Постанова № 21606624, 14.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.12 Справа № 5015/5684/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівДавид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», с.Рудники Миколаївського району Львівської області

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2012р.

у справі № 5015/5684/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», с.Рудники Миколаївського району Львівської області

до відповідача Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3, м.Львів

про стягнення 152137,36 грн.

За участю представників:

позивача: Вощепинець Р.В.

відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.01.2012р. у справі № 5015/5684/11 частково задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»(з врахуванням уточнення позовних вимог) та стягнуто з субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (79060, АДРЕСА_1, МФО НОМЕР_2, ІК НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариств «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»(81642, Львівська область, Миколаївський район, с.Рудники, вул.Рибгоспна,9, МФО 351005, код ЄДРПОУ 22397707) 61486,72 грн. боргу, 1305,54 грн. пені, 627,92 грн. державного мита та 95,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.638, 651 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, та того зокрема, що сума основного боргу у розмірі 61486,72 грн. підтверджена матеріалами справи, тоді як обставина отримання відповідачем договірної продукції на суму 60100 грн. через водія ОСОБА_5 позивачем не доведена.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного зясування обставин справи, недоведеності обставин справи, які суд визнав встановленими, неправильного застосування норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення 121586,72 грн. основного боргу та 2551,16 грн. пені задоволити повністю, з мотивів у ній наведених.

31.01.2012р. представник позивача подав клопотання про витребування доказів, в якому просив для підтвердження обставини отримання відповідачем спірної продукції витребувати у ДПІ у Франківському районі м.Львова довідку про віднесення ФОП ОСОБА_3 сум ПДВ до податкового кредиту по податкових накладних № 0000000027 від 28.02.2011р., № 0000000028 від 31.03.2011р., № 0000000030 від 30.04.2011р., № 0000000019 від 31.05.2011р.,№ 0000000025 від 30.06.2011р., № 0000000033 від 31.07.2011р., виписаних ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»на відвантажену продукцію рибу живу за договором поставки № 26/1/11 від 26.01.2011р. Вказане клопотання відхиляється апеляційним господарським судом, оскільки позивачем не обґрунтовано, яким чином податкові накладні № 0000000027 від 28.02.2011р. на суму 235584,16 грн., ПДВ 47116,84 грн., № 0000000028 від 31.03.2011р. на суму 140120,42 грн., ПДВ 28024,10 грн., № 0000000030 від 30.04.2011р. на суму 246929,58 грн., ПДВ 49385,92 грн., № 0000000019 від 31.05.2011р. на суму 72274,30 грн., ПДВ 14454,86 грн., № 0000000025 від 30.06.2011р. на суму 208130 грн., ПДВ 41626 грн., № 0000000033 від 31.07.2011р. на суму 87220 грн., ПДВ 17444 грн., оригінали чи належним чином засвідчені копії яких сторонами суду не подавались та в матеріалах справи відсутні, стосуються поставок, по яких у відповідача виник спірний борг в сумі 121586,72 грн.

02.02.2012р. представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів: копії податкової накладної № 33 від 31.07.2011р. на суму 104664 грн., в т.ч.ПДВ 17444 грн., виписаної ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»для ФОП ОСОБА_3 на поставку коропа, копії податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»за квітень 2011р., витягу із зошита вихідної кореспонденції по ВАТ «Львівський облрибкомбінат»2011р., довідки ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»за вих.№ 30 від 02.02.2012р. про те, що поставки риби живої зі структурних підрозділів ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»здійснювались через водія-експедитора ОСОБА_5 лише для ФОП ОСОБА_3 Вказані докази оглянуті апеляційним господарським судом та приєднані до матеріалів справи.

13.02.2012р. представником позивача подано клопотання про долучення доказів в порядку ст.101 ГПК України, а саме акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2011р. між ВАТ «Львівський облрибкомбінат»і ФОП ОСОБА_3 Вказаний доказ оглянутий апеляційним господарським судом та приєднаний до матеріалів справи.

В судових засіданнях 31.01.2012р. та 07.02.2012р. представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав, пояснив, що укладений між сторонами договір поставки не містить застереження щодо передачі продукції покупцю на підставі довіреності; натомість у п.5.2 договору встановлено, що після підписання покупцем накладної на отримання продукції претензії щодо кількості і якості передбаченої продукції продавцем не приймаються; договірна продукція відвантажувалась із структурних підрозділів продавця позивача згідно з усними замовленнями покупця відповідача без довіреностей через водіїв відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; всього відповідачу поставлено продукції протягом терміну дії договору на суму 1188310,13 грн. і безспірно проплачено відповідачем 1066723,46 грн.; спір між сторонами виник з приводу лише трьох поставок через водія ОСОБА_5 по товарно-транспортних накладних ААК № 219054 від 01.07.2011р., ААК № 161781 від 04.07.2011р., ААК № 161796 від 05.07.2011р. на загальну суму 60100 грн.; твердження відповідача про неотримання ним продукції по цих поставках з підстав не відображення їх у обліку відповідача спростовується, на думку представника позивача, реєстром накладних на реалізацію товарної риби з березня по липень 2011р. по ФОП ОСОБА_3; з банківських виписок позивача вбачається, що підставою оплати продукції зазначено «Оплата за рибу живу згідно договору»і не ідентифіковано номеру накладених, за якими проводилась оплата; представник позивача вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано вимоги ст.188 ГК України та стверджує, що встановлення нової ціни на продукцію не потребує внесення змін до договору, оскільки за його умовами (п.3.2 договору) встановлюється наказами продавця, які доводяться до покупця.

В судовому засіданні 07.02.2012р. представником позивача заявлено усне клопотання про затвердження мирової угоди та подано підписані обома сторонами заяву про затвердження мирової угоди від 07.02.2012р. та мирову угоду на стадії апеляційного провадження.

13.02.2012р. представником позивача заявлено письмове клопотання про затвердження мирової угоди та повторно подано підписану обома сторонами заяву про затвердження мирової угоди від 07.02.2012р. та мирову угоду на стадії апеляційного провадження.

В судовому засіданні 14.02.2012р. представник позивача просив затвердити мирову угоду на стадії апеляційного провадження.

Апеляційний господарський суд відхиляє заяву про затвердження мирової угоди, оскільки подана сторонами на затвердження мирова угода на стадії апеляційного провадження не відповідає закону та за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами. Мирова угода сторін є одним із способів вирішення господарського спору, може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (ч.ч.1,3 ст.78 ГПК України) та ґрунтуватись на взаємних уступках та вимогах сторін. Однак подана сторонами на затвердження мирова угода на стадії апеляційного провадження містить зобовязання щодо сплати відповідачем в повному обсязі основного боргу в сумі 121586,72 грн. та пені в сумі 2551,16 грн., тоді як оскаржуваним рішенням суду першої інстанції при частковому задоволенні позову присуджено до стягнення лише 61486,72 грн. основного боргу та 1305,54 грн. пені, а також містить зобовязання щодо сплати відповідачем 2718,74 грн. судового збору за подання позивачем позовної заяви та апеляційної скарги, тобто підміняє собою судове рішення суду апеляційної інстанції, яке б міг прийняти суд апеляційної інстанції у разі задоволення ним апеляційної скарги позивача.

В судових засіданнях 31.01.2012р. та 07.02.2012р. відповідач та його представник проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 31.01.2012р. оголошувалась перерва до 07.02.2012р., про що представників сторін повідомлено під розписку. У судовому засіданні 07.02.2012р. оголошувалась перерва до 14.02.2012р., про що представників сторін повідомлено про розписку.

