Постанова № 21606324, 22.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.02.2012 р. справа №14/198/2011

Судова колегія апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Стойка О.В.

Розглянувши апеляційну скаргу: Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Луганської області від 10.01.2012року

по справі № 14/198/2011 /суддя Лісовицький Є.А./

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ

до відповідача Державного підприємства "Свердловантрацит" м.Свердловськ Луганської області

про стягнення 23615,00грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність №55 від 01.01.2012року

від відповідача .не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Свердловантрацит" штрафу у розмірі 23615,00грн. за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.01.2012року по справі №14/198/2011 позовні вимоги задоволені частоко та стягнуто з Державного підприємства "Свердловантрацит" м.Свердловськ на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ штраф в сумі 4723,00грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1411,50грн.

Дане рішення мотивовано наступним:

- положеннями ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України;

- частковою обґрунтованістю позовних вимог;

- доводи відповідача не приймаються до уваги, оскільки відповідач не надав доказів відсутності вини у невірному заначенні ваги вантажу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 10.01.2012року у справі №14/198/2011, позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на наступне:

- зменшення штрафу можливе лише у разі наявності виняткового випадку;

- перевантаження було здійснено відповідачем понад норму на 1520кг., що в свою чергу створювало безпеку руху.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник у судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, відповідач, що належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Державним підприємством "Свердловантрацит" у червні 2011року зі станції відправлення "Довжанська" Донецької залізниці на станцію призначення "Миколоїв-Вантажний" Одеської залізниці був відправлений вантаж - вугілля марки "Антрацит" у вагоні №65356438 за накладною №52672565.

Залізницею на попутній станції "Нижньодніпрвськ-Вузол" Придніпровської залізниці 21.06.2011року на підставі ст.24 Статуту залізниць України проведено перевірку маси вантажу у вказаному вагоні та встановлено, що у вагоні №65356438 маса вантажу склала 70520 кг, що більше даних, вказаних в накладній, на 1520 кг.

За даним фактом залізницею складено комерційний акт АА №040217/291 від 21.06.2011року, згідно з розділом Д якого: вага брутто 94320кг., тара з документа 23800кг., вага нетто 70520кг., що більш ніж вказано в документі та більш вантажопідйомності вагону на 1520кг.; навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів 20-30 см.; навантаження катком; вантаж маркірований продольними полосами; маркування не порушено; поглиблень не має; торцеві двері та розвантажувальні люки з обох сторін закриті; течі вантажу не має; в технічному стані вагон справний; при повторному зважуванні вагону вага підтвердилась.

Справність ваг, на яких здійснювалось контрольне зважування спірного вагону, підтверджується витягом з Технічного паспорту ваг /арк.справи 17/.

Залізницею із спірного вагону надлишок вантажу у кількості 152кг. був перевантажений у вагон №66686387, який за досильною накладною №46219838 від 24.06.2011року відправлений на станцію призначення, у звязку з чим позивачем понесені певні витрати.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі-Статут залізниць) накладна-це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовґязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно зі ст.24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5. розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Згідно зі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст.118 Статуту залізниць (5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення).У даному випадку провізна плата 4723,00грн., сума штрафних санкцій 4723,00грн. х 5= 23615,00грн.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно п. 28 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон є напіввагоном та приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Частиною першою ст.26 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними,

зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобовязана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002р.

За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Наведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов`язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, зазначених у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем невірно вказані відомості у накладній, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць, позовні вимоги є обґрунтованими у повному обсязі.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі.

10.01.2012року відповідач звернувся до господарського суду з заявою, у якій клопоче про зменшення розміру штрафних санкцій, з посиланням на те, що у наступний час ДП “Свердловантрацит” перебуває у складному фінансовому становищі.

Господарський суд, всупереч зазначеному висновку, дане клопотання відповідача задовольнив, розмір стягуваємого штрафу зменшив до 4723,00грн., зазначивши, що шкоди чи збитків позивачу даним порушенням не завдано.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково задоволене вказане клопотання, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовґязання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України, надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Позивачем не надано доказів винятковості випадку для застосування наведених норм права.

До того ж, згадане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що підприємство перебуває у складному фінансовому становищі, зазначає, що за 1 півріччя 2010 року відповідач поніс збитки у сумі 50795,00грн. та за 1 квартал 2011 року в сумі 14527,00грн. за неякісну вугільну продукцію, нестачу вантажу, не вистачає коштів на закупівлю обладнання та розвиток виробництва, заробітна плата виплачується із значною затримкою.

Судова колегія вважає, що наведені відповідачем обставини свідчать про неналежний стан господарської діяльності відповідача, без впливу на ці обставини з боку позивача.

Крім того, судова колегія звертає увагу на ті обставини, що завантаження вантажу у залізничному вагоні понад його вантажопідйомності впливає на безпеку руху на залізниці.

За таких обставин клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваємого штрафу судовою колегією відхиляється.

Таким чином, рішення господарського суду про часткове задоволення позову не відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати за позовом та апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Луганської області від 10.01.2012року по справі №14/198/2011 задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Луганської області від 10.01.2012року по справі №14/198/2011 скасувати частково.

3) Позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця»м.Дніпропетровськ про стягнення 23615,00грн. задовольнити повністю.

4) Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит»(м.Свердловськ, вул.Енгельса,1, ідентифікаційний код 32355669) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(м.Дніпропетровськ, вул.Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) штраф у розмірі 23615,00грн. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1411,50грн

5) Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит»(м.Свердловськ, вул.Енгельса,1, ідентифікаційний код 32355669) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(м.Дніпропетровськ, вул.Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) витрати зі сплати судового збору за апеляційною скаргою у розмірі 705,75грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

О.В.Стойка

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду