Постанова № 21605698, 22.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"22" лютого 2012 р. Справа № Б8/123-11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. –головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромтех", м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області

на постанову

та ухвалувід 15.12.2011 р. Київського апеляційного господарського суду

від 27.09.2011 р. господарського суду Київської області

у справі№ Б8/123-11 господарського суду Київської області

за заявою відкритого акціонерного товариства "Тікич", с. Червоний кут Жашківського району Черкаської області, в особі ліквідатора Юдицького О.В.

до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромтех", м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області

провизнання банкрутом

розпорядник майна арбітражний керуючий Пропадущий А.В.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Укрпромтех"розпорядник майна - арбітражний керуючий Пропадущий А.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2011 року порушено провадження у справі № Б8/123-11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромтех" (далі - Боржник, Товариство) за заявою відкритого акціонерного товариства "Тікич" (далі –Кредитор, ВАТ) в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.09.2011 року (суддя –П.Ф. Скутельник) визнані безспірні вимоги ініціюючого кредитора в сумі 350 437 грн. 00 коп., його ж зобов'язано подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства. Стосовно останнього введена процедура розпорядження майном та призначений розпорядник майна –арбітражний керуючий Пропадущий А.В. тощо.

Не погодившись з цією ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромтех" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 27.09.2011 року та припинити провадження у справі про банкрутство Товариства за заявою ВАТ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 року (головуючий суддя –Разіна Т.І., судді: Дзюбко П.О., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 27.09.2011 року –без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромтех" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 року, ухвалу господарського суду Київської області від 27.09.2011 року та припинити провадження у справі про банкрутство Товариства за заявою ВАТ.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 40 Закону про банкрутство, ст.ст. 598, 599, 601, 602 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення розпорядника майна Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлені ініціюючим кредитором вимоги є безспірними, підтверджені належними доказами у справі та відповідають вимогам ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, а тому справа про банкрутство Товариства за заявою ВАТ порушена обґрунтовано та є підстави для подальшого провадження у справі про банкрутство, введення процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна тощо. При цьому, відхиляючи клопотання Боржника про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку із проведеним Товариством після порушення провадження у справі взаємозаліку грошових вимог із ініціюючим кредитором, суд першої інстанції зазначив, що Боржник таким чином неправомірно провів погашення вимог ініціюючого кредитора - всупереч нормам щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений одночасно з порушенням справи про банкрутство Товариства. Викладені висновки були підтримані апеляційним судом.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками судів, оскільки вони зроблені з невірним застосуванням норм ст.ст. 12, 14 Закону про банкрутство.

В силу норм ст.ст. 1, 12 Закону про банкрутство на задоволення вимог конкурсних кредиторів, дійсно, поширює свою дію введений у справі мораторій.

Господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню (п. 1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.2004 р. N04-5/1193 (далі –Рекомендації)).

У разі встановлення судом факту задоволення боржником вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) всупереч дії мораторію суд не повинен припиняти провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що такий факт є результатом протиправної поведінки боржника (п. 8.2 Рекомендацій).

Тобто, це стосується випадку, коли відбувається часткове задоволення боржником грошових вимог кредиторів.

Отже, часткове задоволення боржником грошових вимог кредиторів після порушення провадження у справі про банкрутство не є законною підставою для припинення провадження у справі.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 15.03.2005 р. у справі № 20-8/035.

В той же час, боржник вправі одночасно погасити всі без виключення грошові вимоги конкурсних кредиторів у процедурі розпорядження майном.

У разі повного задоволення всіх вимог кредиторів, введений з моменту порушення справи про банкрутство мораторій не діє, оскільки має місце не індивідуальне, а колективне задоволення вимог кредиторів та жодному кредитору боржника у справі не надається переваг в порівнянні з іншими, а відповідно, не порушуються норми ст. 31 Закону про банкрутство щодо черговості задоволення вимог кредиторів.

Таке право боржника прямо не передбачено в Законі про банкрутство, однак воно випливає зі змісту ст. 40 цього Закону.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

При цьому, вказана стаття визначає, що провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадку, передбаченому пунктом 7, - лише до визнання боржника банкрутом.

Водночас, зазначена норма не обмежує можливість припинення провадження у справі про банкрутство у такому випадку будь-яким етапом процедури банкрутства.

Згідно із нормами ч. 11 ст. 11 Закону про банкрутство за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього Закону.

На підставі наведеного та виходячи із системного аналізу викладених норм законодавства суд касаційної інстанції дійшов висновку, що Закон про банкрутство не забороняє погашення всіх грошових вимог ініціюючого кредитора до здійснення публікації оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційних друкованих органах.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючий кредитор - ВАТ звернулося до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника –Товариства у зв'язку з неможливістю останнього задовольнити грошові вимоги у розмірі 350 437 грн. 00 грн., стягнені ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2011 р. у справі № 10/011-07 про зміну способу виконання рішення у цій же справі від 09.06.2008 року шляхом стягнення з Товариства на користь ВАТ вартості відсутнього майна, відчуженого Товариству відповідно до укладеного з ВАТ договору купівлі-продажу від 19.11.2003 року (т. 1 а.с. 125-126).

Крім цього, суд першої інстанції у підготовчому засіданні встановив, що Боржником до проведення цього засідання (а відповідно, і до публікації оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника) була подана заява про припинення провадження у справі, до якої додана заява від 01.09.2011 року про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в якій Товариство повідомляло ВАТ в порядку норм ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 350 437 грн. 00 коп. та про припинення зобов'язання Боржника перед Кредитором щодо сплати боргу на цю ж суму (т. 1 а.с. 117-120). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зустрічні вимоги Боржника до Кредитора виникли на підставі додаткової постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року у справі № 10/011-07 (т. 1 а.с. 123-124), згідно якої з метою застосування двосторонньої реституції по визнаному недійсним договору між сторонами від 19.11.2003 року було вирішено питання про повернення Товариству (Боржнику) отриманих ВАТ (Кредитором) коштів в сумі 350 437 грн. 00 коп. (тобто в сумі, яка дорівнює сумі вимог ініціюючого кредитора у даній справі).

Нормами ст. 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, на момент проведення підготовчого засідання у даній справі, як встановили суди попередніх інстанцій, за заявою Товариства відбулось зарахування однорідних зустрічних вимог між сторонами у справі на всю суму вимог ініціюючого кредитора до Боржника. А тому колегія суддів вважає, що є припиненими всі зобов'язання Боржника перед єдиним кредитором у справі –ВАТ, що не порушує у даній справі норми Закону про банкрутство, зокрема ст. 12 цього закону, оскільки припинення вказаних зобов'язань відбулось після порушення 30.08.2011 року справи про банкрутство Товариства, однак, до публікації оголошення про порушення цієї справи.

За таких обставин та виходячи з вищевикладеного, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність погашення Боржником всіх кредиторських вимог перед єдиним ініціюючим кредитором шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог після порушення справи про банкрутство, однак до здійснення про це відповідної публікації, а відповідно і висновки про незадоволення заяви Боржника про припинення провадження у справі та відсутність правових підстав для припинення провадження у справі є такими, що викладені всупереч викладених вище норм Закону про банкрутство, а тому є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене в момент проведення підготовчого засідання були відсутні ознаки неплатоспроможності Боржника, а подальший рух справи про банкрутство є безпідставним.

У зв'язку з чим, виходячи із системного аналізу норм законодавства та керуючись положеннями ч. 11 ст. 11 та п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство, колегія суддів вважає заяву Боржника про припинення провадження у справі про банкрутство обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин справи, оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як незаконні, а провадження у справі про банкрутство Товариства - припиненню.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 6, 7, 11, 12, 14, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 601 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромтех" задовольнити.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 р. та ухвалу господарського суду Київської області від 27.09.2011 р. у справі № Б8/123-11 скасувати.

3.          Провадження у справі № Б8/123-11 припинити.

4.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Тікич" (код 00373623, с. Червоний кут Жашківського району Черкаської області) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромтех" (ІПН 327398910138, вул. Жовтнева, 25, кв. 48, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області) судовий збір за розгляд касаційної скарги в сумі 536 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень) 50 коп.

Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко                                        

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 22.02.2012 року.