Ухвала суду № 21609970, 09.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2012 р. м. КиївК-4741/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя (далі ДПІ)

на постанову господарського суду міста Севастополя від 23.09.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008

у справі № 5020-7/142-4/219 (22-а-1668/08)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»(далі Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача Мачехіна Є.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Севастополя від 23.09.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008, позов задоволено; визнано недійсним рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2007 №0001222310. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили, зокрема, з факту пропуску відповідачем установленого статтею 250 Господарського кодексу України строку застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення Товариством касової дисципліни.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити у позові. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки не є адміністративно-господарськими, у звязку з чим судами помилково застосовано приписи статті 250 Господарського кодексу України до спірних правовідносин.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час розгляду цієї справи встановлено, що в акті від 07.11.2007 №749/10/23-123/14312370/206 про результати виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007 ДПІ було зафіксовано факти неналежного звітування підзвітними особами Товариства про використання виданих ним на відрядження готівкових коштів, а також несвоєчасність повернення виданих під звіт сум в касу Товариства. Зазначені обставини, які мали місце у період з 19.07.2004 по 26.10.2006, стали підставою для застосування до позивача 1953,47 грн. штрафних санкцій за оспорюваним рішенням.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

У розгляді цієї справи судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, які можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

А відтак суди, встановивши факт спливу річного строку з моменту вчинення позивачем зафіксованих в акті перевірки правопорушень і до дати прийняття оспорюваного рішення про застосування до Товариства штрафних санкцій за ці правопорушення дійшли неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про незаконність такого рішення ДПІ.

З урахуванням викладеного визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали місцевого та апеляційного судів не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду міста Севастополя від 23.09.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008 у справі № 5020-7/142-4/219 (22-а-1668/08) залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко