Ухвала суду № 21609834, 09.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2012 р. м. КиївК-9318/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області (далі СДПІ)

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008

у справі № А38/370-07 (22а-3661/08)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Криворізький завод «Універсал»(далі Товариство)

до СДПІ

про визнання дій протиправними та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Стригунової Г.І.,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008, позов задоволено; визнано протиправними дії СДПІ щодо зменшення Товариству відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік на 102892 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.06.2007 № 0000401322/0. У прийнятті вказаних судових актів попередні інстанції виходили з того, що зафіксовані в акті перевірки висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкової дисципліни під час визначення обєкта оподаткування податком на прибуток не відповідають нормам матеріального права.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про порушення позивачем порядку формування валових витрат та валового доходу за наслідками здійснення операцій з продажу та емісії векселів, а також за результатами здійснення операцій з поставки Товариству юридичних послуг, що обумовлює правильність здійсненого донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час розгляду справи зясовано, що СДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.12.2006, оформлену актом від 24.05.2007 № 70/08-07-207/01234929. За наслідками цієї перевірки контролюючим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 17428,50 грн. (у тому числі 11619 грн. за основним платежем та 5809,50 грн. за штрафними санкціями). Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії стали висновки податкового органу:

щодо необхідності збільшення валового доходу позивача на суму безповоротної фінансової допомоги, яка утворилася внаслідок спливу строку позовної давності за векселем № 65305493629742 номінальною вартістю 57799,90грн. зі строком платежу 23.07.2009, який було видано Товариством 23.07.2002 в рахунок оплати за поставлені приватним підприємством «Агросфера»товари з огляду на ліквідацію останнього;

відносно невірного відображення позивачем у податковому обліку доходу від продажу векселя № 0298820 номінальною вартістю 271462,72 грн., поставленого відкритим акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»за надані позивачем ремонті послуги; на думку СДПІ, під час визначення доходу від подальшого продажу цього цінного паперу позивачем необґрунтовано було визнано номінал цього векселя витратами на його придбання;

стосовно незаконного включення позивачем до валових витрат Товариства витрат на оплату юридичних послуг з огляду на відсутність звязку цих витрат з господарською діяльністю позивача.

У розгляді цієї справи суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для кваліфікації заборгованості позивача за векселем №65305493629742, виданим за поставлені Товариству товари, як безповоротної фінансової допомоги.

Так, за визначенням, що міститься у підпункті 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За змістом частини третьої статті 4 Закону України «Про обіг векселів у Україні»у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Отже, з моменту видачі позивачем векселя №65305493629742 кредиторові - приватному підприємству «Агросфера»- зобовязання позивача з оплати поставленого йому названим постачальником товару припинилися та виникли зобовязання сплатити за цим векселем.

А відтак факт ліквідації векселедержателя не впливає на вексельні зобовязання, позаяк вексель як актив не втрачає своєї правової сили та може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за цим векселем. До того ж, ані податковим органом, ані судами не було встановлено факту залишення у ліквідованого контрагента позивача зазначеного векселя без подальшої передачі.

Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи щодо правильності відображення позивачем у податковому обліку операції з продажу векселя №0298820, емітованого відкритим акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»в рахунок оплати за надані позивачем послуги.

Так, для цілей оподаткування під час відчуження векселя його першим векселедержателем такий вексель як різновид цінного паперу стає товаром відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому порядок оподаткування операції з продажу цього векселя визначається за правилами пункту 7.6 статті 7 названого Закону, яким передбачено, що:

платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами (абзац перший);

якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону (абзац другий);

якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду (абзац третій).

При цьому згідно з підпунктом 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 вказаного Закону під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Таким чином, з огляду на те, що спірний вексель було отримано позивачем як компенсацію за поставлені ним послуги, під час визначення Товариством як першим векселедержателем фінансового результату від операції з продажу цього векселя в окремому обліку позивач обґрунтовано визнав витратами на придбання цього векселя його номінальну вартість, що дорівнює вартості поставлених послуг.

З огляду на те, що витрати на оплату позивачем юридичних послуг підтверджуються документально, власне факт отримання Товариством цих послуг податковим органом не заперечується, а необхідність цих послуг обумовлюється потребою в юридичній допомозі під час захисту позивачем своїх прав у розгляді справ у суді, то слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи щодо обґрунтованості віднесення витрат на оплату цих послуг до валових витрат Товариства.

З урахуванням викладеного суди дійшли правильного висновку про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у звязку з чим передбачених законом підстав для скасування ухвалених у справі судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008 у справі № А38/370-07 (22а-3661/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко