Ухвала суду № 21603454, 31.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 року м. КиївК/9991/47897/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

та заяву Прокуратури Київського району м. Одеси

про приєднання до касаційної скарги

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року

у справі № 2а-10579/08/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санмарін ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси,

за участю Прокуратури Київського району м. Одеси

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санмарін ЛТД»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001502301/0 від 02 червня 2008 року в частині визначення ТОВ «Санмарін ЛТД»суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 686 042,95 грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 591 720,00 грн. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001502301/1 від 04 липня 2008 року в частині визначення ТОВ «Санмарін ЛТД»суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 686 042,95 грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 591 720,00 грн. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001502301/3 від 14 жовтня 2008 року в частині визначення ТОВ «Санмарін ЛТД»суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 686 011,95 грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 281 192,00 грн. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001502301/2 від 04 серпня 2008 року в частині визначення ТОВ «Санмарін ЛТД»суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 686 011,95 грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 281 192,00 грн. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0002892301/0/3 від 14 жовтня 2008 року в частині визначення ТОВ «Санмарін ЛТД»суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 675 126,95 грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 273 987,50 грн. Визнано нечинними в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0001512301/0 від 02 червня 2008 року, № 0001522301/0 від 02 червня 2008 року, № 0001512301/1 від 04 липня 2008 року, № 0001522301/1 від 04 липня 2008 року, № 0001512301/2 від 04 серпня 2008 року та № 0001522301/2 від 04 серпня 2008 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач та прокуратура оскаржили її в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року апеляційні скарги ДПІ у Київському районі м. Одеси та Заступника прокурора Київського району м. Одеси задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001502301/3 від 14 жовтня 2008 року, яким ТОВ «Санмарін ЛТД» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 686011,95 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 281192,00 грн. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0002892301/3 від 14 жовтня 2008 року, яким ТОВ «Санмарін ЛТД» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 675126,95 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 273987,50 грн. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001512301/0 від 02 червня 2008 року, № 0002922301/0/3 від 14 жовтня 2008 року, № 0001522301/0 від 02 червня 2008 року.В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В заяві про приєднання до касаційної скарги Прокуратура Київського району м. Одеси просить задовольнити її в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Санмарін ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 1252/23-02/33988539/97 від 28 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001502301/0 від 02 червня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1278804,00 грн. (687084,00 грн. основний платіж, 591 720,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), № 0001512301/0 від 02 червня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 824 982,00 грн. (549 988,00 грн. основний платіж, 274 994,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), та № 0001522301/0 від 02 червня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 170,00 грн. (0,00 грн. основний платіж, 170,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення про проведення додаткової перевірки позивача, у звязку з чим відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Санмарін ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року, валютного та іншого законодавства за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 2115/23-02/33988539/180 від 29 вересня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002892301/3 від 14 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 950 155,50 грн. (676 168,00 грн. основний платіж, 273 987,50 грн. штрафні (фінансові) санкції), № 0001512301/3 від 14 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 824 982,00 грн. (549 988,00 грн. основний платіж, 274 994,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), № 0002922301/0/3 від 14 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 11 097,00 грн. (7 398,00 грн. основний платіж, 3 699,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), та № 0001522301/3 від 14 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 170,00 грн. (0,00 грн. основний платіж, 170,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з нездійсненням дій, спрямованих на поновлення первинних бухгалтерських документів.

Також, встановлено порушення підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР), оскільки, позивачем не ведено окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, у звязку з чим, на підприємстві були відсутні відповідні та належним чином оформлені документи.

Крім того, встановлено порушення позивачем підпункту «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у звязку з неподанням декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанцій виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права обґрунтовано віддали перевагу висновку судово-економічної експертизи № 7070/7071 від 30 листопада 2009 року, який спростував висновки, що містяться в акті перевірки № 2115/23-02/33988539/180 від 29 вересня 2008 року.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, основними видами господарської діяльності ТОВ «Санмарін ЛТД»за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року були: діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність транспортних агентств, транспортне оброблення вантажів.

Разом з тим, позивач не виконував самостійно транспортно-експедиційні послуги, а укладав договори з сторонніми компаніями на виконання даних послуг, тобто, виконував посередницькі послуги.

Згідно із статтею 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність»(далі Закон № 1955-IV) експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до частин 1, 5 статті 9 Закону № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу. Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

Частиною 1 статті 316 Господарського кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобовязань, повязаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Судами встановлено, що ТОВ «Санмарін ЛТД»укладено ряд договорів на експедиційне обслуговування, відповідно до умов яких позивач (виконавець) зобовязується організовувати лише експедирування вантажів за дорученням замовника.

При цьому, позивачем до складу валових витрат включено витрати, які були понесені в процесі здійснення господарської діяльності, а саме, які були сплачені за послуги зберігання контейнерів в порту, наземне транспортування, дозиметричне дослідження контейнерів, радіаційне дослідження, техніко-економічне обґрунтування, оформлення документів на вивіз контейнерів, оформлення вантажних операцій при митному догляді.

Відповідно до пункту 35 статті 9 Закону України від 01 червня 2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що доводи відповідача про те, що позивачем здійснювалась господарська діяльність, яка вимагає наявності ліцензії, а також те, що укладені позивачем договори не були оформлені належним чином, є помилковими та необґрунтованими.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції щодо відсутності необхідності визнання нечинними послідуючих податкових повідомлень-рішень, що не були скасовані за результатами адміністративного оскарження, оскільки, ними встановлено лише нові граничні строки сплати податкового зобовязання.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко