Постанова № 21605719, 23.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"23" лютого 2012 р. Справа № 5004/1640/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М., за участю представників: позивача –Мацегоріна А.О.

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2011 року у справі за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до відповідача про стягнення 12411789,39 грн. заборгованості за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1291 ТЕ-2 від 14 жовтня 2010 року, в тому числі основного боргу в сумі 10803029,74 грн., 829067,71 грн. пені, 581313,87 грн. інфляційних та 198378,07 грн. 3% річних.

          Рішенням господарського суду Волинської області від 19 жовтня 2011 року (суддя Якушева І.О.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10803029,74 грн. основного боргу, 693448,24 грн. пені, 3% річних в сумі 198378,07 грн., 581313,87 грн. збитків від інфляції, судові витрати. В частині стягнення пені в сумі 135619 грн. в позові відмовлено.

          Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2011 року рішення суду залишене без змін.

          Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" просить її скасувати в частині стягнення пені в сумі 135619 грн., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого господарського суду в цій частині залишити без змін.

          Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2010 року між сторонами у справі був укладений договір №06/10-1291 ТЕ-2 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно умов якого постачальник зобов’язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов’язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі та на умовах даного договору.

          Пунктом 4.1 укладеного договору сторони встановили порядок розрахунків за поставлений природний газ.

          Крім того, 14 жовтня 2010 року між сторонами у справі був укладений Додаток №1 до вказаного договору, умовами якого сторонами були вставлені умови поставки і обліку газу та інші права і обов”язки сторін, а також обумовлений порядок приймання-передачі газу (т.1, а.с.18-20).

          Пунктом 2.2 Додатку №1 до договору сторонами було встановлено, що приймання-передача газу у відповідному місяці поставки,оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

На виконання умов укладеного договору позивач протягом жовтня-грудня 2010 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 16822329,74 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу (т.1, а.с.21).

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, місцевий господарський суд правильно встановив той факт, основний борг відповідачем був оплачений частково в сумі 6019300 грн.

Решта сума боргу відповідача перед позивачем за укладеним договором становить 10803029,74 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Тому, апеляційний господарський суд правильно залишив без змін рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10803029,74 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 581313,87 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 198378,07 грн.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.3.1 укладеного договору, у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

          Відповідно до пункту 9.3 договору №06/10-1291 ТЕ-2 сторони передбачили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанцій обгрунтовано вважав помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені тільки в розмірі 693448,24 гривень за періоди з 12.02.2011 року по 20.05.2011року, з 12.02.2011 року по 20.06.2011 року, з 12.02.2011 року по 20.07.2011 року та відмову позивачеві в задоволенні позову про стягнення з відповідача 135619 грн. пені за період до 20.08.2011 року, нарахованої позивачем відповідачу на підставі пункту 7.3.1 укладеного договору №06/10-1291 ТЕ-2.

Разом з тим, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

                     Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд вважає, що оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи факт наявності заборгованості ДКП "Луцьктепло" перед відповідачем в сумі понад 6 мільйонів гривень, стягненої у встановленому порядку судом, апеляційний господарський суд правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені до 693448,34 грн., яка була стягнута рішенням місцевого господарського суду, відмовивши в частині стягнення 135619 грн. пені.

За таких обставин, оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2011 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" залишити без задоволення.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді С.Бондар

Б.Грек