Постанова № 21606623, 08.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.12 Справа № 5015/3618/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства (далі ПП) “Фарм-Сервіс”, м.Львів б/н 14.12.2011р.

на рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2011р.

у справі №5015/3618/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) “АВС Логістик Парк”, м.Київ

до відповідача: ПП “Фарм-Сервіс”, м.Львів

про стягнення 47 165,95грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Кісь І.І.-представник

від відповідача: не з»явився

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Скаржник в судові засідання не з»явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 687 та №2272.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.11.2011р. у справі №5015/3618/11 (суддя Манюк П.) позовні вимоги задоволено частково: стягнено з ПП “Фарм-Сервіс”, м.Львів на користь ТОВ “АВС Логістік Парк”, м.Київ суму у розмірі 46 863,60 грн. з них: 38 732,89грн. основного боргу; 5 275,44 грн. інфляційних; 1 425,51 грн. 3% річних; 732,11 грн. пені; 461, 65 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ПП “Фарм-Сервіс” подано апеляційну скаргу б/н 14.12.2011р., в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що заміна сторони в договорі купівлі-продажу від 01.02.2011р. суперечить вимогам, які встановлені ст.512 ЦК України, де перелічено підстави заміни кредитора у зобов»язанні. Заміна кредитора (продавця чи постачальника) в зобов»язанні, шляхом заміни сторони в договорі діючим Цивільним кодексом України не передбачено.

ТОВ “АВС Логістик Парк” у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ „ВВС-ЛТД” (продавець) та ПП „Фарм-Сервіс” (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1953/р від 01.02.2011р., згідно якого продавець зобов’язався продати, а покупець –купити лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби косметичної промисловості (т.І а.с.19-20).

Надалі, 16.03.2011р. між ПП „Фарм-Сервіс” (сторона-1), ТОВ „ВВС-ЛТД” (сторона-2) та ТОВ „АВС Логістік Парк” (сторона-3) укладено договір про заміну сторони у договорі купівлі-продажу №1953/р від 01.02.2011р. № 1953/7/р, за умовами якого сторони погодились, що з моменту укладення договору сторона–3 набуває всіх належних стороні-2 прав та обов’язків продавця (постачальника) за договором купівлі-продажу, чинних станом на момент укладення договору, включаючи всі зміни до договору купівлі-продажу, сторона–2 вибуває із всіх зобов’язань за договором купівлі-продажу, не має прав та не зобов’язана виконувати обов’язки продавця (постачальника) за договором купівлі-продажу (т.І а.с.21-22).

Згідно із п. 2 договору № 1953/7/р від 16.03.2011р. внаслідок укладення договору (заміни сторони у зобов’язанні) зміст зобов’язань за договором купівлі-продажу лишається незмінним.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.4.1. договору №1953/р ціна товару визначається в національній валюті та вказується у видатковій накладній. Покупець здійснює розрахунки за товар з відстроченням терміну оплати за одержаний товар –в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених продавцем.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно умов договору купівлі-продажу, позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 47 732,89грн., що підтверджується видатковими накладними (копії в матеріалах справи (т.І)).

Оскільки відповідачем заборгованість сплачено частково до звернення позивача з позовом до суду (30.06.2011 року), відповідно до акту звірки розрахунків станом на 28.11.2011р. (т.ІІ а.с.37) до стягнення підлягає сума основної заборгованості в розмірі 38 732,89 грн.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Відповідно до ст.230 ГК України, ст. 549 ЦК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, передбачених п.4.3. договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

З огляду на викладене та враховуючи приписи Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, стягненню підлягає пеня в сумі 732, 11грн.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 5 275,44 грн. інфляційних та 3 % річних в розмірі 1 425,51 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості згідно договору купівлі-продажу №1953/р від 01.02.2011р.

Не береться до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що заміна сторони в договорі купівлі-продажу від 01.02.2011р. суперечить вимогам, які встановлені ст.512 ЦК України, де перелічено підстави заміни кредитора у зобов»язанні, з огляду на те, що рішенням господарського суду Київської області від 19.09.2011р. у справі №17/112-11, яке вступило в законну силу, встановлено, що виходячи із змісту ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою), вбачається можливість заміни кредитора у зобов’язанні на підставі правочину, яким є договір №1953/7/р від 16.03.2011р. про заміну сторони у договорі купівлі-продажу № 1953/р від 01.02.2011р. Окрім того, суд звернув увагу сторін на те, що незважаючи на відсутність у спірному договорі формулювання „відступлення права вимоги”, ця обставина не впливає на дійсність правочину, адже сторони договірних відносин, керуючись принципом свободи договору, мають право давати будь-яку назву договору, який вони укладають.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2011р. у справі №5015/3618/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.