Ухвала суду № 21603895, 31.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 року м. КиївК-51727/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року

у справі № 2-а-5883/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Львів»

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Львів»(далі позивач) до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000112341/0 від 11 лютого 2009 року, № 0000122341/0 від 11 лютого 2009 року, № 0000102341/0 від 11 лютого 2009 року. Визнано недійсними першу податкову вимогу № 1/75 від 05 березня 2009 року та другу податкову вимогу № 2/131 від 27 квітня 2009 року. Визнано недійсним рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 10/24/34782288 від 28 травня 2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Зобовязано Горлівську ОДПІ Донецької області звільнити активи ТОВ «Сім Львів»з податкової застави, що зареєстрована відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 8726634 від 19 травня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сім Львів»судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року апеляційну скаргу Горлівської ОДПІ Донецької області задоволено частково. Скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року в частині визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000102341/0 від 11 лютого 2009 року та першої податкової вимоги № 1/75 від 05 березня 2009 року. В задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000102341/0 від 11 лютого 2009 року та першої податкової вимоги № 1/75 від 05 березня 2009 року відмовлено. В інший частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Горлівська ОДПІ Донецької області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року в частині задоволення позовних вимог з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову, а в іншій частині залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову перевірку ТОВ «Сім Львів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13 грудня 2006 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 13 грудня 2006 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 159-23-3/34782288 від 23 січня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000112341/0 від 11 лютого 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 21 700,50 грн. (14 467,00 грн. основний платіж, 7 233,50 грн. штрафні (фінансові) санкції), № 0000122341/0 від 11 лютого 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 17 359,50 грн. (11 373,00 грн. основний платіж, 5 786,50 грн. штрафні (фінансові) санкції), та № 0000102341/0 від 11 лютого 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з комунального податку в розмірі 341,70 грн. (1,70 грн. основний платіж, 340,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з безпідставним віднесенням до складу валових витрат вартості товарно-матеріальних цінностей на суму 57867,00 грн., отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімтрейд», які не використано в господарській діяльності позивача.

Також, встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту у вересні 2007 року суми податку на додану вартість в розмірі 11 573,00 грн. від придбаних у ТОВ «Укрхімтрейд» товарно-матеріальних цінностей, які не використано в господарській діяльності позивача.

Серед іншого, встановлено порушення позивачем статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 № 56-93 «Про місцеві податки і збори» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Декрет № 56-93) та пункту 5 Положення про комунальний податок, затвердженого рішенням Горлівської міської Ради народних депутатів від 22 січня 1998 року № ХХІІ/12-5 у звязку з ненаданням до Горлівської ОДПІ Донецької області розрахунку комунального податку та ненарахуванням комунального податку за четвертий квартал 2006 року в розмірі 1,70 грн.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укрхімтрейд» укладено договір купівлі-продажу № 11/09/07-ХИМ від 11 вересня 2007 року.

На виконання умов зазначеного договору та згідно видаткової накладної № 19-09-07/1 від 19 вересня 2007 року позивачем отримано від ТОВ «Укрхімтрейд»62 тони аміачної селітри.

При цьому, позивачем платіжним дорученням № 209 від 12 вересня 2007 року перераховано на адресу ТОВ «Укрхімтрейд»кошти в розмірі 347 200,00 грн., а контрагентом виписано на адресу позивача належним чином оформлену податкову накладну.

В свою чергу, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тарханкут Агро»укладено договір купівлі-продажу № 14АС-0907 від 11 вересня 2007 року, відповідно до умов якого позивачем поставлено на адресу ТОВ «Тарханкут-Агро»310 тон аміачної селітри.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанцій виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, оскільки, придбані позивачем у ТОВ «Укрхімтрейд»62 тони аміачної селітри в подальшому реалізовано ТОВ «Тарханкут-Агро», то висновок відповідача про те, що придбання аміачної селітри не повязане з господарською діяльністю позивача, є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до статті 15 Декрету № 56-93 комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно із статтею 23 Декрету № 56-93 податки і збори, передбачені статтями 8, 13, 14, 15, 16 і 17 цього Декрету, сплачуються юридичними особами за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядженні, але не більше 10 відсотків оподаткованого доходу (прибутку).

Як встановлено, зокрема, судом апеляційної інстанції, в декларації з податку на прибуток за четвертий квартал 2006 року позивачем задекларовано прибуток, який підлягає оподаткуванню.

Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) передбачено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобовязання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше пятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобовязання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102341/0 від 11 лютого 2009 року.

Крім того, колегія суддів вважає, що Донецький апеляційний адміністративний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині визнання недійсною першої податкової вимоги № 1/75 від 05 березня 2009 року, оскільки, на дату їїскладання позивач не звертався до суду з позовом про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень, а узгоджена сума податкового зобовязання сплачена позивачем в установлені строки до бюджету не була.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко