Рішення № 21644081, 22.02.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р. Справа № 5027/1398/2011. За позовом Чернівецької міської ради До приватного підприємця ОСОБА_1 м.Чернівці Про виконання зобовязання за договором пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та стягнення коштів в сумі 40636,78 грн. Суддя Гушилик С.М.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульт (дов. від 10.01.2012р.)

Від відповідача: не зявився

Рішення винесено 22.02.2012 року в звязку з оголошеною на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України перервою.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька міська рада звернулася з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 м.Чернівці про виконання зобовязання за договором пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та стягнення коштів в сумі 40636,78 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі рішення Чернівецької міської ради № 1159 від 24.12.2009р. між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки від 08.02.2010р. № 6348 (далі - договір), згідно з яким позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежилих будівель, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Пунктом 11.1 договору сторони узгодили, що орендар протягом одного року після державної реєстрації цього договору сплачує одноразовий внесок в сумі 195029,58 грн. на розвиток інфраструктури м.Чернівці. Додатковим договором №1/6348 від 08.04.2010р. сторони збільшили розмір внеску до суми 45180,70 грн. строк оплати встановили - протягом пяти місяців після державної реєстрації договору оренди. 02.11.2010 року сторони підписали додатковий договір № 2/6348 де визначили строк оплати внеску до 01.07.2011 року. Відповідач в порушення вимог договору внесок вніс частково на суму 8000 грн., а тому станом на день звернення з позовом за ним рахується заборгованість в сумі 37180,70 грн. За невиконання умов договору позивач на підставі п.12.3 договору оренди нарахував відповідачу пеню за період з 02.07.2011р. по 29.09.2011р. в сумі 3456,08 грн.

Ухвалою суду від 28.12.2011 року (суддя Миронюк С.О.) порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 12.01.2012 року.

12.01.2012 року розпорядженням керівника апарату господарського суду Чернівецької області призначено повторний автоматичний розподіл справи та відповідно до протоколу розподілу справ між суддями, справу передано для розгляду судді Гушилик С.М.

Ухвалами суду від 12.01.2012 року та 23.01.2012 року розгляд справи було відкладено.

Відповідач відзив на позов не надав, проте в усній формі позовні вимоги визнав.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.02.2012 року за клопотанням сторін оголошено перерву до 22.02.2012.

До початку судового засідання 22.02.2012 року від відповідача надійшло клопотання про відстрочення стягнення заборгованості терміном на один рік. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що орендована земельна ділянка знаходиться в зсувній зоні, а тому протягом 2010-2011 року він був змушений за власні кошти проводити протизсувні заходи, а тому не мав можливості вчасно виконати умови договору.

Представник позивача в усній формі проти відстрочення виконання рішення заперечив.

Заслухавши представників сторін та розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Чернівецької міської ради № 1159 від 24.12.2009р. приватному підприємця ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку та зобовязано укласти договір оренди.

08.02.2010р. між Чернівецькою міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки № 6348 (далі - договір), згідно з яким позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежилих будівель, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Докази визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Пунктом 11.1 договору сторони узгодили, що орендар протягом одного року після державної реєстрації цього договору сплачує одноразовий внесок в сумі 195029,58 грн. на розвиток інфраструктури м.Чернівці. Додатковим договором №1/6348 від 08.04.2010р. сторони збільшили розмір внеску до суми 45180,70 грн. строк оплати встановили - протягом пяти місяців після державної реєстрації договору оренди. 02.11.2010 року сторони підписали додатковий договір № 2/6348 де визначили строк оплати внеску до 01.07.2011 року.

Відповідач в порушення вимог договору внесок вніс частково на суму 8000 грн., а тому станом на день звернення з позовом за ним рахується заборгованість в сумі 37180,70 грн.

Згідно пункту 12.3 договору, у разі несвоєчасної сплати одноразового внеску на розвиток соціально-культурної інфраструктури м.Чернівці в термін, визначений договором нараховується пеня в розмірі 0,1% від нарахованої суми внеску за кожен день прострочення, що відповідно до поданого позивачем розрахунку складає 3456,08 грн. за період з 02.07.2011р. по 29.09.2011р.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведене стосується Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Отже, яким б способом не визначався у договорі розмір та строк неустойки, він не може перевищувати той розмір і строк, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки) та граничний строк нарахування, то у більшому розмірі та за більш тривалий період вона не може бути стягнута.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач завищив суму пені, а тому в частині стягнення пені в сумі 1988,44 грн. йому слід відмовити та стягнути лише пеню з розрахунку по подвійній обліковій ставці, що складає 1467,64 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обовязок щодо виконання умов договору, а тому з нього слід стягнути заборгованість в сумі 38648,34 грн., в тому числі 37180,70 грн. основного боргу та 1467,64 грн. пені.

За таких обставин та враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково на суму 38648,34 грн.

Суд також вирішив, що судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Враховуючи важкий фінансовий стан відповідача суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання відповідача про відстрочку платежу терміном на 6 місяців.

Керуючись ст.ст. 625,526, Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, (код НОМЕР_1) на користь Чернівецької міської ради, м. Чернівці, Центральна площа, 1, (код ЄДРПОУ 23246436, р/р 31513931700002 ГУДКУ в Чернівецькій області, МФО 856135, код 50110000, 01-ДМБК та ЗВ на розвиток соціально-культурної інфраструктури м.Чернівці) 37180,70 грн. основного боргу, 1467,64 грн. пені та 1812,61 грн. судового збору.

3.Відмовити позивачу в частині стягнення пені в сумі 1988,44 грн.

4.Відстрочити виконання рішення терміном на 6 місяців.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя С.М. Гушилик