В судовому засіданні 14.02.2012р. відповідач та його представник участі не забезпечили, про причини неявки не повідомили.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, яких є достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності відповідача та/або його представника, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення, з огляду на наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення 152137,36 грн. заборгованості, в тому числі 121586,72 грн. основного боргу і 30553,64 грн. пені, та судових витрат. Позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог за вих. № 257 від 17.10.2011р., в якій він просить суд стягнути з СПД ОСОБА_3 на користь ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»121586,72 грн. основного боргу, 1297,36 грн. пені, 1223,84 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також позивачем було повторно подано заяву про уточнення позовних вимог за вих. № 267 від 04.11.2011р., в якій останній просить суд стягнути з СПД ОСОБА_3 на користь ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»121586,72 грн. основного боргу, 2551,16 грн. пені, 1241,37 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Правовою підставою позовних вимог позивачем визначено ст.ст.202, 525, 526, 530, 551, 631, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та умови підпунктів 4.1, 4.4 пункту 4, підпункту 5.2 пункту 5 укладеного сторонами договору поставки № 26/1/11 від 26.01.2011р. Справа розглядалася Господарським судом Львівської області у розмірі повторно уточнених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, між сторонами укладено Договір поставки № 26/1/11 від 26.01.2011р., згідно з умовами пункту 1 якого продавець (ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», позивач) зобовязується передати у власність покупцю (ФОП ОСОБА_3, відповідач) замовлену останнім живу рибу (надалі продукцію), кількість якої вказується в накладних на відпуск продукції, а покупець зобовязується прийняти цю продукцію та оплатити її на умовах, визначених договором (підпункт 1.1). Ціна, кількість та асортимент продукції вказується в накладних, що є невідємною частиною даного договору (підпункт 1.2).

Пунктом 3 договору передбачено, що загальна сума договору визначається кінцево по накладних за фактичним обсягом поставленої продукції протягом терміну дії договору (підпункт 3.1). Ціни на договірну продукцію встановлюються наказами по ВАТ «Львівський облрибкомбінат», які доводяться до відома покупця та в подальшому вказуються в документах (накладних) на відпуск продукції (підпункт 3.2).

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 договору оплата за продукцію здійснюється покупцем протягом 5-ти банківських днів з дня отримання покупцем продукції на підставі накладної продавця. Датою отримання продукції є дата зазначена в накладній. Датою оплати вважається день поступлення коштів на рахунок продавця.

Згідно з підпунктом 4.3 пунктом 4 сторони зобовязуються щомісячно підписувати акти звірки на відпущену продукцію.

Підпунктом 4.4 пунктом 4 договору передбачено, що за прострочку в оплаті продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0.5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочки, а при прострочці в оплаті більше ніж 10 днів, продавець має право достроково розірвати договір поставки без жодної юридичної відповідальності для себе.

Згідно з пунктом 5 договору передача продукції від продавця до покупця здійснюється на складі продавця (підпункт 5.1). Претензії покупця щодо кількості і якості продукції повинні бути предявлені в момент її одержання від продавця. Після підписання покупцем накладної на отримання продукції претензії щодо кількості та якості переданої продукції продавцем на приймаються (підпункт 5.2).

За пунктом 8 цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.01.2012р.

Вказаний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багато сторонніми (договори).

Згідно з ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання виникають з підставі, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Згідно з приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 43 ГПК України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач стверджує, що у виконання укладеного сторонами договору поставки № 26/1/11 від 26.01.2011р. ним було поставлено відповідачу за усними замовленнями через водіїв-експедиторів по товарно-транспортних накладних продукцію - рибу живу. Поставлену продукцію відповідач оплатив частково, що стверджується банківськими виписками, та заборгував позивачу 121586,72 грн. За прострочення сплати вказаної суми позивачем на підставі підпункту 4.4 пункту 4 договору, з врахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», нараховано відповідачу пеню в розмірі 2551,16 грн.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 договору оплата за продукцію здійснюється покупцем протягом 5-ти банківських днів з дня отримання покупцем продукції на підставі накладної продавця. Датою отримання продукції є дата зазначена в накладній.

Однак, у позовній заяві, заявах про уточнення позовних вимог та апеляційній скарзі не зазначено та позивачем відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України в обґрунтування заявлених вимог не подано суду накладних на відпуск продукції чи їх засвідчених копій, з яких би відповідно до умов підпункту 4.1 пункту 4 укладеного сторонами договору вбачався факт поставки відповідачу продукції риби живої на спірну суму 121586,72 грн. Товарно-транспортні накладні за період березня-липня 2011р., належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи, не містять відмітки про одержання вантажу відповідачем - ФОП ОСОБА_3 Як пояснив представник позивача, відпуск договірної продукції проводився через водів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 без довіреностей одержувача на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписаних відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99.

Як випливає з умов укладеного сторонами договору та норм ст.692 ЦК України, прийняття товару покупцем зумовлює виникнення у нього обовязку щодо його оплати. Проте, позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини прийняття товару саме відповідачем, а відтак не доведено обставини виникнення у відповідача обовязку щодо оплати поставленої продукції на спірну суму 121586,72 грн.

Як вбачається із заперечення на позовну заяву від 08.12.2011р., відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог на суму 60100 грн. неотриманої продукції за накладними: РН0002528 від 01.07.2011р. на суму 10650 грн., РН0002534 від 04.07.2011р. на суму 15050 грн., РН0002565 від 05.07.2011р. на суму 34400 грн., та 3004 грн. безпідставно завищеної ціни. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, виходив з того, що таким чином відповідач фактично визнав поставку йому продукції на суму 61486,72 грн. (121586,72 60100). Однак, належні та допустимі докази, які б підтверджували отримання продукції відповідачем, в тому числі на суму задоволених позовних вимог 61486,72 грн. боргу, як зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не подані. Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що сума 61486,72 грн. підтверджена матеріалами справи є безпідставним та необгрунтованим. Згідно з ч.3 ст.43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У відповідності до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В матеріалах справи міститься підписаний позивачем в односторонньому порядку Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2011р. між ВАТ «Львівський облрибкомбінат»і ФОП ОСОБА_3, згідно з яким за даними ВАТ «Львівський облрибкомбінат»сальдо на 31.08.2011р. становить 121586,72 грн.

Представником позивача суду апеляційної інстанції подано підписаний обома сторонами Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2011р. між ВАТ «Львівський облрибкомбінат»і ФОП ОСОБА_3 У клопотанні про долучення доказів в порядку ст.101 ГПК України від 13.02.2012р. обставину неможливості подання вказаного акту суду першої інстанції позивач обґрунтовує тим, що на день розгляду справи місцевим господарським судом акт звірки не був підписаний відповідачем.

Однак, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2011р. між ВАТ «Львівський облрибкомбінат»і ФОП ОСОБА_3 не є належним доказом підтвердження обставини дійсного існування у відповідача перед позивачем боргу в сумі 121586,72 грн. та не приймається до уваги апеляційним господарським судом, оскільки, незважаючи на підписання його обома сторонами, він не є двостороннім, так як не містить даних обліку ФОП ОСОБА_3, а лише дані обліку ВАТ «Львівський облрибкомбінат», тобто в повній мірі не фіксує юридично-значимих дій сторін і не відображає інвентаризацію їх дебіторської та кредиторської заборгованості.

Заява про визнання відповідачем позову в матеріалах справи відсутня та відповідачем в порядку ст.78 ГПК України суду не подавалась. Відповідач та його представник також не визнали апеляційної скарги.

Позивачем, крім вимоги про стягнення основного боргу в сумі 121586,72 грн., було заявлено також вимогу про стягнення пені в сумі 2551,16 грн., обрахованої з врахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», яку суд першої інстанції задоволив в частині стягнення 1305,54 грн. пені. Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Проте, стягуючи пеню, суд першої інстанції не встановив періоду прострочення виконання грошового зобовязання відповідачем, а відтак, стягнув пеню неправомірно. З огляду на недоведеність заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу у розмірі 121586,72 грн., підстави для нарахування та стягнення пені відсутні.

Крім того, в частині позовних вимог про стягнення 60100 грн. основного боргу та 1245,62 грн., які було розглянуто в засіданні господарського суду, судом першої інстанції не прийнято рішення, чим порушено вимоги ст.ст.82, 84 ГПК України.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків, у ньому викладених, обставинам справи, недоведеності обставин справи, які суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права. Позовні вимоги задоволенню не підлягають в силу їх недоведеності.

Відтак, керуючись ст.ст.99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», с.Рудники Миколаївського району Львівської області, задоволити частково.

Скасувати Господарського суду Львівської області від 09.01.2012р. у справі № 5015/5684/11.

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяДавид Л.Л.

СуддяДанко Л.С.