Ухвала суду № 21604147, 25.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2012 р. м. КиївК/9991/13318/11

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Ткачук О.М.

за участю представників

позивача Катеринчука А.І.

відповідача Маньковської К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжнародної корпорації «Імперія яхт»(правонаступника Міжнародної виробничо-спортивної корпорації «Інфоспорт»)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011

у справі № 2а-2664/10/2670

за позовом Міжнародної корпорації «Імперія яхт»

до Київської регіональної митниці Державної митної служби України

про скасування податкових повідомлень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.04.2010 позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення Київської регіональної митниці Державної митної служби України форми «Р»№ 121 від 25.12.2009 та № 122 від 25.12.2009. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Міжнародної виробничо-спортивної корпорації «Інфоспорт»витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Міжнародна корпорація «Імперія яхт»подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: статей 3, 12, 14, 40, 41, 45, 69, 259, 261 Митного кодексу України, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339, пунктів 7, 11, 13, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, а також на порушення норм процесуального права: пункту 3 статті 70, та статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Київська регіональна митниця направила позивачеві податкові повідомлення форми «Р»від 25.12.2009 № 121 про сплату мита на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності, у сумі 85867,79 грн. та від 25.12.2009 № 122 про салату податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності, у сумі 188909,14 грн. на підставі акту камеральної перевірки від 16.10.2009 № К/28/9/100000000/14361055.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог ст.264 Митного кодексу України та вимог Закону України «Про Митний тариф України», яке полягало у тому, що митне оформлення товару (катер для дозвілля «Sealine SC35»ідентифікаційний номер GB-SIL35089А909) було проведено на підставі поданих декларантом документів, рівень ціни на товар в яких (115668,00 доларів США) не відповідав рівню ціни (160187,58 англійських фунтів стерлінгів), зазначеній в експортній декларації країни експорту Великобританії № 060А00596W від 04.03.2009. Дане порушення призвело до заниження МВС «Інфоспорт»(правонаступником якої є «Імперія яхт») митної вартості товару та, відповідно, до заниження податкових зобовязань з ввізного мита в сумі 81778,85 грн. та податку на додану вартість в сумі 179913,47 грн.

11.03.2009 вказаний товар було задекларовано у Київській регіональній митниці за ВМД № 100000007/9/103910 та надано для проведення митного оформлення інвойс №3468 від 03.03.2009 на суму 115668,00 доларів США, контракт № 01/08-UA та CMR №000078 від 06.03.2009.

Суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок суду першої інстанції про протиправність донарахування Митницею податкових зобов'язань на підставі підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За приписами пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникненні спірних відносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Зі змісту статті 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.1992 № 2097-ХІІ вбачається, що мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІП якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, оскільки митний орган є відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та мита, визначене ним та не оспорюване платником податкове зобов'язання є узгодженим відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і платник податків зобов'язаний його погасити.

Виключення цією нормою відповідальності платника податку, зокрема у випадку недостовірності та неповноти нарахування сум податкових зобов'язань контролюючим органом, не звільняє платника від обов'язку сплатити до бюджету належну, встановлену законом суму податку (незалежно від можливих причин її помилкового визначення контролюючим органом), однак гарантує в сукупності з підпунктом 17.1.5 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ незастосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, правовою підставою для прийняття спірних податкових повідомлень у них визначено підпункт «в»підпункту4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак його дія не поширюється на митні органи, оскільки контролюючим органом у зазначеному пункті є податковийорган. Дія підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»обмежується випадками донарахування податкових зобов'язань податковими органами, оскільки у ньому зазначено про факти виявлення арифметичних або методологічних помилок, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання, у поданій платником податку податковій декларації.

У справі ж, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили донарахування податкового зобов'язання митними органами за результатами виявлення розходжень між даними перевірки та сумами податку (збору, обовязкового платежу), вже сплаченими платником при митному оформленні.

Право митних органів на проведення митного контролю, зокрема після митного оформлення товару та його переміщення через митний кордон України, та право на донарахування податкових зобов'язань за результатами зазначеної перевірки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, не спростовує правильність висновків суду першої інстанції про протиправність донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій на підставі, зокрема, підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ, оскільки зазначений підпункт такого права митному органу не надає. Норми цього Закону є спеціальними стосовно повноважень контролюючих органів на самостійне нарахування податкових зобов'язань платникам податків і виключають таке за встановлених судами обставин. Дія підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону на митні органи не поширюється. Перелік випадків нарахування (донарахування) податкових зобов'язань контролюючим органом,наведений у статті 4 згаданого закону, є вичерпним. За аналогією закону чи права при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень,якими нараховано податкові зобов'язання і штрафні санкції, митний орган діяти не міг.

Дана наведена судом касаційної інстанції позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10.10.2011 у справі № 21-244а11 за позовом ТОВ «Продсервіс»до Київської регіональної митниці про скасування податкових повідомлень. Вказана ж постанова Верховного Суду України в силу вимог статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обовязковою, зокрема і для всіх судів України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд апеляційної інстанції, неправильно застосувавши положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»дійшов безпідставного висновку про прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а суд першої інстанції, виконавши вимоги пункту 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та правильно застосувавши положення вказаної норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвалена відповідно до закону і помилково скасована постанова суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжнародної корпорації «Імперія яхт»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.04.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяН.Г. Пилипчук

суддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло