Ухвала суду № 21609682, 09.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2012 р. м. КиївК-16511/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Фінансово-страхова компанія «Адміралтейська»(далі Товариство)

на постанову господарського суду міста Севастополя від 20.10.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009

у справі № 20-4/424

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.07.2007 №000162200/0 в частині донарахування Товариству податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 33050 грн. за основним платежем та 9915 грн. за штрафними санкціями.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 20.10.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009, у позові відмовлено з мотивів невірного визначення позивачем балансової вартості відчуженого обєкта основних фондів, що призвело до заниження валового доходу позивача за наслідками цієї операції.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що під час визначення фінансового результату операції з купівлі-продажу спірного нерухомого обєкта судами було помилково ототожнено справедливу вартість обєкта основних фондів з його балансовою вартістю, у звязку з чим суди дійшли хибного висновку про заниження Товариством бази оподаткування податком на прибуток за наслідками продажу такого обєкта.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на незявлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- на підставі договору міни від 13.12.2004, укладеного позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю спільним підприємством технопарком «Корабел», за актом прийому-передачі обєктів нерухомості від 13.12.2004 № 1/2 позивачеві було передано у власність будівлю спортивного залу площею 1823,5кв.м, яка знаходиться по вул. Костомарівській, 3, у м.Севастополі, вартістю 1073160 грн. (у тому числі 178860грн. ПДВ) в обмін на спортивно-оздоровчий комплекс по вул. Брестській, 21, у м. Севастополі вартістю 780369грн. (у тому числі 130060 грн.) з проведенням позивачем доплати у безготівковій формі на суму 292800 грн.;

- в подальшому за договором купівлі-продажу від 20.11.2006 Товариством було відчужено вказаний обєкт за ціною 1660000 грн. (у тому числі 276667грн. ПДВ);

- у додатку К1 до рядка 14 декларації з податку на прибуток за 2006 рік позивачем було відображено валовий дохід від цієї операції у вигляді перевищення виручки від продажу названого обєкта (1383333 грн.) над його балансовою вартістю (894300 грн.) у сумі 489033 грн.;

- фактичною підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобовязання з податку на прибуток за названим податковим повідомленням-рішенням слугував висновок ДПІ, викладений в акті від 12.07.2007 № 1115/10/22-009/25137094 про результати виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.03.2007, щодо заниження позивачем валового доходу за вказаний період за наслідками невірного визначення Товариством балансової вартості відчуженого обєкта; за посиланням податкового органу, в даному разі така балансова вартість має визначатись як сума балансової вартості переданого позивачем спортивно-оздоровчого комплексу в обмін на спірний обєкт нерухомості (518100 грн.), збільшена на суму здійсненої позивачем доплати (тобто на 244000 грн. без урахування ПДВ), та має становити 762100 грн., а не 894300 грн., як це помилково було відображено позивачем.

Відповідно до підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

В даному разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, на балансі Товариства спірний обєкт (будівля спортивного залу) обліковувався за первісною вартістю, якою є історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів (пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92).

Оскільки, як встановлено судами, вказаний обєкт був одержаний позивачем в обмін на інший нерухомий обєкт (який був неподібним внаслідок різної вартості цих обєктів), то первісна вартість спірної будівлі має визначатись за правилами пункту 13 названого Положення, за змістом якого первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Визначення справедливої вартості наведено у пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 №163, за змістом якого справедлива вартість це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Таке саме визначення справедливої вартості міститься й у Методичних рекомендаціях Мінпромполітики України "Про проведення індексації та переоцінки об'єктів основних засобів" (додаток № 1 до наказу Міністерства промислової політики України від 11.09.2003 № 381 «Щодо забезпечення обліку основних засобів та інших необоротних активів»).

При цьому, як зазначено у пункті 2.4 цього наказу справедливою вартістю основних засобів (будівель), як правило, є їх ринкова вартість та вартість, яка може принести підприємству майбутню економічну вигоду.

З урахуванням наведеного в даному разі для визначення первісної вартості спірної будівлі спортивного залу, отриманої позивачем за договором міни, необхідно встановити справедливу (ринкову) вартість нерухомого обєкта (спортивно-оздоровчого комплексу), переданого позивачем в обмін на цю будівлю на момент здійснення передачі.

Однак під час визначення первісної вартості спірної будівлі обидві попередні інстанції виходили саме з балансової вартості спортивно-оздоровчого комплексу, який став частиною переданої компенсації за цю будівлю, а не з його справедливої вартості. При цьому суди жодним чином не дослідили наявний у матеріалах справи звіт про оцінку цього комплексу (а.с. 3-31, т. 2), не перевірили правильність такої оцінки, не витребували будь-яких доказів для зясування справедливої вартості названого обєкта.

Наведена неповнота встановлення обставин, які входять до предмета доказування у справі з урахуванням установлених процесуальним законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, позбавляє касаційний суд можливості зробити висновок щодо правильності (або помилковості) висновків попередніх судових інстанцій по суті спору.

А відтак з огляду на частину другу статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржувані рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, встановити справедливу вартість названого спортивно-оздоровчого комплексу на момент його передачі в обмін на спірну будівлю спортивного залу, і в залежності від встановленого, правильно застосувавши норми матеріального права, дійти вмотивованого висновку щодо правильності (або помилковості) визначення позивачем валового доходу за наслідками продажу цієї будівлі та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Фінансово-страхова компанія «Адміралтейська» задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 20.10.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009 у справі № 20-4/424 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко