Постанова № 21605697, 14.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"14" лютого 2012 р. Справа № 49/207-б-15/170-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю. –доповідач у справі суддів Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 у справі № 49/207-б-15/170-б господарського суду міста Києва за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теххімуніверсал ЛТД" про банкрутство за участю представників сторін: Куракін Ю.В. –представник Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва; Єременко Т.Ю. –представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Теххімуніверсал ЛТД".

В С Т А Н О В И В:

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 року (колегія суддів: Сулім В.В.; Лосєв А.М.; Зубець Л.П.) у справі № 49/207-б апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Теххімуніверсал ЛТД" задоволено.

          Ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2010 року у справі № 49/207-б скасовано.

          Матеріали справи № 49/207-б повернуто до господарського суду міста Києва на стадію підготовчого засідання.

          Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулась до Вищого господарського суду України з проханням її скасувати, а ухвалу попереднього засідання від 07.07.2010 року залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції матеріального та процесуального права, зокрема положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 3-1, 13 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Переглянувши в касаційному порядку винесену у даній справі ухвалу господарського суду м. Києва від 07.07.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у липні 2008 року Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Теххімуніверсал ЛТД" (код 30111940) у зв’язку з тим, що останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2008 порушено провадження у справі № 49/207-б з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2009 суд першої інстанції перейшов на загальну процедуру у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Теххімуніверсал ЛТД" (код 30111940), визнано розмір вимог кредитора Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, яке подало заяву про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Теххімуніверсал ЛТД"(код 30111940), на суму 58 541,49 грн., розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Титаренка Миколу Олександровича та призначено наступне судове попереднє засідання.

Ухвалою за результатами попереднього засідання господарського суду міста Києва від 07.07.2010 (суддя: Головатюк Л.Д.) визнано кредиторами товариства з обмеженою відповідальністю "Теххімуніверсал" (ідентифікаційний код 30111940 ) :

- Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва у сумі 58 936, 49 грн;

- Київське міське відділення Центральної міжрайонної виконавчої дирекції ФСС з тимчасової втрати працездатності у сумі 1 053, 98 грн.;

- Управління виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві у сумі 116,80 грн.;

- Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва у сумі 14 151, 28; грн.;

- Управління міського господарства Вінницької міської ради у сумі 39 508, 00 грн.;

- арбітражного керуючого Титаренка М.О. у сумі –21 435,32 грн.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Затверджено реєстр вимог кредитора боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Теххімуніверсал" (ідентифікаційний код 30111940 ) на загальну суму 135 201, 87 грн.

Зобов’язано розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Теххімуніверсал" арбітражного керуючого Титаренка М.О. протягом десяти днів з дня винесення даної ухвали повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів, а також надати суду у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, протокол зборів кредиторів боржника стосовно обрання комітету кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів щодо вирішення питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника.

Ухвала мотивована тим, що вимоги кредиторів, які визнані судом обґрунтовані, документально підтверджені, вимог кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів немає.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 (колегія суддів: Дзюбко П.О., Сотніков С.В., Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теххімуніверсал ЛТД" на ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 07.07.2010 у справі №49/207-б залишено без задоволення, а ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 07.07.2010 р. у справі № 49/207-б залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що колегія суддів апеляційної інстанції повністю погодилася з висновками місцевого господарського суду, який визнав всі вимоги кредиторів, що були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, надавши належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011 року у даній справі, постанову суду апеляційної інстанції скасовано, оскільки суд апеляційної інстанції, залишивши без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2010, фактично ухилився від повторного розгляду по суті справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Теххімуніверсал ЛТД", в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не надав правового аналізу, виходячи з вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошовим вимогам кредиторів у даній справі, що були визнані господарським судом, за результатами попереднього засідання, та щодо яких у боржника в апеляційній скарзі виникли заперечення, не з`ясував характер вимог, підстави та момент виникнення останніх, не надав оцінки, в порушення вимог ст.ст.33,34 ГПК України, також, письмовим доказам, що були подані кредиторами в підтвердження грошових вимог до боржника.

При новому апеляційному розгляді, у своїй постанові від 30.08.2011 року, Київським апеляційним господарським судом встановлено, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали суд першої інстанції був обізнаний про те, що арбітражний керуючий Титаренко Микола Олександрович, незважаючи на анулювання 15.01.2010р. його ліцензії, продовжував виконувати обов’язки арбітражного керуючого (ліквідатора, розпорядника майна) під час провадження у даній справі про банкрутство до 10.09.2010р.

Колегією суддів апеляційного господарського суду з'ясовано, що 05.05.2010р. до господарського суду першої інстанції від Управління з питань банкрутства у м. Києві та Київської області надійшло клопотання про усунення арбітражного керуючого Титаренка М.О. від виконання ним обов’язків під час провадження у справах про банкрутство у зв’язку з тим, що ліцензію арбітражного керуючого Титаренка М.О. анульовано на підставі Наказу Державного департаменту з питань банкрутства від 15.01.2010р. за №7.

Також, 27.05.201р. та 20.07.2010р. від Управління з питань банкрутства у м. Києві та Київської області надійшли листи, в яких зазначалося, що Титаренко М.О. не має права на здійснення повноважень арбітражного керуючого.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції за результатами попереднього засідання, на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів другої інстанції дійшла висновку, у зв'язку із наведеним, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.07.2010. неповно з’ясовано обставини справи та порушено спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо призначення та повноважень розпорядника майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із мотивами постанови, прийнятої судом другої інстанції, з огляду на її невідповідність вимогам процесуального права, а також - спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду.

Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Закону.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

За приписами ст. 14 Закону, боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна письмово повідомляє всіх кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає що господарський суд, що здійснює правосуддя у справах про банкрутство, не зв’язаний висновками боржника і розпорядника майна, за результатами розгляду грошових вимог кредиторів та зобов'язаний перевіряти законність та обґрунтованість заявлених до боржника вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у попередньому судовому засіданні господарський суд, що здійснює правосуддя у справах про банкрутство, зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника , що подані протягом тридцяти денного строку після публікації оголошення, незалежно від факту їх визнання чи невизнання боржником.

Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Кредитори повинні довести свої грошові вимоги відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, актами звірок,первинними товарно-транспортними накладними та ін.), тобто, факти наявності грошових зобов'язань боржника повинні бути встановлені господарським судом, як за розміром так і за суттю.

На підставі вимог ч.1,2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із матеріалів справи вбачається, що при винесенні ухвали від 07.07.2010 року за результатами попереднього засідання, господарський суд міста Києва фактично ухилився від розгляду поданих кредиторських вимог по суті , не з`ясував їх характер, підстави та момент виникнення, не надав оцінки письмовим доказам, що були подані кредиторами в підтвердження грошових вимог до боржника.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, у справах про банкрутство ( неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Апеляційний господарський суд у постанові від 18.01.2011 року ухилився від повторного розгляду справи по суті, у зв'язку з чим, постановою Вищого господарського суду України наведену постанову було скасовано та на підставі статті 11112 ГПК України, надано відповідні вказівки, виконання яких при новому розгляді є обов'язковими для господарського суду.

          Всупереч наведеній нормі, при повторному розгляді, суд апеляційної інстанції, у постанові від 30.08.2011 року, повторно ухилився від розгляду апеляційної скарги та перегляду грошових вимог кредиторів, визнаних ухвалою суду першої інстанції, за результатами попереднього засідання, не з`ясував їх характер, підстави та момент виникнення останніх, не надав оцінки, в порушення вимог ст.ст.33,34 ГПК України, письмовим доказам, що були подані кредиторами в підтвердження грошових вимог до боржника.

Київський апеляційний господарський суд в постанові від 30.08.2011 вирішував питання наявності повноважень у Титаренка М.О. виконувати обов'язки розпорядника майна у справі № 49/207-б , що взагалі не було предметом розгляду у оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що обов'язок надання правового аналізу в попередньому засіданні грошових вимог кредиторів до боржника та розгляду реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 15 спеціального Закону, покладений виключно на господарський суд, в даному випадку, правові наслідки у справі про банкрутство для учасників провадження виникають після розгляду господарським судом реєстру вимог кредиторів та визнання чи відхилення судом вказаних вимог за результатами попереднього засідання.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальний Закон України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить норм, що передбачають заборону господарському суду розглядати в попередньому засіданні реєстр вимог кредиторів, та ставлять в залежність результати такого розгляду від наявності чи відсутності у розпорядника майна ліцензії на момент розгляду їм, разом з боржником, грошових вимог кредиторів.

Спеціальний Закон не пов'язує також результат розгляду господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника в попередньому засіданні з наявністю у розпорядника майна права виконувати свої обов'язки у справі про банкрутство.

Пріоритет розгляду грошових вимог кредиторів по суті відповідно до вимог ст.19 Конституції України, спеціального Законом України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Господарського процесуального Кодексу України надається та знаходиться у виключної компетенції господарського суду, що здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Враховуючи викладене , колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 року та ухвали господарського суду міста Києва від 07.07.2010 року у даній справі, оскільки, наведені судові акти прийнято, в порушення ст. 43 ГПК України у відсутності всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин, що мають значення для справи, при новому розгляді господарському суду необхідно надати в ухвалі за результатами попереднього засідання при розгляді реєстру вимог кредиторів докладний правовий аналіз по суті вимогам кредиторів, з`ясувати їх характер, підстави та момент виникнення останніх, надати оцінку письмовим доказам, що були подані кредиторами в підтвердження грошових вимог до боржника.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11113, ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 та ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2010 року у справі № 49/207-б-15/170-б скасувати.

Справу № 49/207-б-15/170-б передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                       І.Ю. Панова

Судді                                                                                 О.В. Білошкап

М.І. Хандурін