Ухвала суду № 21609692, 09.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 року                               м. Київ                                        К-21230/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу підприємства «Авто-Сигнал»Рівненської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (далі –Підприємство)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2009

у справі № 2-а-607/08 (22-а-10916/08/9104)

за позовом Підприємства

до державної податкової інспекції у м.Рівне (далі –ДПІ)

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.07.2007 № 0001791742/0/17-123 в частині визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 29132,79 грн. за основним платежем та 58265,58 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2008 позов задоволено з тих мотивів, що у Підприємства був відсутній обов’язок застосовувати звичайні ціни під час реалізації нерухомого майна (легкових автомобілів) на підставі комісійних угод, а тому позивач як податковий агент у необхідному розмірі утримав та перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб за наслідками здійснення операцій з продажу спірних автомобілів.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2009 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що спірні автомобілі відчужувалися позивачем за явно заниженою ціною з метою штучного зменшення бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Наведене, за висновком апеляційного суду, свідчить про нікчемність договорів купівлі-продажу спірних автомобілів та про законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції зі спору.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Підприємства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Підприємства з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2004 по 31.03.2007, оформлену актом від 03.07.2007 №774/17-100/31541973. В ході цієї перевірки було виявлено, зокрема, факт продажу позивачем як комісіонером наданих йому на реалізацію за договорами комісії автомобілів за цінами, які є значно нижчими ніж їх ринкова вартість, визначена органами МРЕВ ДАІ під час реєстрації цих автомобілів за новими власниками, з метою необґрунтованої мінімізації податкових зобов’язань. Наведена обставина стала підставою для донарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в оспорюваній сумі за податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2007 № 0001791742/2/17-123.

Статтею 12 названого Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яка визначає порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, передбачено, що:

дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (пункт 12.1);

якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу (пункт 12.3).

За змістом підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4 названого Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону.

Водночас відповідно до визначення, що міститься у пункті 1.2 статті 1 зазначеного Закону, дохід –це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

З метою оподаткування до доходів платника податку також включається, зокрема, звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.

Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що база оподаткування податком з доходів фізичних осіб за операціями з продажу майна за посередницькими угодами (зокрема, на підставі договору комісії) визначається, виходячи із звичайної вартості такого майна, незалежно від фактичної ціни його продажу.

В даному разі, як було встановлено апеляційним судом за результатами дослідження матеріалів справи, продаж спірних легкових автомобілів здійснювався позивачем за значно заниженою ціною у порівнянні з вартістю цих автомобілів, визначеної органами МРЕВ ДАІ під час подальшої реєстрації цих дорожніх транспортних засобів (згідно з відповідними звітами про їх оцінку). Позивачем не подано будь-яких доказів ані на підтвердження відповідності рівня застосованих ним цін звичайній вартості спірних автомобілів, ані на спростовування правильності визначення звичайної вартості цих автомобілів податковим органом.

За таких обставин слід погодитися з наданою апеляційним судом правовою оцінкою обставин справи щодо обґрунтованості донарахування Підприємству оспорюваної суми податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб за вказаним податковим повідомленням-рішенням, а тому процесуальні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції зі спору відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу підприємства «Авто-Сигнал»Рівненської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів відхилити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2009 у справі № 2-а-607/08 (22-а-10916/08/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко