Постанова № 21605720, 23.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2012 р. Справа № 5024/1783/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М., за участю представників: позивача

відповідача

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Херсонської області від 27 жовтня 2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до відповідача про стягнення 2568,21 грн. заборгованості, в тому числі 2424,44 грн. основного боргу за теплову енергію, 120,46 грн. пені, 23,31 грн. 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору №279 (юр) від 01.01.2006 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27 жовтня 2011 року (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2424,44 грн. основного боргу за теплову енергію, 120,46 грн. пені, 23,31 грн. 3% річних, судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2011 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позову.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, 1 січня 2006 року між сторонами у справі був укладений договір №279 (юр) про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно умов якого позивач зобовязався надавати споживачеві (відповідачу) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язувався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами в строки і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачу (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику”, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно п.2 укладеного договору об'єктом споживача, на який поставляється теплова енергія є приміщення у АДРЕСА_1 з опалювальною площею 40,5 кв.м.

Порядок оплати спожитих відповідачем послуг передбачений пунктами 8-11 укладеного договору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та правильно встановлено судами попередніх судових інстанцій, на виконання умов укладеного договору позивачем за період з жовтня 2010 року по 01.04.2011 року було надано відповідачеві теплову енергію в розмірі 3,6 Гкал на загальну суму 2424,44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями та звітами про витрачену теплоенергію (а.с.59-67).

На оплату наданої теплової енергії позивачем відповідачеві виставлялись відповідні рахунки (а.с.16-22), які відповідачем оплачені не були.

Крім того, 5 квітня 2011 року позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу за спожиту і не оплачену теплову енергію, яка відповідачем була залишена без реагування.

Таким чином, суд вважає, що місцевий господарський суд при розгляді справи, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, належним чином оцінивши їх в сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про те, що в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобовязання по оплаті за отриману ним від позивача теплову енергію не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за період з жовтня 2010 року по 01.04.2010 року в сумі 2424,44 грн.

Тому, приймаюче оскаржуване рішення місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2424,44 грн. боргу за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено п.12 укладеного договору, за несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня в розмірі 0,1 відсотків від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частині 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вірно було встановлено апеляційним господарським судом при розгляді справи, у звязку з порушенням відповідачем умов укладеного договору щодо своєчасної оплати спожитої ним теплової енергії, місцевий господарський суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача 120,46 грн. пені за період з 21.04.2011 року по 01.09.2011 року.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд обгрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, стягнув з відповідача на користь позивача 23,31 грн. 3% річних.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 27 жовтня 2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2011 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді С.Бондар

Б.Грек