Рішення № 21606110, 14.02.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2012 р. Справа № 5019/1645/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції"

до відповідача Дочірнього підприємства "Регіон-Інвест"

про стягнення в сумі 33 120 022 грн. 33 коп.

Суддя Войтюк В.Р.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_1 дов. у спр.

Від відповідача : Мельник В.В., Берун Р.В.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулось до господарського суду з позовною заявою у якій просить стягнути з Дочірнього підприємства "Регіон-Інвест" борг за кредитним договором №28-09 від 30.06.2009р. в загальній сумі 33 120 022 грн. 33 коп., що складається з:

- основного боргу - 17 000 000,00 грн.;

- боргу зі сплати процентів - 8 232 722,22 грн.;

- боргу зі сплати комісії за управління кредитом - 5 000,00 грн.;

- боргу зі сплати комісії за видачу кредиту - 100 845,17 грн.;

- пені - 7 781 454,94 грн.

В процесі вирішення спору позивач змінив вимоги таким чином:

В рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором №28-09 від 30.06.2009 р. в загальній сумі 33 120 022, 33 грн., що включає:

17 000 000, 00 грн. - сума основного боргу (тіло кредиту);

8 232 722, 22 грн. - відсотки за користування кредитними коштами;

5 000, 00 грн. - комісія за управління кредитом;

100 845, 17 грн. - комісія за видачу кредиту;

7 781 454, 94 грн. - нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань;

звернути стягнення на предмет застави за Договором застави №28-09/3 від 01.07.2009 р.:

- грохот ТКІО ТТН 6203, 2009 р.п.;

- дробарку щокову TEREX PEGSON 1165, PREMIERAK, 1990 р.п., двигун САТЕКРІІХАК 2003 р.в.;

- дробарку конусну TEREX PEGSON MAXTRAK, 1000, 1990 р.п., двигун CATERPILLAR 2002 р.в.;

- грохот TEREX FINLAY 694 SUPERTRAK, 2008 р.в.

визначити спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною на рівні заставної вартості, погодженої сторонами в 1.3. Договору застави № 28-09/3 від 01.07.2009 р., в розмірі 5 419 750, 00 грн.

В решті позовні вимоги (предмет позову) залишив без змін.

Позивач подав заяву про залучення до участі у справі правонаступника ПАТ "Кредобанк" ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції". Зазначає, що відповідно до умов договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, укладеного 29.11.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" позивач відступив ТОВ ФК "Приватні Інвестиції" належне йому право вимоги до Дочірнього підприємства "Регіон Інвест", що виникає на підставі Кредитного договору № 28-09 від 30.06.2009 р.

Відповідно до ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Ухвалою суду від 11.01.2012 р. замінено позивача ПАТ “Кредобанк” на його правонаступника ФК “Приватні інвестиції”.

У подальшому ФК “Приватні інвестиції” збільшила вимоги виклавши їх таким чином.

Стягнути з ДП «Регіон-Інвест»на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №28-09 від 30.06.2009 р. в загальній сумі 56 258 885, 34 грн., що включає:

17 000 000, 00 грн. - сума основного боргу (тіло кредиту);

8 232 722, 22 грн. - відсотки за користування кредитними коштами;

5 000, 00 грн. - комісія за управління кредитом;

100 845,17 грн. - комісія за видачу кредиту;

7 781 454, 94 грн. - нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань;

2 839 000, 00 грн. - інфляційні втрати;

20 299 863, 01 грн. - упущена вигода.

Як на підставу для задоволення позову позивач посилається на наступні обставини.

30 червня 2009 року між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір №28-09, за умовами якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу кредит у розмірі 17000000,00 грн., а Відповідач, у свою чергу, зобов'язався повернути одержані кошти (суму кредиту) до 29 червня 2014 року (згідно зі встановленим графіком повернення кредиту), своєчасно і у повному обсязі сплачувати проценти за користування кредитними коштами та інші передбачені Кредитним договором платежі.

01 липня 2009 року Відповідач одержав у Рівненській філії ВАТ «Кредобанк»кредит в сумі 17000000,00 грн.

Відповідно до п.4.3 Кредитного договору позичальник сплачує проценти (23,0% річних) у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані.

Згідно з пп.4.1.2 п.4.1 Кредитного договору позичальник сплачує банку комісію за видачу кредиту у сумі 297500,00 грн., рівними частинами, протягом перших двох місяців кредитування.

Також, підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 Кредитного договору встановлено, що за управління кредитом позичальник щомісячно сплачує банку комісію у розмірі 500,00 грн.

Пунктом 5.1 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути зранку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені Кредитним договором (згідно із встановленим у цьому ж пункті графіком повернення кредитних коштів).

Відповідач допустив порушення умов Кредитного договору, а саме:

пп.4.1.2 п.4.1 Кредитного договору, - за станом на 28.07.2011р. його заборгованість зі сплати комісії за видачу кредиту становить 100 845,17 грн.;

пп.4.1.3 п.4.1 Кредитного договору, - за станом на 28.07.2011р. його заборгованість зі сплати комісії за управління кредитом становить 5 000,00 грн.;

п.4.3 Кредитного договору, - за станом на 28.07.2011р. заборгованість зі сплати

процентів за користування кредитними коштами становить 8 232 722,22 грн.;

п.5.1 Кредитного договору, - за станом на 28.07.2011р. його заборгованість з повернення кредитних коштів (порушення графіку повернення кредиту) становить 4 500 000,00 грн.

Згідно з п.7.1 Кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальник, на вимогу банку, сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки. За порушення Відповідачем грошових зобов'язань за Кредитним договором Позивачем нараховано пеню у сумі 7 781 454,94 грн.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України позивачем нараховано 2839000 грн. інфляційних.

Крім того, відповідно до п.7.5. Кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання Позичальником свого зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту або його частини, Позичальник, крім сплати пені, на вимогу Банку відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі і упущену вигоду. Упущена вигода розраховується за весь період прострочення шляхом нарахування на суму прострочення процентної ставки (п.2.1. Договору) збільшеної в півтора рази і згідно розрахунку позивача складає 20299863,01 грн.

З метою забезпечення належного виконання Відповідачем зобов'язань перед Позивачем за Кредитним договором між Відповідачем та Позивачем було укладено договір застави №28-09/3, посвідчений 01.07.2009р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №1197, за умовами якого Відповідач передав Позивачу в заставу виробниче обладнання, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, базальтове родовище «Полицьке-2», а саме:

- грохот TRIO TTH 6203, серійний № N2TTH6203NO.141, рік випуску - 2008;

- дробарка щокова TEREX PEGSON 1165 PREMIETRAK, рік випуску - 1990, двигун CLJ03512 (рік випуску - 2003);

- дробарка конусна TEREX PEGSON MAXTRAK, 1000, рік випуску - 1990, двигун CLJ02237 (рік випуску - 1990);

- грохот TEREX FINLAY 694 SUPERTRAK, piк випуску - 2008, cepiйний №FTL570700, двигун №10405466.

Відповідач позов заперечив, посилаючись на таке.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку штрафних санкцій, нарахування пені проведено більше ніж за 6 місяців, що є порушенням вимог чинного законодавства, а отже вказані штрафні санкції за кожний період можуть нараховуватись не більше ніж шість місяців.

Позивач, всупереч зазначеним вище вимогам ГК України, здійснив нарахування пені починаючи з 01.07.2009 року по 01.07.2011 року, що є неприпустимим.

На думку Відповідача, Позивач має право на нарахування штрафних санкцій та пені в межах річного строку позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), визначеної п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України.

Таким чином, Позивач мав право розрахувати пеню не більше ніж за 6 місяців в межах одного року.

Всі нарахування пені нараховані до 01.07.2011 року є такими, що нараховані з порушенням строків визначених ч.2 ст.258, ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а відтак в задоволенні вимог позовної заяви в частині зазначеного нарахування слід відмовити за пропущенням строків позовної давності.

Наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволенні позову (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Позивачем було подано до суду та надіслано на адресу Відповідача заяву про зміну предмету позову. В даній заяві Позивач просить суд звернути стягнення на предмет застави однак не просить суд зменшити розмір позовних вимог на розмір застави.

Однак, стягнення предмету застави без зменшення суми вимог суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, частині 1 статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За змістом статті 22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Звертає увагу суду на той факт, що позивачем по даній справі був ПАТ «Кредобанк»за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватні Інвестиції»судом було замінено сторону по справі. Станом на день розгляду справи ПАТ «Кредобанк»не ліквідоване, а передача прав вимоги по Договору факторингу на користь ТОВ «Приватні Інвестиції»від 29 листопада 2011 року не утворює правонаступництво. Відтак дана обставина є однією з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог (також позиції притримується господарський суд Рівненської області по справі № 5019/2121/11).

Що ж стосується договору факторингу від 29.11. 2011 року, то за приписами ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, виходячи із змісту зазначеної статті, Клієнт та Фактор повинні повідомити у письмовій формі боржника про відступлення права вимоги і у такому повідомлені мають бути вказані: чітко визначене право вимоги, яке було передано, а також ідентифікаційні дані та реквізити фактора, включаючи розрахунковий рахунок, на який повинні бути перераховані грошові кошти.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Однак жодних повідомлень про відступлення права вимоги Відповідач не отримував.

Звертає увагу суду на той факт, що 11 січня 2012 року Позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог на суму 23 138863грн.01коп. з яких 20 299863 грн.01 коп. - упущена вигода, 2 839 000 грн. втрати від інфляції.

Позивач посилаючись на пункт 7.5. договору кредиту просить суд стягнути з Відповідача упущену вигоду у розмірі 20 299863 грн.01 коп.

У розумінні ст. 22 ЦК України упущена вимога це збиток, а саме доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4)вини.

В даному випадку Позивачем не наведено жодного належного доказу, що Відповідач завдав Позивачу збитки.

Звертає увагу суду на той факт, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту З роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Вищий господарський суд України у своєму листі "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 року вказав, що у тих випадках, коли вимога про стягнення сум штрафних санкцій, річних тощо є додатковою до основної вимоги про стягнення заборгованості і обгрунтований розрахунок зазначених сум штрафних санкцій відсутній, то суд, з урахуванням обставин конкретної справи, або застосовує припис п.5 ч.1 ст. 81 ГПК, або відмовляє в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити з огляду на таке.

ПАТ “Кредобанк” звернулось до господарського суду з позовною заявою до ДП “Регіон-Інвест” про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.06.09 р. № 28-09 та штрафних санкцій.

У зв`язку із укладеннням договору факторингу між ПАТ “Кредобанк” та ФК “Приватні інвестиції” ухвалою суду від 11.01.2012 р. замінено позивача на його правонаступника ФК “Приватні інвестиції”.

За приписами ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За приписами ч.З ст.1079 Цивільного кодексу України Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

В пункті 2.1.4 договору факторингу від 29.11. 2011 року зазначено, що по відношенню до кожного з Позичальників Банку належить Право Вимоги у сумах та на підставах Кредитних договорів.

У відповідності до пункту 3.5 договору Факторингу від 29.11. 2011 року протягом 5 календарних днів з дня оплати ціни відступлення банк зобов`язується підготувати та направити за власний рахунок кожному із позичальників та Сторін Забезпечення повідомлення про проведене відступлення Права Вимоги.

У відповідності до статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, виходячи із змісту зазначеної статті, Клієнт та Фактор повинні повідомити у письмовій формі боржника про відступлення права вимоги і у такому повідомлені мають бути вказані: чітко визначене право вимоги, яке було передано, а також ідентифікаційні дані та реквізити фактора, включаючи розрахунковий рахунок, на який повинні бути перераховані грошові кошти.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Судом установлено, що 24.01.12 ТОВ ФК “Приватні інвестиції” скеровано на адресу відповідача повідомлення-вимогу № 438.

Указаним документом правонаступник позивача вимагає оплатити заборгованість по договору та штрафні санкції на загальну суму 25337117,30 грн., яка відрізняється від тої суми яку просить стягнути за позовом ця ж сторона.

Окрім того, вимога містить умову про повернення спірних сум протягом 30 календарних з дати одержання повідомлення, але не пізніше 45 днів з дати направлення, і лише у випадку невиконання вимоги у зазначений строк новий кредитор звернеться до суду за захистом своїх прав.

Проте, указаний новим кредитором строк виконання зобов`язання не сплив і дотепер.

Ураховуючи цю обставину, а також те, що зобов`язання провести оплату новому кредитору у боржника виникає з моменту одержання повідомлення, суд дістався висновку, що права нового кредитора не порушені і на цей час та відповідно не були порушені на час вступу ним у справу в якості правонаступника позивача, оскільки він наділений правами позивача з урахуванням вимог ст.1082 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 80-82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Суддя Войтюк В.Р.

Повне рішення складено "17" лютого 2012 року