Ухвала суду № 21603409, 24.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2012 р. м. КиївК-25736/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеролюкс»

на постанову Господарського суду Київської області від 11 березня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року

у справі № А18/674-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеролюкс»

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеролюкс»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000542300/3 від 26 листопада 2007 року.

Постановою Господарського суду Київської області від 11 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ВАТ «Авіакомпанія «Аеролюкс», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 11 березня 2008 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Представники сторін в судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В звязку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Кіровоградські авіалінії», правонаступником якого є позивач, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 37/23-10/01130609 від 12 квітня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000542300/0 від 26 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1509746,31 грн. (503248,77 грн. основний платіж, 1006497,54 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542300/3 від 26 листопада 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1 273 552,92 грн. (424 571,64 грн. основний платіж, 849 035,28 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 13.2 статті 13 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з неутриманням та неперерахуванням до бюджету податку з доходів нерезидентів із джерелом його походження з України при здійсненні розрахунківз нерезидентом «Вrassbox LTD»(Республіка Кіпр), відповідно до укладеного договору № 1 від 05 квітня 2004 року щодо оренди літака Боїнг 737-400.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону № 334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобовязані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29 жовтня 1982 року (далі - Угода) нерухоме майно, що належить особі з постійним місцезнаходженням в першій Договірній Державі та знаходиться в другій Договірній Державі, підлягає оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі.

Для цілей зазначеної Угоди нерухоме майно це майно, що визнається таким відповідно до законодавства тієї Договірної Держави, на території якої воно знаходиться.

Статтею 10 Угоди передбачено, що доходи, отримані особою з постійним місцезнаходженням в першій Договірній Державі від продажу, обміну, оренди чи будь-яких інших видів використання нерухомого майна, що знаходиться в другій Договірні Державі, підлягає оподаткуванню лише в другій Договірній Державі.

Доходи, отримані особою з постійним місцезнаходженням в першій Договірній Державі від продажу, обміну, оренди чи будь-яких інших видів використання рухомого майна, за виключенням автотранспортного засобу, що знаходиться в другій Договірній Державі, підлягає оподаткуванню лише в першій Договірній Державі.

Отже, оподаткування доходів від використання нерухомого майна здійснюється в місці перебування даного майна.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні обєкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Згідно із статтею 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці і невідємно повязані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Правовий режим нерухомого майна поширюється на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні обєкти.

Статтею 25 Повітряного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цивільні повітряні судна підлягають обовязковій реєстрації і можуть бути зареєстровані тільки в одній державі.

Цивільному повітряному судну, занесеному до державного реєстру повітряних суден України, видається реєстраційне посвідчення, що є фактом визнання його національної належності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що належним чином зареєстроване в Україні повітряне судномає статус нерухомої речі, у звязку з чим отримані доходи мають оподатковуватись у відповідності до вимог пункту 13.2 статті 13 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Київської області від 11 березня 2008 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеролюкс»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 11 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко