Рішення № 21638751, 21.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.12 р. Справа № 7/361

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Сгара Е.В., суддів Лейби М.О., Левиної Г.В.

при секретарі судового засідання Журило О.В.

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Горлівського міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м.Горлівка

Предмет спору: стягнення 3% річних в сумі 2641, 61 грн., інфляційних в сумі 3501, 01 грн., пені в сумі 13648, 30 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1. довір.

Від відповідача: ОСОБА_2. довір.

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 16.01.2012р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву з 10:00 год. до 15:00год.

У судовому засіданні 09.02.2012р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 21.02.2012р.

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Горлівського міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м.Горлівка про стягнення 3% річних в сумі 2641, 61 грн., інфляційних в сумі 3501, 01 грн., пені в сумі 13648, 30 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір про постачання електричної енергії №1291 від 04.12.2002р. з додатками та додатковими угодами; рахунки за активну та реактивну електроенергію за листопад 2010р., січень вересень 2011р.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав, надав додаткові документи для залучення у справу.

Позивач вимоги підтримав, вважає заперечення відповідача безпідставними.

Відповідач у відзиві та у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що розрахунки за електроенергію повинні здійснюватись не пізніше ніж 25 числа наступного за розрахунковим місяцем, тобто нарахування спірних сум повинні бути здійснені з 26 числа наступного за розрахунковим місяцем. Вважає розрахунок позивача невірним. Надав суду додаткову угоду від 27.12.2007р. до спірного договору №1291 від 04.12.2002р., згідно якого зняття показів засобів обліку електроенергії повинно здійснюватись 20 числа кожного місяця. Надав свій розрахунок спірних сум. Зазначив про відсутність своєї вини у простроченні платежів. Просить відмовити у задоволенні позову.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. призначено колегіальний розгляд спору у складі головуючого судді Сгара Е.В., суддів Лейби М.О., Левиної Г.В.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №1291 від 04.12.2002р. (далі по тексту Договір).

З огляду на матеріали справи, умови Договору, пояснення обох сторін, господарський суд дійшов висновку, що у період (листопад 2010р., січень вересень 2011р.), в який відповідачем було спожито електричну енергію та прострочено її сплату, Договір був чинним.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, які є його невідємними частинами.

В Додатку №5 «Порядок розрахунків за електроенергію» до Договору, сторони визначили, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна здійснюватись протягом не більше 5 календарних днів (п.3 Додатку).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Посилаючись на прострочення сплати отриманих рахунків за спожиту в листопаді 2010р., січні вересні 2011р. активну та реактивну електроенергію, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача за прострочення виконання основного Договірного грошового зобовязання:

-3% річних в сумі 2641, 61 грн. з 30.11.2010р. по 25.10.2011р.;

-інфляційні в сумі 3501, 01 грн. за березень 2011р. червень 2011р.;

-пеню в сумі 13648, 30 грн. з 30.11.2010р. по 25.10.2011р. (пеню нараховано з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ).

Під час розгляду даних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів з порушенням термінів, визначених п.п.2.2.2-2.2.3 цього договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 «Порядок розрахунків за електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

При цьому, згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобовязання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Крім того, стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязань передбачено сторонами безпосередньо в договорі про постачання електричної енергії.

За наведених обставин, з огляду на доведеність матеріалами справи факту прострочення виконання відповідачем основного грошового зобовязання, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних та пені є обґрунтованими та правомірними, у звязку з чим заперечення відповідача судом до уваги не прийняті.

Стосовно заперечень відповідача про строки оплати рахунків, як вже вказано вище судом, сторони за обопільною згодою чітко визначили строк оплати рахунків 5 календарних від дня їх отримання (п.3 Додатку №5 до Договору).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Докази отримання рахунків (з датами отримання) відповідачем у справі містяться, зокрема на самих рахунках містяться відмітки про їх отримання.

Додатковою угодою №б/н від 27.12.2007р. визначено, що день зняття показань розрахункових лічильників 20 число кожного місяця.

Згідно представлених сторонами актів прийому-передачі за спірний період вони підписані сторонами 20 числа відповідного місяця (зокрема: за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді січня 20.01.2011р., лютого 20.02.2011р., березня 20.03.2011р.). Тобто, розрахунковий період лютого з 21.01.2011р. по 20.02.2011р., включно; розрахунковий період березня з 21.02.2011р. по 20.03.2011р., включно. Таким чином, 21 число поточного календарного місяця є початком наступного розрахункового періоду.

Відповідно до п.1 Додаткової угодою №б/н від 27.12.2007р. оплата вартості спожитої електроенергії за розрахунковий період здійснюється на початок періоду наступного за розрахунковим, але не пізніше 25 числа на підставі наданого постачальником рахунка.

Відповідач вважає, що вказаним пунктом даної Додаткової угоди визначено, що за поточний календарний місяць споживач повинен розрахуватись до 25 числа наступного календарного місяця (наприклад: за січень до 25 лютого).

Суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає, оскільки вони суперечать діючому законодавству та вищевказаним умовам Договору і Додаткової угоди, враховуючи зокрема той факт, наступний розрахунковий період починається з 21 числа відповідного поточного календарного місяця, а також те, що сторонами передбачено 5 днів на оплату отриманого рахунку. Тоді як, виходячи із розрахунку відповідача на оплату отриманого рахунку споживач має більше місяця, що суперечить, як умовам самого договору, так і приписам Правил користування електричною енергією.

З огляду на представлені сторонами документи, дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, господарський суд дійшов висновку, що період нарахування 3% річних, інфляційних та пені визначено позивачем з урахуванням дат отримання рахунків відповідачем, а також з урахуванням умов Договору, Додаткової угоди від 27.12.2007р. (на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень) та визначених сторонами строків оплати рахунків.

На підставі наведеного вище, господарським судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення, та відповідно такі суми складають:

-3% річних - 2641, 61 грн.;

-інфляційні - 3501, 01 грн.;

-пеня - 13648, 30 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 527, 551, 598-609, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка задовольнити.

Стягнути з Горлівського міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м.Горлівка (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Петровського, 2, ЄДРПОУ 08671432) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка (84061, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; поточний рахунок відокр.підрозділу Центральних ЕМ для Горлівського РЕМ 26003306551560 в ЦГУ ПАО ПІБ м.Горлівка Дон.обл., МФО 334464, ЗКПО 00130903) 3% річних в сумі 2641, 61 грн., інфляційні в сумі 3501, 01 грн., пеню в сумі 13648, 30 грн.

Стягнути з Горлівського міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м.Горлівка (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Петровського, 2, ЄДРПОУ 08671432) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка (84061, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; рахунок 26001307550283 в філії Центрально-міського відділення ПІБ м.Горлівка Донецької області, МФО 334464) державне мито у сумі 198,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 21.02.2012р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Левшина Г.В.

Суддя Лейба М.О.