Ухвала суду № 21602478, 17.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2012 р. м. КиївК-32112/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві

на постанову Господарського суду м. Києва від 04 грудня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року

у справі № 28/404-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисконт-Альфа»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна податкова адміністрація у м. Києві

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 04 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисконт-Альфа»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна податкова адміністрація у м. Києві, задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000142307/3 від 04 вересня 2006 року та № 0000502307/1 від 04 вересня 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Дисконт-Альфа» 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, третя особа оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду м. Києва від 04 грудня 2007 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПА у м. Києві проведено виїзну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Дисконт-Альфа»при взаємовідносинах з Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гамайун»за період з 01 жовтня 2003 року по 30 червня 2005 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Страховий брокер «Профіт»з питання придбання та використання корпоративного права за період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складено акт № 8/35-30/22976477 від 24 лютого 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142307/0 від 07 березня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 4773 550,00 грн. (2486 300,00 грн. основний платіж, 2287 250,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Крім того, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142307/3 від 04 вересня 2006 року, а також додаткове податкове повідомлення-рішення № 0000502307/1 від 04 вересня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 22 880,00 грн. (0,00 грн. основний платіж, 22 880,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР), оскільки, позивачем при перерахуванні грошових коштів в обмін на корпоративні ТДВ «Страхова компанія «Гамайун»та ТОВ «Страховий брокер «Профіт»у формі іншій, ніж цінні папери, безпідставно відносились зазначені суми до витрат від операцій з цінними паперами та деривативами, адже зазначені витрати, на думку ДПА у м. Києві, не є витратами на придбання цінних паперів та деривативів, у звязку з чим, відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР, не визначаються витратами, які приймають участь у відображенні окремого податкового обліку фінансового результату від операцій з цінними паперами та деривативами, а відносяться до таких витрат, що приймаються до уваги під час визначення обєкта оподаткування на загальних умовах, встановлених Законом № 334/94-ВР.

Крім того, судами встановлено, що на виконання протоколу зборів учасників ТДВ «Страхова компанія «Гамайун»№ 3-2003 від 29 грудня 2003 року позивачем придбано частку статутного фонду зазначеної страхової компанії в розмірі 6461550,00 грн. При цьому, частину суми в розмірі 6000000,00 грн. перераховано на розрахунковий рахунок ТДВ «Страхова компанія «Гамайун», а частину в розмірі 461550,00 грн. внесено до статутного фонду ТДВ «Страхова компанія «Гамайун»шляхом реінвестиції дивідендів у вигляді грошових коштів.

На виконання протоколу загальних зборів № 2-2004 від 18 жовтня 2004 року та відповідно до договору від 18 жовтня 2004 року про уступку частки (паю), а також додаткової угоди від 06 грудня 2004 року позивач передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансово-консалтинговий центр «Омега-Профіт»частину частки, що належить йому в статутному фонді ТДВ «Страхова компанія «Гамайун», в розмірі 1211550,00 грн. та відповідно до договору від 18 жовтня 2004 року передав частину частки в розмірі 1680 00,00 грн. ОСОБА_5

Крім того, на виконання протоколу зборів учасників ТДВ «Страхова компанія «Гамайун» № 3-2004 від 23 листопада 2004 року позивач у звязку з внесенням додаткового внеску отримав частку статутного фонду зазначеної страхової компанії в розмірі 375000,00 грн.

На виконання протоколу загальних зборів № 1-2005 від 16 червня 2005 року та відповідно до договору від 16 червня 2005 року про уступку частки (паю) позивачем передано ОСОБА_6 частину частки, що належить йому в статутному фонді ТДВ «Страхова компанія «Гамайун», в розмірі 1800 000,00 грн.

На виконання протоколу зборів учасників ТОВ «Страховий брокер «Профіт»№ 1-2004 від 06 грудня 2004 року позивачем придбано частку статутного фонду зазначеної страхової компанії в розмірі 6000 000,00 грн.

На виконання протоколу загальних зборів № 3-2005 від 28 грудня 2005 року та відповідно до договору від 28 грудня 2005 року про відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному фонді та акту прийому-передачі позивачем передано ТОВ «Фінансово-консалтинговий центр «Омега-Профіт»частку, що належить йому в статутному фонді ТОВ «Страховий брокер «Профіт», в розмірі 6000 000,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 334/94-ВР корпоративні права право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Згідно з підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, відємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням відємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні обєкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Підпунктом 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Відповідно до підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у звязку з таким придбанням.

Згідно з підпунктом 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР під терміном «доходи»слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в звязку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у звязку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Підпунктом 7.6.5 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що норми цього пункту поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, отриманих платником податку від операцій з корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах.

Аналіз положень Закону № 334/94-ВР дає підстави вважати, що формування втрат на придбання цінних паперів не повязується з фактом їх наступного продажу (моментом продажу).

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Києва від 04 грудня 2007 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисконт-Альфа»його правонаступником Відкритим акціонерним товариством «Фінансова компанія «Дисконт-Альфа».

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 04 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко