Рішення № 21638764, 21.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.12 р. Справа № 19/146

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Тимченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Прокурора Центрально-Міського району м. Макіївки в інтересах Виконавчого комітету Макіївської міської ради, ідентифікаційний код 202498346

до Відповідача: Приватного підприємства «Біт-Стайл», м. Донецьк, ідентифікаційний код 24801785

про: стягнення заборгованості за договором, а саме: загального боргу у розмірі 3686,15 грн., інфляційного збільшення - 370,83грн. та 3% річних - 196,45 грн. та зобовязання демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами лайт-бокс розміром 2*3 м. за адресою: м. Макіївка перехрестя вул. 250-річчя Донбасу та вул. Донецької

за участю уповноважених представників:

Прокурор - Хрюкалов А.М. (на підставі посвідчення №3119);

від Позивача - ОСОБА_1. (за довіреністю №05/07.1-00018 від 04.01.2012р.);

від Відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю №01/01 від 16.01.2012р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 27.12.2011р. на 24.01.2012р., з подальшим оголошенням перерви, востаннє - до 21.02.2012р.

У судовому засіданні 21.02.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Центрально-Міського району м. Макіївки (далі - Заявник) в інтересах Виконавчого комітету Макіївської міської ради (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Біт-Стайл», м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за договором, а саме: загального боргу 10531,85 грн., інфляційного збільшення 10131,64 грн., 3% річних в сумі 1579,78 грн.; зобовязання демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами лайт-бокс розміром 2*3 м. за адресою: м. Макіївка перехрестя вул. 250-річчя Донбасу та вул. Донецької

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором № 179/1 від 27.04.2006р. в перебігу строку його дії, внаслідок чого виникла стягувана заборгованість за період з 27.04.2006р. по 27.04.2011р. та підстави для нарахування інфляційного збільшення та 3% річних, а також зазначає на ухилення Відповідача від виконання обовязку з демонтажу рекламної конструкції після закінчення строку договору.

На підтвердження вказаних обставин Заявник надав Рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради, інформаційний лист ГловУМА Макіївської міської ради, дозвіл на розміщення зовнішньої реклами від 27.04.2006р. №179/1, договір №179/1 від 27.04.2006р., розрахунок суми заборгованості, розрахунок інфляційного збільшення заборгованості, розрахунок річних від прострочення суми заборгованості, акт про встановлення факту наявності рекламоносіїв з фотокопією, свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. 16 Закону України „Про рекламу”, „Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами”, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, „Положенням про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Макіївки”, затвердженим рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради від 19.05.2004р. №591, ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Позивачем надав відзив №051/12-2181 від 27.12.2011р. (а.с.а.с.26, 27), якими позовні вимоги Прокурора підтримав у повному обсягу, а також представив додаткові документи для залучення до матеріалів справи надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.39-74, 78-87).

Відповідач відносно первісного розміру позовних вимог заявив клопотання від 06.02.2012р. (а.с.77) про застосування строку позовної давності, внаслідок чого Прокурор узгодженою із Позивачем заявою №48-842 вих12 від 16.02.2012р. (а.с.а.с.89,90) відповідно до наданих розрахунків (а.с.а.с.65-68) зменшив розмір вимог, остаточно вимагаючи стягнення заборгованості в сумі 3686,15грн., інфляційне нарахування 370,83грн. та 3% річних 196,45грн., залишаючи вимоги відносно демонтажу рекламної конструкції без змін.

У наданому в судовому засіданні 21.02.2012р. представник Відповідача зменшені вимоги відносно стягнення грошових коштів визнав, про що зазначив у наданому відзиві (а.с.100), та на запитання суду підтвердив фактичне поточне розташування рекламної конструкції та відсутність будь-яких правових підстав для цього з огляду на наявність намірів ініціювати процедуру оформлення дозвільної документації.

У судовому засіданні 21.02.2012р. представники сторін підтримали свою остаточну позиції, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильною правової кваліфікації розглядуваних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши її матеріали та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Макіївської міської ради №591 від 19.05.2004р. (а.с.46) затверджене Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Макіївки (далі Положення а.с.а.с.47-62), п. 4 якого визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому Виконкомом відповідно до цього Положення, видача якого (дозволу) п. 7 Положення віднесено до повноважень робочого органу, здійснюваного на підставі рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради.

Згідно п. 25 Положення виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, повязаних з розташуванням рекламного засобу. В свою чергу, плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється на договірних засадах з його власником (п. 33).

27.04.2006р. на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №560/2 (а.с.8) Приватному підприємству «Біт-Стайл», м. Донецьк був виданий дозвіл (а.с.а.с.11,12) на розміщення зовнішньої реклами лайт бокс, розміром 2,0 х 3,0м, площа місця розташування 3,0 кв.м., у кількості 1 конструкції за адресою: м. Донецьк, перехрестя вул. 250-річчя Донбасу та вул. Донецької, зі строком дії до 27.04.2011р.

27.04.2006р. між Виконавчим комітетом Макіївської міської ради (Виконком) та Приватним підприємством «Біт-Стайл» (Розповсюджувач) був укладений договір №179/1 (а.с.а.с.9, 10), відповідно до п.1.1., 2.1.2. якого Виконком надає, а Розповсюджувач приймає строкове місце для розміщення спеціальної конструкції рекламо носія зовнішньої реклами на території м. Макіївки за адресою: м. Донецьк, перехрестя вул. 250-річчя Донбасу та вул. Донецької, зі строком дії з 27.04.2006р. по 27.04.2011р.

Згідно з розділу 3 договору сторони визначили умови щодо розміру плату та порядку розрахунків, своєчасне і повне здійснення яких п. 2.2.5. віднесено до обовязків Розповсюджувача реклами, а саме: сума за користування рекламним місцем розрахована на підставі «Порядку розрахунку договірних платежів за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій (рекламоносіїв)», затвердженого рішенням виконкому міської ради від 19.05.2004р. №591 та складає 10531,85 грн. за 2006р.-2011р., за 1 рік - 2106,37 грн. (п.п.3.5.). При цьому, згідно п.3.3. договору Розповсюджувач реклами зобовязаний оплатити користування тимчасовим місцем шляхом перерахування 30% суми договору в строк до 10 банківських днів з моменту прийняття рішенням Виконкомом міської ради, а решта суми перераховується рівними частинами кожні 6 місяців до закінчення строку дії договору.

Крім того, в п.2.2.7. договору визначено, що у разі припинення строку експлуатації конструкції рекламо носія зовнішньої реклами, Розповсюджувач здійснює її демонтаж в строк не більше 10 днів після закінчення строку дії договору та здійснює відновлення території, на якій розташовувалося місце для розміщення спеціальної конструкції рекламоносія.

До укладання договору від 27.04.2006р. Відповідач користувався зазначеними конструкціями відповідно до договору №53 від 01.11.2000р. (а.с.80), який був укладений з дозволу виконкому Макіївської міської ради №53 від 01.11.2000р. (а.с.а.с.82-87) на підставі рішення №661/1 від 01.11.2000р (а.с.79) та дозволу №179 від 25.04.2003р. (а.с.86-87) виданого на підставі рішення виконкому Макіївської міської ради №380/4 від 25.04.2003р. (а.с.85).

У звязку із невиконанням грошових зобовязань за період з 27.04.2006р. по 27.04.2011р. Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційної індексації та зобовязанні демонтувати рекламну конструкцію з огляду на закінчення строку дії договору, остаточно визначаючи узгодженою з Позивачем заявою №48-842 вих12 від 16.02.2012р. (а.с.а.с.89,90) розмір стягнення - заборгованості в сумі 3686,15грн., інфляційне нарахування 370,83грн. та 3% річних 196,45грн.

Відповідач остаточні вимоги щодо стягнення коштів визнав у повному обсягу у відзиві від 21.02.2012р. (а.с.100), усно заперечуючи проти вимог про здійснення демонтажу рекламної конструкції з мотивів намірів оформити дозвільну документації.

Як вбачається із акту обстеження рекламного засобу станом на 01.07.2011р (а.с.18), рекламна конструкція Відповідача знаходиться за місцем розташування, визначеного дозволом, і її перебування в означеному місці на момент прийняття цього рішення підтвердив представник Відповідача.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог Прокурора та Позивача з урахуванням заяви про зменшення їх розміру №48-842 вих12 від 16.02.2012р., оскільки їх обєднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобовязань за договором), а у відповідності до ст.ст. 22, 29 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі Прокурор разом із Позивачем управнений зменшувати розмір грошових вимог внаслідок врахування при їх розрахунки строків позовної давності, про застосування наслідків пропущення якої заявляв Відповідач.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних і інфляційної індексації, а також у примушенні до виконання обовязку з демонтажу рекламного засобу з огляду на закінчення строку дії договору та дозволу на його розміщення.

Відносно позовних вимог про стягнення загального боргу у розмірі 3686,15 грн., інфляційного збільшення - 370,83грн. та 3% річних - 196,45 грн., які визнані Відповідачем (а.с.100), позиція суду полягав в такому:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання цієї позовної вимоги опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання вимоги здійснено уповноваженою у розумінні ст. 28 Господарського процесуального кодексу України особою представником за довіреністю (а.с.33);

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише Позивач та Відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відносно наявності/відсутності суперечності визнання позову закону суд зазначає таке:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про рекламу”, Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р. інших нормативних актів, та умовами укладеного між ним договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про рекламу” порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, передбачає, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Наразі, згідно п. 32 Типових правил та п. 33 Положення означена плата визначається договором, що укладається з Розповсюджувачем реклами.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір №№ 179/1 від 27.04.2006р. близький до договору найму, адже опосередковую тимчасове платне користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на земельних ділянках комунальної власності.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи застосовуваних судом в порядку ст. 8 Цивільного кодексу України за аналогією ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, що передбачають обовязок наймача (орендаря) за користування майном на умовах оренди сплачувати орендну плату, суд зазначає, що укладений між Позивачем та Відповідачем договір № 179/1 від 27.04.2006р. належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із щоквартального здійснення платежів за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності у відповідності до умов договору за визначений період з 17 травня 2009р. по 27.11.2011р. (а.с.65) до 17 числа місяця кожні півроку рівними частинами відносно суми, після сплати 30% та поточних перерахувань до розглядуваного періоду формування стягуваної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем не були виконані грошові зобовязання із сплати за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного до справи не надано. Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач таким, що прострочив відповідне грошове зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу, що ним за змістом відзиву не заперечується та визначається.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням інфляційної індексації та 3% річних за весь період прострочення.

Перевіривши представлений Позивачем розрахунок заявлених вимог (а.с.а.с.65-68), суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення: заборгованості в сумі 3686,15 грн., інфляційного збільшення - 370,83грн. та 3% річних - 196,45 грн., задовольняючи позов в цій частині у повному обсягу, адже наведений Позивачем розрахунок стягуваних нарахувань на суму заборгованості не перевищують розміру таких нарахувань (інфляція та 3% річних), визначених судом відносно розглядуваного періоду за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство».

Відносно позовних вимог про зобовязання здійснити демонтаж рекламної конструкції, позиція суду полягає в такому.

Як встановлено судом, відповідно до п.4.2. договору та змісту виданого Відповідачеві дозволу, строк їх дії припинився ще 27.04.2011р., адже жодних доказів продовження такого строку рішення Виконкому, нового дозволу та додаткової угоди Відповідачем до справи не надано, так само як і доказів існування інших підстав для розміщення спірної рекламної конструкції.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобовязання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обовязків його учасників, припинення зобовязання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема для подальшого перебування рекламних конструкцій Відповідача на наданих згідно спірного договору місцях їх розташування.

Із змісту рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 27.04.2006р., на підставі якого і був укладений договір, вбачається, що місця фактично вже надані Відповідачеві і мова йде виключно про продовження строку користування останніми, що повністю узгоджується із наданими дозволами від 01.11.2000р., 25.04.2003р. та 27.04.2006р.

Отже, враховуючи викладену вище позицію суду щодо можливості застосування за аналогією до правовідносин сторін норм законодавства, які регламентують правовідносини з найму (оренди), у світлі ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України вимоги про зобовязання здійснити демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами також підлягають задоволенню, адже за межами строку дії договору в силу ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України Відповідач позбавлений правових підстав використовувати землю комунальної власності для розміщення своєї рекламної конструкцію, що безпосередньо узгодили сторони в 2.2.7 договору №179/1 від 27.04.2006р.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобовязання виконати певну дію (в розглядуваному випадку демонтувати конструкції) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи тривалість прострочення виконання обовязку з демонтажу рекламної конструкції, суд вважає встановлення 5-денного строку з моменту набрання рішенням законної сили.

Судові витрати, пропорційні сумі задоволених майнових вимог і відповідні розглянутим немайновим вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 29, 33, 34, 43, 49, 58, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Центрально-Міського району м. Макіївки в інтересах виконавчого комітету Макіївської міської ради (ідентифікаційний код 202498346) до Приватного підприємства «Біт-Стайл», м. Донецьк (ідентифікаційний код 24801785) про стягнення заборгованості у розмірі 3686,15 грн., інфляційного збільшення - 370,83грн. та 3% річних - 196,45 грн. і зобовязання демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами лайт-бокс розміром 2*3 м. за адресою: м. Макіївка перехрестя вул. 250-річчя Донбасу та вул. Донецької задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Біт-Стайл», м. Донецьк (ідентифікаційний код 24801785) на користь Виконавчого комітету Макіївської міської ради (ідентифікаційний код 202498346) заборгованість у розмірі 3686,15 грн., інфляційну індексацію - 370,83грн. та 3% річних - 196,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Зобовязати Приватне підприємство «Біт-Стайл», м. Донецьк (ідентифікаційний код 24801785) протягом 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами лайт-бокс розміром 2*3 м. за адресою: м. Макіївка перехрестя вул. 250-річчя Донбасу та вул. Донецької, наданих в користування Приватному підприємству «Біт-Стайл», м. Донецьк на підставі договору № 179/1 від 27.04.2006р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Біт-Стайл», м. Донецьк (ідентифікаційний код 24801785) в доход державного бюджету витрати по сплаті судового збору в розмірі 2352,50 грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.02.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2012р.

Суддя Попков Д.О.