Постанова № 21603903, 31.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2012 р. м. КиївК/9991/578/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.

при секретарі Сірик Ю.В.

за участі представників позивача Дворнік Г.О., Дремова Д.С., Нацика І.О., відповідача Бутенка С.С., ГПУ Зарудяна Н.О.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Київської обласної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Е.С. Груп" до Київської обласної митниці , за участі прокуратури Київської області про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «В.Е.С.Груп»звернулося до суду з позовом до Київської обласної митниці про скасування податкових повідомлень у частині визначення податкового зобов'язання зі сплати мита та штрафних санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 р. позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення Київської обласної митниці від 05.12.2008 року № 12, № 13 та № 14.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій послались на те, що оскаржувані податкові повідомлення Київської обласної митниці від 05.12.2008 року № 12, № 13 та № 14 прийняті з порушенням вимог митного законодавства України в частині визначення суми податкового зобовязання.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Київська обласна митниця подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позову з мотивів невірного застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстав до її задоволення.

Пунктом 35 статті 1 МК визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів. За приписами пункту 10.3 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Зі змісту статті 17 Закону України від 5 лютого 1992 року № 2097-ХІІ "Про Єдиний митний тариф" вбачається, що мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, Київською обласною митницею на підставі наказів Київської обласної митниці від 05.09.2008 року № 349, 01.10.2008 року № 414, від 10.10.2008 року № 437, від 24.10.2008 року № 459 була проведена планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Е.С. Груп»та відповідно складений Акт № 3/8/125000000/34402893, з якого вбачається, що позивач при визначенні митної вартості заявленого до митного оформлення товару не включив всю суму фактично понесених транспортних витрат. За результатами перевірки та виявлених порушень, Київською обласною митницею були направленні Товариству з обмеженою відповідальністю «В.Е.С. Груп»податкові повідомлення від 05.12.2008 року № 12, № 13 та № 14.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Е.С. Груп»було проведено Київською обласною митницею в межах встановлених законом повноважень та у відповідності до норм Митного кодексу України, вимог Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. Вищевказані обставини сторонами не заперечуються, а судові рішення в цій частині скаржником не оскаржуються.

Водночас, колегія суддів не може погодитись з висновком судів щодо протиправності прийнятих митницею податкових повідомлень про донарахування податкових зобовязань.

Так, з матеріалів справи вбачається, що під час оформлення імпортованих товарів позивачем по справі Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Е.С. Груп»було занижено суми витрат на транспортування до митної території України.

Відповідно до ст.. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами скаржника щодо порушення позивачем під час визначення митної вартості товару приписів ст.. 267 Митного кодексу України, що призвело до зменшення суми податкового зобовязання внаслідок заниження витрат на транспортування до митної території України. Вказані обставини підтверджені доказами, які містяться в матеріалах справи, проте їм дана невірна правова оцінка судами попередніх інстанцій.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

На підставі наведеного , керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Київської обласної митниці задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 р. скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Е.С. Груп" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 239-1 КАС України.