Постанова № 21644370, 21.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2012 № 03/5026/2422/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 27.07.2011 року,

ОСОБА_3, довіреність б/н від 23.11.2011 року,

від відповідача не зявився,

від третьої особи: ФОП ОСОБА_4.(особисто),

розглянувши матеріали апеляційної скарги дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс»,

на рішення господарського суду Черкаської області від 20грудня2011року,

у справі № 03/5026/2422/2011 (суддя Єфіменко В.В.),

за позовом дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №2» публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс-Альянс», м Золотоноша, Черкаськаобласть,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_4, АДРЕСА_1

про стягнення 586281 грн. 44 коп.,

ВСТАНОВИВ:

ДП «Автоскладальний завод №2» ПАТ «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до ТОВ «Автотранс-Альянс» про відшкодування збитків у сумі 586 281 грн. 44 к.(а.с.3-5).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20 грудня 2011 року по справі №03/5026/2422/2011 у позові відмовлено повністю (а.с. 134-137). Суд виходив з того, що відповідальність за спричинення позивачеві збитків має нести третя особа, а не відповідач.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 20грудня2011року по справі №03/5026/2422/2011 та прийняти нове рішення по суті спору, яким стягнути з відповідача на користь позивача 586281 грн. 44 коп. у якості відшкодування збитків, а також судові витрати у розмірі 11961 грн. 63 коп.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2012 року, апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників апеляційного провадження.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 31 січня 2012 року розгляд справи № 03/5026/2422/2011 було відкладено на 21 лютого 2012 року, у звязку з незявленням у судове засідання представника відповідача.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Київського апеляційного господарського суду не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 21 лютого 2012 року будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу, щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 21 лютого 2012 року представник відповідача не зявився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується копією реєстру про відправлення поштової кореспонденції Київського апеляційного господарського суду.

Враховуючи, що ухвалами про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи сторін було попереджено, що в разі неявки в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними матеріалами.

Колегія суддів виходить з того, що розгляд справи відкладався, представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, скаржнику була надана можливість подати суду додаткові докази, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявним у справі матеріалами.

Представники позивача у судовому засіданні підтримують апеляційну скаргу та просять скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 20 грудня 2012 року, а позов задовольнити в повному обсязі.

Третя особа також підтримує вимоги та доводи апеляційної скарги позивача та просить скасувати рішення місцевого господарського суду, а позовні вимоги задовольнити. При цьому третя особа посилається на те, що він не несе відповідальності за перевезення, а лише здійснює пошук перевізника.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21 лютого 2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

01 грудня 2009 року, між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі третя особа) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 362, згідно п. 1.1. якого третя особа (експедитор) зобовязалась за винагороду і за рахунок клієнта (позивача) виконати і організувати виконання транспортних (експедиторських) послуг у відповідності з правами, обовязками і відповідальністю, передбаченими даним договором ( а.с. 6-13).

Відповідно до п. 1.2 вищевказаного договору визначено, що з «метою виконання транспортних (експедиторських) послуг експедитор (третя особа) може укладати за погодженням з клієнтом (позивачем) договори на надання транспортно-експедиторських послуг з третіми особами, які мають відповідні ліцензії і дозвіл.

22 жовтня 2010 року ФОП ОСОБА_4 та товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Автотранс-Альянс" уклали договір 01/22/10/2010 про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, за умовами якого виконавець (відповідач) зобовязався доставити ввірений йому експедитором (третьою особою) вантаж до пункту призначення та передати його собі уповноваженій на отримання вантажу, а експедитор (третя особа) зобовязався сплатити встановлену за перевезення плату ( а.с. 17-21).

Пунктом 2.4 вищевказаного договору передбачено, що підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів.

Відповідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Таким чином, договір перевезення є трьохстороннім договором (відправник, перевізник, одержувач).

Спір між позивачем та відповідачем виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, а знищення вантажу відбулось на території іноземної держави, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.56 р.

Статтями 4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником.

Матеріалами справи підтверджується що, відповідач здійснював перевезення вантажу за маршрутом м. Тольяті (Самарська область, Російська Федерація) м. Черкаси (Черкаська область, Україна) на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 0173818 від 30.11.2010 згідно Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) ( а.с. 22, 79).

Власником і вантажоодержувачем вантажу є позивач, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0173818 від 30.11.2010, рахунком №96/703974 від 01.12.2010, рахунком-проформою № 96/703974Т від 01.12.2010.

Вантаж було придбано позивачем у відкритого акціонерного товариства “АВТОВАЗ”(Російська Федерація) за договором поставки комплектуючих складального комплекту № 804/00232934/10609 від 29.10.2009.

Перевезення здійснювалось вантажним автомобілем DAF FT 95,430, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL SN 24, реєстр. № НОМЕР_2, який належить відповідачу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0173818 від 30.11.2010 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3

Під час здійснення перевезення вищевказаного вантажу, внаслідок загоряння автотранспорту, був знищений вантаж.

