Ухвала суду № 21607282, 02.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2012 року м. КиївК-25632/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Степашка О.І.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009

у справі№ А23/607

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АРК”

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

про скасування акту

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АРК” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001682302/0

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2008 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 та складено акт № 848/231/32293849 від 23.05.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001682302/0 від 31.05.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість, у розмірі 196279, 31 грн.: 130852, 87 грн. основний платіж, 65426, 44 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено, взаємовідносини позивача з ТОВ „Вікторія Стіль” та ТОВ „Хатор Синтез”.

На підставі податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ „Хатор Синтез”, в період з жовтня 2005 року по січень 2006 року, ТОВ „АРК” включено до складу податкового кредиту 58318,37 грн.

Згідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2006 визнано недійсними установчі документи з моменту реєстрації - з 17.08.2005, визнано недійсним Свідоцтво платника ПДВ, діяльність ТОВ як юридичної особи припинена з 17.08.2005.

На підставі податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ „Вікторія Стіль”, в період з 28.11.2005 по січень 2006 року позивачем включено до складу податкового кредиту 72534 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20.04.2006 визнано недійсними установчі документи та Свідоцтво платника ПДВ з 18.03.2004, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано акту № 6-р від 24.11.2005.

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобовязання, породжує у платника податку обовязки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З огляду на наведене, у податковому обліку не може вважатися податковим і одночасно розрахунковим документом податкова накладна, складена особою, свідоцтво платника податку на додану вартість якої було анульовано, тобто яка на час складання та надання покупцеві податкової накладної не була зареєстрована як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, по взаємовідносинам з ТОВ „Вікторія Стіль”, податковий кредит, про що зазначено вище, сформовано на підстав податкових накладних, виданих в період з 28.11.2005 по січень 2006 року, а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Вікторія Стіль” анульовано 24.11.2005.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 у справі № А23/607 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська відхилити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 у справі № А23/607 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

О.І. Степашко Суддя М.О. Федоров