Рішення № 21606119, 07.02.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2012 р. Справа № 5019/2802/11

за позовом Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Кузнецовське міське комунальне підприємство

про стягнення в сумі 900 099 грн. 58 коп.

Суддя Бережнюк В.В.

Представники:

Від позивача : представник Стрілець В.В.

Від відповідача : представник Прохорович О.М.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення заборгованості за надані послуги постачання теплової енергії в сумі 900 099 грн. 58 коп., з яких: 867 862 грн. 68 коп. - основний борг, 26 770 грн. 71 коп. - пеня, 284 грн. 81 коп. - інфляційні втрати та 5 181 грн. 38 коп. - 3% річних.

01.02.2012 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив №149 від 30.01.2012 року на позовну заяву, у якому відповідач визнає борг. Вказує, що під час розгляду даної справи у суді ним було частково погашено заборгованість та станом на 27.01.2012 р. несплаченими залишилися 100 000 грн. 00 коп. (арк.с.33-40). Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір пені.

02.02.2012 року через канцелярію суду надійшов лист №156 від 30.01.2012 року у якому відповідач вказує, що 30 січня 2012 року заборгованість погашена в повному обсязі в сумі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням№ 193 від 30.01.2012 р. (арк.с.41-43).

В судовому засіданні 07.02.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляції та 3% річних.

Представник відповідача росить суд зменшити розмір пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 року між Кузнецовським міським комунальним підприємством (Споживач) та ВП "Рівненська АЕС" (Енергопостачальна організація) укладено Договір №3 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір) (арк.с.5-7). Згідно предмету Договору Енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбаченими цим Договором.

Відповідно до п.3.2.2. Договору Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

За умовами розділу 6 Договору "Порядок розрахунків" розрахунок за теплову енергію, яка відпускається споживачеві, проводиться на основі рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ВП "Рівненська АЕС" щомісячно до 25-го числа наступного за розрахунковим. Розрахунки за теплову енергію Споживача з Енергопостачальною організацією можуть проводитися в порядку авансових платежів. Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.7.2.2.Договору (Зміни до якого були внесені додатковою угодою № 1 від 06.07.2010р.) за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення від суми невиконаних зобов'язань.

Згідно п.10.1. цей Договір набуває чинності з 01.10.2002 р. та діє до 01.10.2003р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4. Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору №3 позивач здійснив постачання теплової енергії в гарячій воді за період з липня 2011 року по вересень 2011 року на загальну суму 867 862 грн. 68 коп.

Для оплати відповідачем спожитої теплової енергії в гарячій воді позивачем було виставлено рахунки : №СП000539-тв від 31.07.2011 року на суму 284 814 грн.12 коп.; №СП000609-тв від 31.08.2011 року на суму 272 542 грн. 80 коп.; №СП000666-тв від 30.09.2011 року на суму 310 505 грн. 76 коп; (а.с.9).

Відповідач в свою чергу не здійснив оплату вчасно та у повному обсязі, внаслідок чого за останнім за період липень-вересень 2011 року утворилася заборгованість, яка станом на день звернення позивача до суду становила 867 862 грн. 68 коп. Зазначена обставина підтверджується розрахунком розміру заборгованості, який визнаний судом правильним (арк.с.4), та підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 20.10.2011 р. (арк.с.13).

Крім того, 22.11.2011 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №001/12218 від 21.11.2011 р.(арк.с.10-11 ), відповідно до якої просив погасити заборгованість.

У відповідь на останню відповідач направив лист від 29.11.2011р. №1658, у якому зазначив, що вказану заборгованість визнає, проте, в зв'язку із складним матеріальним становищем підприємства погасити вчасно заборгованість не має змоги, при цьому зобов'язується погасити борг по мірі надходження коштів. (а.с.12).

Покликаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, з огляду на прострочення виконання зобов'язання, позивач нарахував відповідачу 284 грн. 81 коп. інфляційних втрат та 5 181 грн. 38 коп. - 3% річних. Наданий суду розрахунок перевірено та визнано правильним.

Керуючись п.7.2.2. Договору (зміни до якого були внесені додатковою угодою №1 від 06.07.2010 року), за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 26 770 грн. 71 коп. (розрахунок на арк.с.4).

Після порушення провадження у справі відповідачем було погашено суму основного боргу у загальному розмірі 867 862 грн. 68 коп., що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями : №2793 від 29.12.2011 р. на суму 284 814,12 грн., №54 від 06.01.2012 р. на суму 272 542,80 грн., №185 від 27.01.2012 р. на суму 150 505,76 грн., №186 від 27.01.2012 р. на суму 60 000,00 грн., №193 від 30.01.2012 р. на суму 100 000,00 грн. (арк.с.35-38,42).

Таким чином, несплаченими залишилися 26 770 грн. 71 коп. - пені, 284 грн. 81 коп. - інфляційних втрат та 5 181 грн. 38 коп. - 3% річних.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 284 грн. 81 коп. - інфляційних втрат та 5 181 грн. 38 коп. - 3% річних підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі та Договору, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 26 770 грн. 71 коп. пені суд зазначає таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п.2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В підтвердження свого важкого фінансового стану відповідач надав до справи звіт про фінансові результати за 9 місяців 2011 року (арк.с.39). Оскільки борг стягується за період липень-вересень 2011 р., то вбачається короткостроковість виникнення боргу. Позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості. Разом з тим, з огляду на прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу 26 770 грн. 71 коп. пені. Також нараховано передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних. Слід зауважити, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим.

Враховуючи ту обставину, що в процесі розгляду справи відповідачем погашено основну заборгованість, зважаючи на майновий стан відповідача та з огляду на короткостроковість виникнення боргу, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 26 770 грн. 71 коп. та стягнути її в сумі 13 385 грн. 35 коп.

При цьому, суд звертає увагу на те, що для застосування судом права зменшити розмір штрафних санкцій, у випадку наявності для цього підстав, подання боржником відповідного клопотання чинним законодавством не вимагається.

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Отже, аналізуючи все вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково в сумі стягнення з відповідача 13 385 грн. 35 коп. - пені, 284 грн. 81 коп. - інфляційних втрат та 5 181 грн. 38 коп. - 3% річних. В частині стягнення 867 862 грн. 68 коп. основного боргу провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору. В частині стягнення 13 385 грн. 35 коп. пені в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м.Кузнецовськ, майдан Незалежності 2, код ЄДРПОУ 30536302, р/р 260041090 в РОД ВАТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 333227) на користь Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська область, м.Кузнецовськ, код ЄДРПОУ 05425046, р/р №260023181737 в РОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 333368) - 13 385 грн. 35 коп. - пені, 284 грн. 81 коп. - інфляційних втрат, 5 181 грн. 38 коп. - 3% річних та 18001 грн. 99 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 867 862 грн. 68 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення 13 385 грн. 35 коп. пені в позові відмовити.

Суддя Бережнюк В.В.

повний текст рішення підписаний суддею "13" лютого 2012 року