Постанова № 21606625, 08.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.12 Справа № 5015/6280/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м.Львів б/н від 04.01.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 15.12.2011р.

у справі № 5015/6280/11

за позовом: ТОВ «Скорзонера», м.Івано-Франківськ

до відповідача: ТОВ спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м.Львів

про стягнення 46735,61 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Кричун В.-представник

від відповідача: не з”явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Скаржник в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Рішенням господарського Львівської області від 15.12.2011 р. у справі №5015/6280/11 (суддя Ділай У.І.) позовні вимоги частково задоволено: стягнено з ТОВ спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м.Львів на користь ТОВ «Скорзонера» 33 462,23 грн. основного боргу, 6 117, 12 грн. інфляційних втрат та 1 955, 41 грн. 3% річних, всього –41 534,76 грн.; 415, 35 грн. державного мита та 209,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ТОВ спільним українсько-російським підприємством «Технобуд», подано апеляційну скаргу б/н від 04.01.2012 р., в якій просить змінити рішення суду та відмовити в частині задоволення інфляційних втрат в розмірі 1 070,80 грн., посилаючись на те, що позивач при здійсненні розрахунку не врахував індекси інфляції за квітень, травень, червень, липень 2010р., за липень та серпень 2011р., що призвело до збільшення інфляційних втрат на 1 070,80грн.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

між ТОВ спільного українсько-російського підприємства «Технобуд» та ТОВ «Скорзонера» укладено Договір №01/02-07П від 01.02.2007р. про надання послуг, відповідно до умов якого позивачем надавались відповідачу послуги екскаваторно-бульдозерної техніки (щодо розробки котловану під п’ятиповерховий паркінг, навантаження ґрунту на самоскиди та транспортування його у підвал.) (а.с.13-15).

Відпорвідно до п. 4.2 договору сторони погодили, що розрахунок за надані послуги відповідач здійснює на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт, протягом 2-х банківських днів з моменту його підписання.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що послуги, надані згідно підписаних сторонами Актів наданих послуг № 1 від 31.08.2009 р. на суму 64 050,00 грн. та № 1 Т від 30.09.2009 р. на суму 4 290,00 грн. (а.с.19-20) відповідач оплатив частково, у зв’язку з чим у ТзОВ Спільне українсько-російське підприємство «Технобуд» заборгованість перед позивачем становить 33 462,23 грн.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.4.2 договору № 01/02-07П оплату наданих послуги відповідач здійснює протягом 2-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення 33 462,23 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведе, оскільки відповідач неналежно виконував договірні зобов’язання щодо розрахунку за надані послуги, стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 6 117,12грн. та 3 % річних в сумі 1 955,41грн., згідно поданого розрахунку.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 5 200,86 грн. пені судова колегія зазначає, що судом першої інстанції правомірно, з огляду на приписи ч. 2 ст. 258 та ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України о відмовлено у задоволенні позивачу у стягненні пені в сумі 5 200,86грн.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості згідно договору №01/02-07П від 01.02.2007р.

Не береться до уваги посилання скаржника на те, що позивач при здійсненні розрахунку розміру інфляційних втрат не врахував індекси інфляції за квітень, травень, червень, липень 2010р., за липень та серпень 2011р., що призвело до збільшення інфляційних втрат на 1 070,80грн., оскільки індекс інфляції застосовано правомірно та розрахунок інфляційних втрат здійснено у відповідності до чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського Львівської області від 15.12.2011 р. у справі №5015/6280/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.