Ухвала суду № 21602598, 24.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2012 р. м. КиївК/9991/38342/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Калашнікової О.В. (головуюча)

Васильченко Н.В.

Леонтович К.Г.

секретар судового засідання Носадча О.Е.

за участю представників: позивачів Кішинського Д.Г.

відповідача Глєбова С.В., 3-ї особи: Анікєєвої І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року у справі за позовом ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" , ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот" до Міністерства транспорту та звязку України , треті особи - ДП "Адміністрація річкових портів України" , ДП "Херсонський морський торговельний порт" про скасування наказу, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2009 року Акціонерна судноплавна компанія «Укррічкофлот»та Дочірнє підприємство «Херсонський річковий порт»звернулися до суду з позовними вимогами до Міністерства транспорту та звязку України про визнання недійсним наказу від 26.03.2009 р. № 318 «Про передачу вантажних причалів ДП «Адміністрація річкових портів».

Просили скасувати оскаржуваний наказ , як такий, що є неправомірним та прийнятий з порушенням вимог ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України, п.п. 4, 5 Положення «Про передачу обєктів права державної власності», затвердженого Постановою Кабміну від 21.09.1998 р. № 1482. У позові позивач 1 в обґрунтування вимог посилається на Положення «Про портові збори», затвердженого Постановою Уряду від 12.10.2000 р. № 1544, Положення «Порядок передачі обєктів права державної власності», затвердженого Постановою Кабміну від 21.09.1998 р. № 1482, а позивач 2 на Цивільний кодекс України, Закон України «Про захист економічної конкуренції».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, представників сторін, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволені позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв в межах повноважень, наданих законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

По справі встановлено, що 26 березня 2009 року Міністерством транспорту та звязку України на підставі наказу № 318 «Про передачу вантажних причалів ДП «Адміністрація річкових портів»зобовязано ДП «Адміністрація річкових портів»передати з його балансу на баланс Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»вантажні причали, які розташовані за адресою: м. Херсон, Одеська площа, 6:

-вантажний причал № 1 1946 р.п., інв. № 10001019;

-вантажний причал № 2 1946 р.п. інв. № 20001019;

-вантажний причал № 3 1946 р.п. інв. № 30001019;

-вантажний причал 1988 р.п., інв. № 00000008.

Дочірнє підприємство «Херсонський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»отримало від Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»лист за № 01-11-11/165 від 23.04.2009 року з вимогою забезпечити доступ на територію позивача комісії для роботи по прийманню вантажних причалів.

Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот»отримала від Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»лист за № 3-12/398 від 19.05.2009 року з повідомленням про необхідність сплачувати на користь останнього суму причального та санітарного зборів із суден, які будуть швартуватися до вантажних причалів № 1, № 2, № 3 та вантажного причалу 1988 р.п.

Як зазначено у спірному наказі, його було прийнято з врахуванням погодження Укррічфлоту (лист від 22.01.2009 р. № 206-01/08.1/12-09), Фонду державного майна України (лист від 25.02.2009 р. № 10-16-2551), Міністерства економіки України (лист від 19.03.2009 р. № 3205-23/161), згідно з Законом України «Про управління обєктами державної власності», Положення про порядок передачі обєктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 року № 1482.

Відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності», розпорядження Кабміну «Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв'язку»від 28.09.2004 р. № 684-р, Міністерство транспорту та зв'язку України є органом уповноваженим управляти державним майном Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»та відповідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 942 від 22 жовтня 2004 р. «Про створення Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»органом уповноваженим управляти державним майном Державного підприємства «Адміністрація річкових портів».

Вищезазначені вантажні причали є власністю держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 67504, видане Херсонською міською радою від 26.06.2006 р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11046940 від 26.06.2006 р.

Порядок передачі об'єктів права державної власності від одного підприємства іншому, що належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, визначено Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. N 1482 (далі - Положення).

Абзацом 6 п. 4 Положення визначено, що передача об'єктів права державної власності від одного підприємства іншому, що належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, здійснюється на підставі рішення цього органу або самоврядної організації, погодженого з підприємствами, а у разі передачі їх структурного підрозділу або нерухомого майна також з Фондом державного майна та Мінекономіки.

Відповідно до п.7 Положення, у разі коли передача державного майна здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій, пропозиції щодо передачі (крім випадків передачі майна, зазначеного в підпункті «д»п. 2 цього Положення) погоджуються відповідно до пункту 5 цього Положення (залежно від виду майна), а також з: Мінфіном та Фондом державного майна, у разі передачі майна із сфери управління одного органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації до сфери управління іншого органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації; Фондом державного майна у разі передачі структурного підрозділу підприємства або нерухомого майна від одного підприємства іншому, якщо вони належать до сфери управління одного органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації. Узгоджені пропозиції подаються ініціатором передачі до Мінекономіки для погодження такої передачі. Із вищезазначених правових норм вбачається, що у разі, коли передача державного майна здійснюється від одного підприємства іншому, якщо вони належать до сфери управління одного органу, уповноваженого управляти державним майном, то пропозиції щодо передачі погоджуються з Фондом державного майна та Мінекономіки, тому твердженням позивача 2 про необхідність погодження такої передачі, окрім Фонду держмайна та Мінекономіки, з Мінфіном є безпідставними.

