Рішення № 21638749, 21.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.12 р. Справа № 38/359

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” в особі Донецької філії м.Донецьк

до відповідача: Селидівського територіального комітету Профспілки робітників вугільної промисловості м.Селидове, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 м.Селидове, Донецька область

про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 24990,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3- за дов.№2296 від 04.07.2011р.

від відповідача: ОСОБА_4- за дов.№3 від 17.01.2012р.

третя особа: ОСОБА_2- за паспортом та свідоцтвом

Суть спору:

Позивач, Приватне акціонерне товариство “Українська пожежно-страхова компанія” в особі Донецької філії м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Селидівського територіального комітету Профспілки робітників вугільної промисловості м.Селидове, Донецька область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 м.Селидове, Донецька область про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 24990,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5410116 від 23.07.2010р., страховий акт №64 від 29.10.2010р., звіт про оцінку майна №72/10, платіжне доручення №829 від 04.11.2010р., постанови Селидівського міського суду Донецької області від 22.09.2010р., довідку №54 від 07.09.2010р., копію подорожнього листа №502233 від 29.08.2010р., претензію №2537 від 07.11.2010р., правовстановлюючі документи тощо.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.12.2011р. до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2, м.Селидове.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №12892481 від 30.01.2012р., станом на 30.01.2012р. Селидівський територіальний комітет Профспілки робітників вугільної промисловості м.Селидове значиться як юридична особа (ідентифікаційний код 22016349) розташоване за адресою: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Карла Маркса,41.

20.01.2012р. відповідач надав суду відзив на позов №4 від 17.01.2012р., в якому позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що винною особою, яка спричинила ДТП є водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2. Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучений до матеріалів справи.

20.02.2012р. на адресу суду від позивача надійшли пояснення на відзив відповідача №301 від 16.02.2012р., в яких наполягає на задоволенні позовних вимог. Пояснення судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2010 року о 09-10год. по вул.К.Маркса у м.Селидове сталося ДТП за участю автомобіля Chevrolet Laccetti, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Селидівському територіальному комітету Профспілки робітників вугільної промисловості під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6 під його ж керуванням.

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху.

Постановою Селидівскького міського суду Донецької області від 22 вересня 2010 року відносно ОСОБА_2 на підставі ст.124 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00грн. У зазначеній постанові суду зазначено, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Постановою Селидівскького міського суду Донецької області від 22 вересня 2010 року встановлено, що під час керування транспортним засобом ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного спяніння чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Вказаною постановою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт.

Постановою Селидівскького міського суду Донецької області від 22 вересня 2010 року на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді 30 годин громадських робіт у звязку з залишенням місця ДТП.

В результаті зіткнення, автомобілю Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 були нанесені механічні ушкодження, а власнику автомобілю, заподіяно матеріальну шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що між Акціонерним товариством “Українська пожежна страхова компанія” (страховик) та Селидівським територіальним комітетом Профспілки робітників вугільної промисловості (страхувальник) 24 липня 2010 року укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/5410116. Тобто, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність особи винної в скоєнні ДТП була застрахована позивачем.

Згідно умов договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/5410116 ліміт відповідальності складає: за шкоду заподіяну життю і здоровю 51000,00грн.; за шкоду заподіяну майну 25500,00грн.; франшиза 510,00грн.

Як вбачається з правовстановлюючих документів позивача, Акціонерне товариство “Українська пожежна страхова компанія” змінило назву на Приватне акціонерне товариство “Українська пожежно-страхова компанія” .

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач по справі є правонаступником страховика за договором.

Відповідно до умов договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/5410116 від 24.07.2010р., страховиком (позивачем) був складений страховий акт №64 від 29.10.2010р., зроблений розрахунок виплати страхового відшкодування та прийнято рішення про виплату.

Відповідно до звіту №72/10 від 02.09.2010р. вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 39 360,78грн.

Враховуючи ліміт відповідальності встановлений умовами договору №ВЕ/5410116 позивач на підставі вищезазначених документів платіжним дорученням №829 від 04.11.2010р. здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 24 990,00грн.

Оскільки водій забезпеченого транспортного засобу, який належить відповідачу перебував у стані алкогольного спяніння, позивач звернувся до відповідача з претензією №2537 від 07.11.2011р. в якій вимагав сплатити суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990,00грн.

Проте відповідач не здійснив відшкодування на користь позивача.

Оскільки відповідач відмовився відшкодувати позивачу шкоду завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, позивач звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування, в порядку регресу у розмірі 24 990,00грн.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України “Про страхування”. Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 38, пунктом 38.1.1 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема у разі, а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знищують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи зазначених статей Цивільного кодексу України та Закону України „Про страхування”, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право регресної вимоги.

Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Так, за юридичною ознакою володільцем визнається тільки та особа, яка володіє певним правом по відношенню до джерела підвищеної небезпеки, а згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" вказано, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Даним Законом визначено поняття страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин.

З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля Chevrolet Laccetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 є Селидівський територіальний комітет Профспілки робітників вугільної промисловості, таким чином вказана особа є відповідальною за збиток завданий власнику автомобіля Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП працював водієм у Селидівському територіальному комітеті Профспілки робітників вугільної промисловості та відповідно до Постанов Селидівскького міського суду Донецької області від 22 вересня 2010 року в момент ДТП перебував у стані алкогольного спяніння чим порушив Правила дорожнього руху.

Таким чином, особою зобовязаною відповідно до ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати страховику виплачене страхове відшкодування є саме відповідач - Селидівський територіальний комітет Профспілки робітників вугільної промисловості.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо покладення відповідальності за заподіяну шкоду на особу, яка управляла автомобілем Chevrolet Laccetti, реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки відповідачем не довело, що джерело підвищеної небезпеки вибуло з його володіння внаслідок неправомірних дій інших осіб, як про це зазначено в частині 3 статті 1187 Цивільного кодексу України. Відповідачем ніяким чином не підтверджено неправомірність дій його працівника ОСОБА_2, а саме: викрадення останнім автомобіля чи протиправне заволодіння іншим шляхом. Разом з тим, якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом сприяла недбалість його власника (володільця) щодо зберігання транспортного засобу, то і в цьому випадку власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки не звільняється від відповідальності за заподіяну шкоду цим транспортним засобом.

Враховуючи, вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача - Селидівського територіального комітету Профспілки робітників вугільної промисловості суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 24 990,00грн.

Даний висновок суду узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеній у постановах від 18.11.2008р. по справі №34/258-26/118; від 07.09.2011р. по справі №38/35.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” в особі Донецької філії м.Донецьк до Селидівського територіального комітету Профспілки робітників вугільної промисловості м.Селидове, Донецька область про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 24990,00грн., задовольнити.

Стягнути з Селидівського територіального комітету Профспілки робітників вугільної промисловості м.Селидове, Донецька область (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Карла Маркса, 41, ЄДРПОУ 22016349) на користь Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” в особі Донецької філії м.Донецьк (83001, м.Донецьк, пр.Гурова,5, п/р 26505000016320 в ДФ АБ «Експрес-банк», МФО 335838, ЄДРПОУ 25096917) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 24 990,00грн., судовий збір у розмірі 1411,50грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.02.2012р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2012р.

Суддя Лейба М.О.