Ухвала суду № 21602480, 17.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2012 р. м. КиївК-35976/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року

у справі № 2а-16741/09/2670

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Волинської філії

до Луцької обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2010 року позов Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Волинської філії (далі позивач) до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002782399/0 від 05 листопада 2009 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року апеляційну скаргу Луцької ОДПІ задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2010 року скасовано, постановлено нову про відмову в позові.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»оскаржила його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2010 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації у Волинській області проведено планову виїзну перевірку Волинської філії ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 387/23-99/23253092 від 26 жовтня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002782399/0 від 05 листопада 2009 року, яким філії визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 41178981,00 грн. (27452654,00 грн. основний платіж, 13726327,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення філією підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість при придбанні товарів у ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»з огляду на те, що зазначені операції не є операціями з купівлі-продажу в розумінні цивільного законодавства.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що операції з передачі майна від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до ВФ ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»не підпадають під визначення операцій з купівлі-продажу, оскільки, в даному випадку не відбувається перехід права власності.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у звязку з наступним.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 статті 2 Закону № 168/97-ВР платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР особа підлягає обовязковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної компютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобовязань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Як встановлено судом першої інстанції, ВФ ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» до 01 січня 2009 року мала статус платника податку на додану вартість.

В свою чергу, виділені на окремий баланс філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зобовязані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників до фінансової звітності головного підприємства.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції, зокрема, встановлено, що включення філією до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за придбані в ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» товари відбувалось в період з жовтня 2007 року по грудень 2008 року.

В свою чергу, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»суми отриманого податку на додану вартість відносились до складу податкових зобовязань зазначених періодів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.