Постанова № 21606368, 21.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2012                                                                                           № 6/458

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Яковлева М.Л.

суддів:           Жук Г.А.

          Тарасенко К.В.

при секретарі судового засіданні – Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.02.2012 року по справі № 6/458 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нотрім», м.Київ на рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 22.12.2011 року) по справі № 6/458 (суддя –КовтунС.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд»,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Нотрім», м.Київ

про стягнення 256 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Нотрім», м.Київ про стягнення 256 000,00 грн. заборгованості по договору № 02-2010 від 14.01.2010 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року (підписаного 22.12.2011 року) позов задоволено повністю та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Нотрім» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд» 256000,00 грн. заборгованості, 2560,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Нотрім», м.Київ звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та винести нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не перевірив факт наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписаної видаткової накладної та акту прийму-передачі товару зазначеного у додатку № 1 договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року по справі № 6/458 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нотрім», м.Київ до провадження і призначено перегляд рішення на 21.02.2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд», м. Київ, на підставі ст.96 ГПК України надало суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року у справі № 6/458 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нотрім» - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року по справі № 6/458 – скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

14.01.2010 року між ТОВ «Вікторія Трейд» (продавець, позивач) та ТОВ «Нортім» (покупець, відповідач) укладено купівлі-продажу № 02-2010, предметом якого є постачання та оплата товару в повному обсязі, асортимент та кількість його зазначається у додатку № 1 (п. 1.1 договору).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст.174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб’єктом господарювання, придбання або збереження майна суб’єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності та інших дій суб’єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як передбачено нормами статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Нормами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене вказаний договір повинен бути виконаний відповідно до умов договору та нормам закону.

Як стверджує позивач на виконання своїх зобов'язань за договором 14.01.2010 року він поставив покупцю товар визначений у додатку № 1 до договору, що підтверджується актом виконаних робіт до договору купівлі-продажу № 02-2010, який підписано сторонами.

Однак, пунктом 2.1 договору передбачено, що прийом товару по кількості та якості здійснюється відповідно до закону, про що підписується саме акт прийому-передачі.

Проте, зазначений акт прийому-передачі позивачем не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутні дані про особу яка приймала товар, зокрема довіреності на здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318, затверджено Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, відповідно до п.п. 2, 12 якої, товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю покупця, забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.

Однак на виконання вказаних наказу самі довіреності на отримання товару ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції позивачем надано не було.

Також у п. 1.1 акту виконаних робіт зазначено, що продавець передав товар в кількості, узгодженій в додатку № 1, а покупець прийняв та оплатив його на умовах, передбачених договором купівлі-продажу № 02-2010.

При цьому представник відповідача заявив, що товар позивачем їм не передано, таким чином ніяких оплат по договору здійснено не було.

Відповідно до п. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, на підтвердження фактичного виконання договору № 02-2010 позивачем подано суду лише зазначений акт, що не може вважатись належним виконанням зазначеного договору.

З огляду на викладене вище колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем акт в розумінні ст. 36, 43 Господарського процесуального кодексу України є належними доказом для визнання позову обґрунтованим і доказаним.

Таким чином, акт про виконані роботи, залучений позивачем до справи, не може бути належним доказом позивача про виконання умов договору, оскільки складений з недотриманням форми та змісту первинного бухгалтерського документа.

Інші докази, які б підтверджували факт передачі товару відповідачу, позивачем як в суді першої так і другої інстанцій надано не було.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновок суду необґрунтованим, а вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вище викладене, відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, щодо стягнення заборгованості у сумі 256000,00 грн. у повному обсязі.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Нотрім», м.Київ підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року у справі № 6/458 – скасуванню.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нотрім», м.Київ на рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року у справі №6/458 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року у справі №6/458 –скасувати. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34, код 30779711) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нотрім»(01032, м.Київ, вул. Т. Шевченка, 36 А-36, н.п., код 35625061) 2560 (дві тисячі п’ятсот шістдесят) 00 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

5. Матеріали справи № 1/159 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Яковлев М.Л.

Судді                                                                                          Жук Г.А.

                                                                                          Тарасенко К.В.