апеляційній скарзі зазначає про те, що орендна плата, яка нараховувалась позивачем, у період з травня 2009 року по серпень 2011 року підлягала коригуванню на 0,45%, однак належних та допустимих доказів на підтвердження звернення відповідача до позивача у вказаний період з приводу коригування розміру орендної плати, а також досягнення між сторонами згоди з цього питання суду надано не було.

За відсутності доказів, які б свідчили про повну та своєчасну оплату відповідачем орендних платежів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача відносно стягнення з відповідача основного боргу у загальному розмірі 24 955,95 грн., з яких: за договором №108 від 20.01.2004р. - 11 810,42 грн., за договором №16 від 01.11.2006р. - 13 145,53 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.3.7 договорів №108 від 20.01.2004р. та №16 від 01.11.2006р. сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на розрахунковий рахунок орендодавця (позивача) відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки (включаючи день оплати).

За розрахунками позивача з відповідача підлягає стягненню пеня за договором №108 від 20.01.2004р. у сумі 5 138,91 грн., за договором №16 від 01.11.2006р. 6 878,32 грн.

Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, при здійсненні розрахунку пені позивачем застосовувався розмір останньої, погоджений в договорах, без урахування обмежень, встановлених Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З наведено вище випливає, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного суду України від 24.10.2011р. у справі №25/187, від 07.11.2011р. у справі №5002-2/5109-2010).

За розрахунками суду апеляційної інстанції, які збігаються з розрахунками місцевого господарського суду, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у загальному розмірі 1018,58 грн., з яких: 434,42 грн. за договором №108 від 20.01.2004р. та 584,16 грн. за договором №16 від 01.11.2006р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 399,52 грн. та 3% річних у сумі 197,55 грн.

В процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобовязань перед позивачем, однак колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3.3 договорів №108 від 20.01.2004р. та №16 від 01.11.2006р. перерахування орендної плати здійснюється орендарем до 15 числа місяця, слідуючого за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Таким чином, в суму орендної плати вже було враховано індекс інфляції, тобто при визначенні заборгованості по орендній платі позивач вже використав своє право на захист матеріального інтересу від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника. До того ж, чинним законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат на заборгованість, яка вже розрахована з урахуванням встановленого індексу інфляції, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, то, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, тому позов в цій частині підлягає задоволенню, а відповідач повинен сплатити на користь позивача 197,55 грн. 3% річних.

Відносно вимог позивача про розірвання договору №108 від 20.10.2004р., судом було встановлено наступне.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані тим, що відповідач з грудня 2010 року припинив сплачувати орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, а також порушив п.5.5 договору №108 від 20.10.2004р., згідно з яким орендар (відповідач) у місячний термін за власний рахунок страхує орендоване приміщення на користь орендодавця (позивача), який бере на себе ризик випадкової загибелі або пошкодження об'єкта оренди.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вищевказані вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки 21.07.2011р. позивач вручив відповідачу лист-вимогу вих.№246 з додатковою угодою від 21.07.2011р. до договору №108 від 20.01.2004р. про дострокове розірвання договору на вимогу орендодавця у зв'язку з порушенням орендарем умов договору.

Згідно з поясненнями відповідача, орендоване приміщення фактично не використовується ним з червня 2011 року.

Відповідно до додаткової угоди №5 від 01.11.2010р. до договору №108 від 20.01.2004р., строк дії останнього було встановлено до 31.10.2011р.

Згідно з п.11.7 договору №108 від 20.01.2004р. його дія припиняється внаслідок закінчення строку, на який договір було укладено.

В ч.2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 Цивільного кодексу України),

Тобто, місцевим господарським судом було встановлено, що на дату прийняття судового рішення відповідач, як орендар, не користується орендованим приміщенням, позивач, як орендодавець, заперечує проти подальшої пролонгації строку дії договору №108 від 20.01.2004р., а строк дії названого договору припинився 31.10.2011р., тобто вже після звернення з позовом про його розірвання до Господарського суду Київської області.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що в частині розірвання договору №108 від 20.01.2004р. позов задоволенню не підлягає, оскільки зобовязання сторін за цим договором вже припинились.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки зібрані у справі докази свідчать про те, що на дату звернення з позовом до суду (позов надіслано на адресу суду 03.07.2011р. том справи 1, аркуш справи 46) спір між сторонами з приводу дострокового розірвання договору №108 від 20.01.2004р. існував. Натомість строк дії оспорюваного договору припинився вже під час судового розгляду, а саме: 31.10.2011р.

Наведені обставини свідчать про те, що в даному випадку до вимог позивача про розірвання договору №108 від 20.01.2004р. необхідно було застосувати п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та припинити провадження в цій частині вимог у звязку з відсутністю предмету спору.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у звязку з чим підстави для задоволення скарги відсутні.

Однак колегією суддів встановлено, що, приймаючи оскаржуване відповідачем рішення, місцевим господарським судом було невірно застосовано норми процесуального права до позовних вимог про розірвання договору №108 від 20.01.2004р.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва Київської області від 28.12.2011р. у справі №19/071-11/10/142-11 має бути змінено в частині вимог про розірвання договору №108 від 20.01.2004р. з прийняттям нового рішення про припинення провадження в цій частині вимог, але з інших підстав ніж ті, які наводились в апеляційній скарзі.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання підлягають покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничої фірми „Жаклін” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва Київської області від 28.12.2011р. у справі №19/071-11/10/142-11 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства виробничої фірми “Жаклін” (09107, Київська область, м. Біла Церква, б-р 1 Травня, 44/49; код ЄДРПОУ 30797683) на користь Навчального центру по підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації кадрів для освоєння нової техніки і технології (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, 113; код ЄДРПОУ 03450716) заборгованість в сумі 24 955 (двадцять чотири тисячі девятсот пятдесят пять) грн. 95 коп., пеню в сумі 1 018 (одну тисячу вісімнадцять) грн. 58 коп., 3% річних у сумі 197 (сто девяносто сім) грн. 55 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 261 (двісті шістдесят одну) грн. 72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 329 (триста двадцять девять) грн. 53 коп.

3. В частині позовних вимог про розірвання договору №108 від 20.01.2004р. на оренду нежитлового приміщення провадження у справі припинити.

4. Повернути на підставі рішення з Державного бюджету України Навчальному центру по підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації кадрів для освоєння нової техніки і технології (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, 113; код ЄДРПОУ 03450716) державне мито в сумі 24 (двадцять чотири) грн. 15 коп., перераховане платіжним дорученням №347 від 01.09.2011р., та державне мито в сумі 59 (пятдесят девять) грн. 50 коп., перераховане платіжним дорученням №348 від 01.09.2011р.”.

3. Матеріали справи №19/071-11/10/142-11 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддяЗубець Л.П.

СуддіНовіков М.М.

Мартюк А.І.