Так, згідно з пп.б п. 4. Положення передача об'єктів права державної власності здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна - щодо об'єктів, визначених підпунктами «б»і «є»пункту 2 цього Положення. Проте, це Положення визначає порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади до сфери управління інших органів , уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.

У зв'язку з тим, що передача вантажних причалів згідно спірного наказу здійснювалася у сфері управління одного органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства транспорту та зв'язку України, для такої передачі застосовується спеціальна норма положення, а саме: абзац 6 пункту 4, якою передбачено погодження такої передачі з Фондом державного майна та Міністерством економіки України.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено про помилковість твердження позивачів щодо обовязкового погодження передачі вантажних причалів з балансу ДП «Адміністрація річкових портів»на баланс ДП «Херсонський морський торговельний порт»з АСК «Укррічфлот»та Дочірнім підприємством «Херсонський річковий порт»АСК «Укррічфлот», оскільки абзацем 5 п. 5 Положення встановлена необхідність погодження пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності з підприємством - у разі передачі закріпленого за ним на праві господарського відання (оперативного управління) майна.

Відповідно до п. 5 ст. 22 Господарського кодексу України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 137 Господарського кодексу України передбачено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Як вбачається з матеріалів справи, вантажні причали, не закріплені за ДП «Херсонський річковий порт»АСК «Укррічфлот»та АСК «Укррічфлот»на праві оперативного управління, а знаходяться в управлінні ДП «Херсонський річковий порт»АСК «Укррічфлот»згідно умов договору управління майном б/н від 31.10.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 1950.

Відповідно до ч. 1 ст.1029 Цивільного кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до п.6 ст. 1032 Цивільного кодексу України, у разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Господарського кодексу України, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Частиною 3 ст. 136 Господарського кодексу України визначено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Тобто, у разі переходу не тільки права власності а й права господарського відання, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється.

Із аналізу зазначених правових норм вбачається, що передача з балансу ДП «Адміністрація річкових портів»на баланс ДП «Херсонський морський торговельний порт»державного майна - вантажних причалів не припиняє дію договору управління майном б/н від 31.10.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 1950 та не змінює в односторонньому прядку обсягу прав та обов'язків управителя - ДП «Херсонський річковий порт».

Колегія суддів погоджується з висновками судів щодо безпідставності вимог позивачів про визнання недійсним оскаржуваного наказу у звязку з відсутність погодження передачі вантажних причалів Антимонопольним комітетом України згідно пункту 5 Положення, яким визначено, що пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, погоджуються ініціатором передачі з Антимонопольним комітетом - шляхом отримання дозволу на зазначену передачу у випадках, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Необхідність отримання Міністерством транспорту та звязку України в антимонопольному комітеті дозволу на передачу з балансу ДП «Адміністрація річкових портів»на баланс ДП «Херсонський морський торговельний порт»вантажних причалів мотивована позивачами тим, що в місті Херсоні зазначені порти є конкурентами на ринку спеціалізованих послуг портів, а після прийняття оскаржуваного наказу судновласники та агентські компанії повинні сплачувати суми причального та санітарного зборів, які раніше не сплачувалися ДП «Адміністрація річкових портів», як це встановлено по іншим причалам порту.

Відповідно до вимог ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України, Положення «Про портові збори», затвердженого постановою Кабміну від 12.10.2000 р. N 1544, Наказу Мінтрансу від 27.06.1996 р. N 214 «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України»з суден, які заходять під вантажні операції в ДП «Херсонський річковий порт»АСК «Укррічфлот» потрібно справляти портові збори.

Згідно з листом ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України»№ 15/9 від 22.06.2009 р. по вантажним причалам, переданим згідно Акту приймання-передачі з балансу ДП «Адміністрація річкових портів» на баланс ДП «Херсонський морський торговельний порт», морський торговельний порт повинен нести витрати по їх утриманню, начисляючи амортизацію, та стягувати такі ж збори та плати за їх використання клієнтурою, як і по іншим причалам, які знаходяться на балансі морського порту.

Тому питання включення витрат по сплаті причального та санітарного зборів до собівартості послуг, що надаються є обовязковим, а не сплата таких витрат не може вважатися такою, що здобута завдяки власним досягненням переваг над іншими субєктами господарювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»( далі Закон) економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно ст. 15 Закону антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів ( рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладання угод або будь-які дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю ( колегіаль-ного органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення обмеження чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються: будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між субєктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;надання окремим субєктам господарювання або групам субєктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; дія, внаслідок якої окремим субєктам господарювання або групам субєктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Встановлені судом обставини та зазначені вимоги закону свідчать, що видання наказу про передачу з балансу на баланс державного майна (в межах одного органу управління) не створює несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами, не надає пільги чи інші переваги іншим суб'єктам господарювання. Вантажні причали, зазначені в оскаржуваному наказі, були до видання цього наказу та залишаються власністю Держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України після прийняття їх на баланс ДП «Херсонський морський торговельний порт».

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що спірний наказ виданий позивачем в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Враховуючи встановлені судом обставини та зазначені вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 220, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеному ст.ст. 237-239 КАС України.

Судді : О.В. Калашнікова