З довідки Головного управління МНС Росії по Самарській області від 16.12.2010 № 309-2-20 вбачається, що 13.12.2010 на трасі М5 в адміністративних межах місцевого округу (далі м.о.) Жигулівськ Самарської області відбулось загорання вантажного автомобіля DAF FT 95,430 р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL SN 24, р. н. НОМЕР_2 Загорання відбулось в процесі руху автомобіля. В результаті пожежі пошкоджений автомобіль і вантаж. Матеріали перевірки передані в УВС м.о. Жигулівськ для прийняття рішення (а.с.42).

15.12.2010 директор ТОВ “Автотранс-Альянс” надіслав директору Черкаської регіональної дирекції ПАТ “Страхова група “ТАС” повідомлення, в якому повідомив про те, що 13 грудня 2010 р. близько 5:40 години шляхом телефонного повідомлення працівникам ТОВ “Авторанс-Альянс” надійшла інформація про випадок пожежі на території Росії у місті Жигулівськ з автомобілем, р.н. НОМЕР_1/НОМЕР_2, який здійснював перевезення вантажу на підставі договору надання транспортних послуг ТОВ “Авторанс-Альянс”. Отримана інформація про пошкодження вантажу. Розмір збитків не визначений, вартість вантажу визначена в розмірі 2 133053,23 рос. руб., вартість тари визначена в розмірі 141912,60 рос. руб. Відповідальність ТОВ “Авторанс-Альянс” застрахована у Черкаській регіональній дирекції ПАТ “Страхова група “ТАС” по договору № А0190904 добровільного страхування відповідальності міжнародного автомобільного перевізника від 30.10.2010 (а.с.47).

Постановою ОВС по м.о. Жигулівськ від 16.12.2010 відмовлено у порушенні кримінальної справи (а.с.44-45).

З вищевказаної постанови вбачається, що згідно висновку ОГПН м.о. Жигулівськ про причину пожежі причиною загорання автомобіля DAF FT 95,430 р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL SN 24, р. н. НОМЕР_2 була несправність систем, механізмів та вузлів транспортного засобу.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

За ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Частинами 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є наявність складу правопорушення, а саме: наявність збитків; протиправна поведінка заподіювача; причинний зв'язок; вина.

Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення. Не доведення хоч би одного із них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.

Право на відшкодування збитків належить власнику або особі, яка володіє іншим, передбаченим законом правом на вантаж. Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України Верховний Суд України (Постанова від 24.02.2010 р у справі N 11/237)

Згідно Invoice базові умови поставки є FCA (а.с. 23-24, 30-31) Термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі. Отже правом на вантаж володіє позивач.

Згідно рахунку № 96/703974 від 01.12.2010 та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 0173818 від 30.11.2010 вартість вантажу становить 2133053,23 рос. руб.

Внаслідок пожежі була знищена також зворотна тара, вартість якої відповідно до рахунку-проформи № 96/703974Т від 01.12.2010 та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 0173818 від 30.11.2010 становить 141912,60 рос. руб.

Загальна сума збитків завданих позивачу становить 2274965,83 рос. руб.

Згідно ч.3 ст.229 ГК України у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті має бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом НБУ на день висунення вимог.

У відповідності до повідомлення НБУ на 13 грудня 2010 р. встановлений наступний курс російського рубля до української гривні за 10 російських рублів 2,5771 гривень. Розмір збитків складає 586281,44 грн. (2274965,83*0,25771).

02 серпня 2011 року позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 932/02-04 про стягнення суми збитків, яка залишена відповідачем без задоволення ( а.с. 52-53).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Місцевий господарський суд дійшов при винесенні рішення не прийняв до уваги ст. 10 ЦК України згідно якого « Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.»

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, та згідно зі статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" укладені і належним чином ратифіковані вони становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, а якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Отже, чинне законодавство України закріплює правило про пріоритет норм міжнародних договорів, чинних в Україні, перед нормами інших актів національного законодавства. Аналогічна думка викладена у Постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2004 року

Україна є учасником Конвенції на підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" № 57-V від 01.08.2006,

Відтак, на спірні правовідносини сторін у даній справі поширюються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що помилково не прийнято до уваги місцевим господарським судом.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Черкаської області від 20 грудня 2011 року по справі № 03/5026/2422/2011 підлягає скасуванню у звязку із невідповідністю висновків обставинам справи, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України, покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» на рішення господарського суду Черкаської області від 20 грудня 2011 року по справі № 03/5026/2422/2011 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Черкаської області від 20 грудня 2011 року по справі № 03/5026/2422/2011скасувати.

Прийняти нове рішення: « 1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс-Альянс» (вул. Низова, 75, м Золотоноша, Черкаськаобласть код 33827799) на користь дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (вул. Сумгаїтська, 8/2 м. Черкаси код 21751779) збитки в сумі 586281 грн. 44 коп., 5861 грн. 81 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс-Альянс» (вул. Низова, 75, м Золотоноша, Черкаськаобласть код 33827799) на користь дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (вул. Сумгаїтська, 8/2 м. Черкаси код 21751779) - 5862 грн. 81 коп. судового збору розгляд справи в Київському апеляційному господарського суді.

4.Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.

5.Справу № 03/5026/2422/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддяЧорногуз М.Г

СуддіАгрикова О.В.

Суховий В.Г.