Постанова № 21606608, 08.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.12 Справа № 5015/6398/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді - Юркевича М.В.

суддів - Кузя В.Л.

Желіка М.Б.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Дрогобич Львівської області

на рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2011 р.

у справі № 5015/6398/11

за позовом публічного акціонерного товариства “Кредобанк” в особі Львівського відділення центральної філії ПАТ “Кредобанк” м. Львів

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Дрогобич Львівської області

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 194/05-к від 13.07.2005 р. в розмірі 15333,19 євро, що за офіційним курсом НБУ складає 166439,00 грн.

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_3 старший спеціаліст західного відділу юридичного департаменту

від відповідача: не зявився

Права та обовязки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України розяснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.12.2011 р. у справі № 5015/6398/11 позовні вимоги публічного акціонерного товариства “Кредобанк” в особі Львівського відділення центральної філії ПАТ “Кредобанк” м. Львів задоволено, стягнувши з фізичної особипідприємця ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість по погашенню (сплаті) кредиту та пеню в розмірі 166 439 (сто шістдесят шість тисяч чотириста тридцять девять) грн. 00 коп., що за офіційним курсом НБУ станом на 30.09.2011 р. відповідає 15 333,19 євро (пятнадцять тисяч триста тридцять три Євро 19 центів), 1 664 грн. 39 коп. сплаченого державного мита та сплачені витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Фізична особапідприємець ОСОБА_2 не погоджується з даним рішенням суду, а тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства “Кредобанк” в особі Львівського відділення центральної філії ПАТ “Кредобанк” відмовити. При цьому, апелянт покликається на наступні обставини і підстави:

·Місцевим господарським судом не взято до уваги зміни внесені до кредитного договору, а також неправильність розрахунків заборгованості та пені за кредитним договором чим порушено вимоги ст. ст. 524, 526 Цивільного кодексу України.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 р. направленою рекомендованою кореспонденцією.

В судове засідання відповідач явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив, повного тексту апеляційної скарги і відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом зясовано:

13 липня 2005 року між Акціонерним товариством «Кредит Банк (Україна)»(до перереєстрації Відкритим акціонерним товариством «КРЕДОБАНК», а на даний час Публічним акціонерним товариством «КРЕДОБАНК») в особі директора другої Львівської філії АТ «Кредит Банк (Україна)»Феськіва Івана Михайловича та субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 укладено кредитний договір №194/05-к (далі кредитний договір), відповідно до умов якого, банк зобовязався надати відповідачу кредит у сумі 80 000,00 Євро для закупівлі будівельних матеріалів та оплати за проведення будівельно-ремонтних робіт терміном до 13 липня 2010 р. зі сплатою процентів у розмірі 13,5 % річних від суми кредитної заборгованості. До договору були внесені зміни та доповнення відповідно до Угоди № 1 від 14 липня 2005 року та Угоди № 2 від 29 червня 2006 року «Про внесення змін та доповнень до кредитного договору №194/05-к від 13 липня 2005 року», а також Додаткового договору № 3 від 31 березня 2009 року.

Згідно кредитного договору видача кредитних коштів здійснюється з позичкового рахунку шляхом конвертації кредитних коштів у гривню для подальшої оплати з поточного рахунку.

Перерахування коштів позивачем на поточний рахунок підтверджується меморіальними орденами №737634 від 22.07.2005 року, №814396 від 12.08.2005 року, №908902 від 01.09.2005 року.

Відповідно до п.3.2.6 кредитного договору, відповідач зобовязаний повернути заборгованість за кредитом та плату за користування кредитом (відсотки, комісії) в терміни, визначені даним договором та додатковими угодами.

Повернення суми кредиту згідно п. 1.6 здійснюється щомісячно рівними частинами по 1 454,00 євро з січня 2006 року по червень 2010 року та 1 484,00 євро липень 2010 року.

Відповідачу позивачем надсилалися претензії з вимогами погашення заборгованості, а саме повідомлення-вимога №27-2486/11 від 03.03.2011 року та повідомлення-вимога №27-10413/11 від 08.09.2011 року.

Станом на 30.09.2011 року, згідно розрахунків позивача, відповідач не сплатив заборгованість по кредиту та відсотки за користування кредитом, а тому до сплати підлягають 15 333,19 євро сума неповернутого боржником кредиту, з яких 12 966,90 євро неповернута сума кредиту та 2 366,29 євро пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Відповідно до п. 5.1.3 кредитного договору, банк, у випадку невиконання позичальником договірних зобовязань має право розірвати кредитний договір та вимагати дострокового погашення позичальником існуючої заборгованості.

Відповідно до п. 5.1.4 кредитного договору у випадку невиконання позичальником договірних зобовязань, виникнення значної кредиторської заборгованості позивач має право припинити кредитування і достроково стягнути надані кредитні кошти разом із сплатою відсотків, комісії за користування ними, а також відшкодувати понесені збитки.

Місцевий господарський суд, в ході розгляду даної справи встановив, що сума заборгованість по погашенню (сплаті) кредиту та пені становить 166439,00 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 30.09.2011 р. відповідає 15 333,19 євро, доказів погашення якої відповідачем суду не надано.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З наявних матеріалів справи вбачається, що сторони укладаючи 13 липня 2005 року кредитний договір №194/05-к дійшли згоди щодо всіх його істотних умов та взяли на себе зобовязання з їх виконання.

Зміст договору, в силу ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Сторони укладаючи договір в його умовах, а саме в п. 1.6 погодили, що погашення кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 1 454,00 євро з січня 2006 року по червень 2010 року та 1 484,00 євро липень 2010 року терміном до 13 числа кожного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснював необхідні розрахунки згідно договору, не довів неможливість належного виконання зобовязання і не надав суду першої інстанції жодних доказів, щоб це підтверджували.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.4.3 кредитного договору, за несвоєчасне погашення кредиту, його частини, плати (відсотків, комісій) за користуванням кредитом у встановлені терміни, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1/360 частини подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний день прострочки.

Отже, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення нарахованої пені та заборгованості по сплаті кредиту.

Крім того, відповідачем не виконано вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 06.01.2012 р. та не надано повний текст апеляційної скарги. А отже, вимоги апеляційної скарги є недоведеними та необґрунтованими.

Згідно ч. 2 ст. 34. ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона в силу ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вище наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду констатує, що рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2011 р. по суті є законним, відповідно до ст. 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, в звязку з чим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційної скарги фізичної особи підприємця ОСОБА_2 відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2011 р. у справі № 5015/6398/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5015/6398/11 повернути в господарський суд Львівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя Юркевич М.В.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.