Ухвала суду № 21603389, 24.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2012 р. м. КиївК-24605/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтрансалекс»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2009 року

у справі № 2-а-23403/08/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтрансалекс»

до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгтрансалекс»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області (далі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000042304/0 від 02 червня 2008 року та № 0000042304/1 від 27 червня 2008 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Торгтрансалекс», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2009 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Представники сторін в судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В звязку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Торгтрансалекс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2008 року, за результатами якої складено акт № 295/23-5/30506312 від 30 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042304/0 від 02 червня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 12 956151,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Також, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042304/1 від 27 червня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку із зайвим віднесенням до рядків 25 та 25.1 декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року суми в розмірі 12 956151,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до умов договору № 5/08-Т від 26 лютого 2008 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Азовпромтранс», останнім 29 лютого 2008 року перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Торгтрансалекс» суму в розмірі 95 210000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість в розмірі 15 868 333,33 грн.) як попередню оплату за товарно-матеріальні цінності.

Зазначену суму податку на додану вартість включено позивачем до складу податкового зобовязання до декларації за лютий 2008 року.

В подальшому, сторони уклали додаткову угоду від 28 березня 2008 року до договору № 5/08-Т від 26 лютого 2008 року, згідно якої розірвали зазначений договір за двосторонньою згодою, у звязку з чим позивачем повернуто ТОВ «Транспортна компанія «Азовпромтранс»кошти, перераховані в якості попередньої оплати, в повному обсязі.

В квітні 2008 року позивачем здійснено коригування сум податку на додану вартість в сторону зменшення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість.

При цьому, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем визначено позитивне значення суми податку на додану вартість поточного звітного періоду в розмірі 4 836414,00 грн., залишок відємного значення попереднього податкового періоду в розмірі 24 791105,00 грн., значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду в розмірі 24 356 871,00 грн., значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду в розмірі 434234,00 грн., залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, в розмірі 19 954691,00 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, в розмірі 19 848 721,00 грн., коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди в розмірі 2 066460,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, оскільки, позивачем здійснено коригування сум податку на додану вартість в квітні 2008 року на суму 2 066460,00 грн. рядок 16 декларації «коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди», з огляду на те, що відбулась господарська операція з повернення раніше отриманої попередньої оплати за товарно-матеріальні цінності, то він не має право на повернення суми бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2008 року грошовими коштами.

При цьому, судами підтримано позицію відповідача, що в даному випадку позивач має право виключно на зарахування визначеної ним суми бюджетного відшкодування в декларації за квітень 2008 року в рахунок зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Однак, такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР обєктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно із статтями 620, 666 Цивільного кодексу України у разі, якщо умови договору купівлі-продажу не виконано та фактичної поставки товару не здійснено, то покупець вправі вимагати передачі проданої речі або відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.

Пунктом 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Таким чином, якщо продавець-платник податку на додану вартість на дату отримання авансової оплати визначив податкові зобовязання, і надалі сталися обставини, внаслідок яких неможливо виконати умови договору чи відбулась зміна умов договору, в результаті якої поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) скасовано, а аванси повернуто, то такий продавець має право зменшити нараховану по цій операції суму податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій не правильно визначено предмет доказування в даній справі, у звязку з чим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтрансалекс»

задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2009 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийРибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.