Рішення № 21638762, 20.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.02.12 р.                     Справа № 37/376                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ”, м. Макіївка, Донецької області, ідентифікаційний код 30936954

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Амвросіївка, Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення за договором оренди № 8414 від 16.04.2010р. вартості орендованого комплекту обладнання в розмірі 7 808,95 грн. та штрафу в розмірі 15 617,90 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – ОСОБА_2 (за довіреністю №3 від 04.01.2011р.);

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 16.01.2012р. на 30.01.2012р., з 30.01.2012р. на 20.02.2012р.

У судовому засіданні 20.02.2012р. суд виходи до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ”, м. Макіївка, Донецької області (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Амвросіївка, Донецької області (далі – Відповідач) про стягнення за договором оренди № 8414 від 16.04.2010р. вартості орендованого комплекту обладнання в розмірі 7 808,95 грн. та штрафу в розмірі 15 617,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на невиконання Відповідачем зобов’язань з повернення майна за договором оренди № 8414 від 16.04.2010р. після його припинення внаслідок односторонньої відмови Орендодавця через несплату орендних платежів, внаслідок чого виникла підстави для стягнення вартості майна та штрафу за прострочення в поверненні.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, договір оренди №8414 від 16.04.2010р. з додатками, акти приймання передачі за ним, повідомлення №700/11 від 16.12,2011р., свідоцтво про державну реєстрацію та довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 225 Господарського кодексу України та в перебігу розгляду справи надав додаткові документи (а.с.а.с.24-34, 44-48, 52-53), у тому числі – акт обстеження фактичного стану та наявності орендованого мана, у якому зазначено, що майно у Відповідача фактично відсутнє.

Відповідач у судові засідання не з’явився, причин неявки не повідомив, відзиву та доказів повернення майна або сплати стягуваних сумне надав, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за адресою місцезнаходження, визначеною як за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.22-23), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, так і за отриманими на запит суду відомостями адресно-довідкового відділу УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується також повідомленням про отримання поштового відправлення (а.с.55).

У судовому засіданні 20.02.2012р. Позивач наполягав на задоволені заявлених вимог в цьому судовому засіданні незалежно від відсутності Відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на правильність такої кваліфікації і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи, оскільки Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору з відповідними підтверджуючими доказами (у разі наявності).

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди № 8414 (а.с.а.с.6-9), згідно п.п. 1.1. та 3.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне володіння та користування торгове обладнання:

-          Пивна установка №11 РО Кеги, інвентарний номер НОМЕР_2, заставною вартістю 2 890,15 грн.

-          Пивна установка №4 РО Кеги , інвентарний номер НОМЕР_3, заставною вартістю 2835,46 грн.

-          Устрій для розливу пива «FastBeer» РО, інвентарний номер 10103224, заставною вартістю 1041,57 грн.

-          Устрій для розливу пива «FastBeer» РО, інвентарний номер 10103724, заставною вартістю 1041,57 грн.,

з метою організації ексклюзивної продукції, придбаної виключно у Позивача, строком з 16.04.2010р. по 31.12.2010р.

Об’єкти оренди належать Позивачеві на праві власності відповідно до договорів поставки товару №97 від 16.12.2004р. (а.с.а.с.25, 26) та № 02/2005 від 20.09.2005р.(а.с.а.с.27, 28) та видаткової накладної №ТП-000186 від 09.03.2010р. (а.с.29)

Умовами п. 4.2. договору визначений розмір орендної плати становить 0,10 грн. у місяць в т.ч. ПДВ, а в п.4.3. встановлений порядок сплати до 10 числа кожного місяця, який слідує за наступним місяцем оренди, шляхом перерахування платіжним дорученням на рахунок Орендодавця в безготівковій формі.

Відповідно до п.3.2. у разі відсутності письмових повідомлень за 30 днів до терміну закінчення строку дії, договір вважається продовжений на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах

Пункт 5.1.3. зазначеного договору передбачає можливість в односторонньому порядку достроково розірвати договір Орендодавцем та вимагати повернення майна із користування на протязі 48 годин у разі порушення Орендарем умов оплати за оренду, що узгоджується із підставами припинення договору, визначеними п. 8.1.2.

Поряд із цим, у разі неповернення Орендарем майна у встановлений договором строк у комплектності та кількості, передбаченої у актах приймання-передачі, після припинення договору (у тому числі – при односторонньому розірвання договору), встановлений п. 7.1.3. договору захід відповідальності у вигляді сплати й у 5-ти денний строк після закінчення строку повернення майна вартості орендованого майна за ціною, визначеною в актах прийняття-передачі, та штрафу у двократному розмірі вартості неповерненого обладнання.

На виконання п.2.1 між сторонами 21.04.2010р. був складений та підписаний акт приймання - передачі (а.с.10), яким підтверджено отримання Відповідачем об’єкту оренди вартістю 7808,95грн.

Позивачем був направлений лист №700/11 від 16.12.2011р. (а.с.11) Відповідачу, який був отриманий останнім 16.12.2011р. (а.с.а.с.12), з повідомлення про дострокове розірвання договору та вимогою впродовж 48 годин повернути майно внаслідок порушення зобов’язання із здійснення орендних платежів.

Крім того, 20.01.2012р. представникам Позивача (а.с.53) було проведене обстеження фактичного стану та наявності майна, переданого за договором оренди № 8414 від 16.04.2010р. за участю Відповідача особисто, за результатами якого був складений акт (а.с.45), який зазначає відсутність орендованого майна.

У зв’язку з неповерненням орендованого майна, Позивач, нарахувавши додатково до вартості переданого майна штраф у розмірі подвійної вартості згідно п. 7.1.4., звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів та ухилився від підписання акту звірення розрахунків (а.с.34), складеному та надісланому (а.с.а.с.46, 47) Позивачем на виконання вимог ухвали суду.

За змістом довідки №б/н від 10.01.2012р. (а.с.30), підписаної директором та головним бухгалтером Позивача, грошове зобов’язання з відшкодування вартості об’єкту оренди після порушення провадження Відповідачем жодним чином припинено не було.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог Позивача, оскільки їх сумісний розгляд відповідає приписам ст.58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов’язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобов’язань за договором оренди з повернення об’єкту оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у застосуванні наслідків неповернення орендованого майна у вигляді стягнення збитків у розмірі вартості неповернутого майна та штрафних санкцій.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, а також – умовами укладеного між ними договору оренди.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов’язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

З природи орендних правовідносин, визначеної положеннями ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України, випливає, що внаслідок укладання договору оренди Орендар набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном, приналежним іншій особі, в розглядуваному випадку – торговим обладнанням.

Частиною 6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди допускається застосування відповідних положень Цивільного кодексу України, а положення ч.1 ст.651 останнього передбачає можливість встановлення за згодою сторін договору положення про його одностороннє розірвання будь-якою із сторін, що і було визначено в п. 5.1.3. та 8.1.2. договору як право Орендодавця у разі, зокрема, порушення грошових зобов’язань із здійснення орендних платежів.

В свою чергу, згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації Орендарем здобутого права відносно об’єкту оренди визначається строком дії відповідного договору, припинення якого відповідно зумовлює зникнення правової підстави для реалізації Орендарем права володіння та користування майном, і, як наслідок – виникнення передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обов’язку з повернення майна.

Частина 3 ст. 285 Господарського кодексу України зобов’язання зі збереження орендованого майна, разом із іншими віднесено до основних обов’язків орендаря.

З урахуванням викладеного, укладений між сторонами договір є належною правовою підставою для врегулювання питань, пов’язаних із тимчасовим оплачуваним користуванням переданим в оренду Позивачеві майном, а також – збереження такого майна і його повернення у разі припинення орендних правовідносин.

Наразі, як було встановлено судом, Позивач здійснив передбачене п. 5.1.3. та 8.1.2. договору право на його одностороннє розірвання шляхом вручення Орендареві листа №700/11 від 16.12.2011р., зважаючи орендні правовідносини припинилися згідно ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України та зумовили виникнення обов’язку за збігом 48-годинного денного строку (до 18.12.2011р. включно) повернути об’єкт оренди Позивачеві у відповідності до умов п. 8.1.4. договору.

Правомірність реалізації Орендодавцем передбаченого договором права на одностороннє його розірвання, зумовлене приписами ст.ст. 611, 615 Цивільного кодексу України, Відповідачем належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами (платіжними документами на підтвердження своєчасного і повного здійснення орендних платежів до моменту розірвання) не спростовано.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов’язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов’язків його учасників, припинення зобов’язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема – для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за договором оренди.

Відповідно до ч. 1ст. 785 Цивільного кодексу України наслідком припинення договору оренди є обов’язок орендаря повернути об’єкт оренди. Як встановлено ч. 1 ст.202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилам зобов’язання припиняються шляхом їх належного виконання, тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов’язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі – необхідність відшкодування збитків і сплату штрафу, що сторони безпосередньо визначили у пункті 7.1.3. договору оренди.

Між тим, до матеріалів справи на надано належного у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказу – акту приймання-передачі – про повернення об’єкту оренди Позивачу, що зумовлює висновок про наявність у Позивача як відповідного суб’єктивного права, яке підлягає судовому захисту, так і факту його порушення Відповідачем - обов’язкових умов за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України для застосування обраного способу судового захисту.

Згідно ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Оскільки обов’язки Відповідача, порушеннями яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, зумовлені саме наявністю договірних відносин між сторонами, остільки суд зауважує, що кваліфікує заявлені позовні вимоги за способом захисту як стягнення збитків у розмірі вартості відсутнього майна, завданих невиконанням зобов’язання, що випливає з договору, на обов’язковості з’ясування сутності яких (збитків) наголошує Вищий господарський суд України в абз. 2 п. 1 Роз’яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. № 02-5/215.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України обов’язок відшкодування збитків у разі порушення договірних зобов’язань покладені на боржника – особу, яка припустила порушення.

Виходячи із загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона.

З огляду на те, що суб’єктом є Орендар, об’єктом – правовідносини за договором оренди, які були встановлені та оцінені судом вище, предметом доказування а, відтак – і судового дослідження - є об’єктивна та суб’єктивна сторони: наявність порушення з боку Відповідача, збитків та безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями (порушенням) та збитками, а також – вина зазначеної особи.

Наявність означених елементів, враховуючи презумпцію вини порушника згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, у повній мірі підтверджується встановленим судом фактом відсутності повернення об’єкту оренди впродовж визначеного договором строку та його відсутність в місці розміщення взагалі згідно результатів перевірки співробітників Позивача, достовірність якого (факту) з боку Відповідача жодною мірою не спростовано.

Суд наголошує, що п.7.1.3. передбачено відшкодування вартості орендованого комплекту обладнання за ціною вказаною в актах прийняття - передачі та штраф у двократному розмірі вартості неповернутого майна.

Враховуючи викладене та перевіривши правильність розрахунку заявленої суми відшкодування, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимогу у розмірі 23426,85 грн. - у тому числі збитки в розмірі вартості орендованого комплекту обладнання в сумі 7 808,95 грн. та штраф в розмірі 15 617,90 грн.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ”, м. Макіївка, Донецької області (ідентифікаційний код 30936954) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Амвросіївка, Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення за договором оренди № 8414 від 16.04.2010р. вартості орендованого комплекту обладнання в розмірі 7 808,95 грн. та штрафу в розмірі 15 617,90 грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Амвросіївка, Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ”, м. Макіївка, Донецької області (ідентифікаційний код 30936954) за договором оренди № 8414 від 16.04.2010р. вартість орендованого комплекту обладнання в розмірі 7 808,95 грн. та штраф в розмірі 15 617,90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Амвросіївка, Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ”, м. Макіївка, Донецької області (ідентифікаційний код 30936954) судовий збір у розмірі 1506,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.02.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2012р.

Суддя Попков Д.О.