Ухвала суду № 21601462, 01.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/9179/11

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Грищук С.Д.

представника позивача (апелянта): Мовчана В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Акватехпостач" до Славутська об'єднана державна податкова інспекція в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2011 року "В4" № 0000172301 та форми "Р" № 0000162301 , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Родос» (ТОВ «Аква-Родос») звернулось в суд з адміністративним позовом до Славутської обєднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області (Славутська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2011 року форми «В4» №0000172301 та форми «Р» №0000162301.

24 листопада 2011 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне зясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №3346/12 подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу без їх участі.

Третя особа та прокуратура Хмельницької області в судове засідання також не зявилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Славутською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аква-Родос» з питань правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 04 травня 2011 року №213/23/32065083.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення з податку на додану вартість у листопаді 2010 року в сумі 1312510 грн. та занижено податок на додану вартість до сплати в сумі 98828 грн. в звязку із безпідставним віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 1411338 грн. у листопаді 2010 року по фінансово-господарській операції з придбання по договору купівлі-продажу №9/01/2010 від 08 січня 2010 року товару у ТОВ «Акватехпостач».

На підставі акта перевірки, 14 червня 2011 року Славутською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В4» №0000172301, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1312510 грн. та форми «Р» №0000162301, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 123535 грн., з яких за основним платежем 98828 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24707 грн.

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, про відсутність фактичного здійснення операцій із зазначеним контрагентом, а саме ПП «Флоратекс» в межах господарської діяльності підприємств, що підтверджується відсутністю належним чином оформлених додатків до договорів, документів що підтверджують транспортування продукції, її приймання та передачі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно п. 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (Закон №168) податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08 січня 2010 року між ТОВ «Аква-Родос» (Покупець) та ТОВ «Акватехпостач» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №9/01/2010, згідно умов якого Постачальник постачає та продає, а Покупець купує меблеву фурнітуру партіями у кількості та асортименті, який вказується в рахунках-фактурах, накладних та інших супроводжувальних документах, що узгоджуються сторонами при кожному конкретному постачанні та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4 вказаного договору приймання товару по кількості та якості здійснюється Покупцем на складі Постачальника. Право власності на товар переходить безпосередньо від постачальника до покупця за умови сплати Покупцем вартості, вказаній на накладній.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України (ГК України) до будь-якого господарського договору мають бути включені такі умови: предмет, ціна та термін дії договору, які можна вважати базовими. Проте, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Так, у договорі купівлі-продажу №9/01/2010 від 08 січня 2010 року та у додатку до нього не визначено предмет договору, його кількість, асортимент, вартість, а лише визначено, що істотні умови договору визначатимуться у накладних, рахунках-фактурах при відвантажені товару.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, під час проведення перевірки ревізору не надано акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, що в силу п.п. 2.2 і 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 є необхідною умовою для надання їм юридичної сили і доказовості.

Матеріали справи не містять жодних належних доказів: товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджують факт поставки товарів від ТОВ "Акватехпостач", і таких в процесі розгляду справи позивачем суду не надано, що виключає перехід права власності позивача на товарно-матеріальні цінності, а у видаткових накладних від 01 листопада 2010 року №2583/10, №2584/10 відсутні посилання на договір від 08 січня 2010 року і в загальному зазначено, що ТОВ "Аква-Родос" отримано 388 найменувань товару. Однак, вказаний товар різних об'ємів і у великій кількості, а відтак переміщення такої кількості товару без транспортування не можливе, проте жодних документів щодо його транспортування чи переміщення позивачем не надано.

Крім того, оплату за товарно-матеріальні цінності ТОВ "Аква-Родос" не здійснило в повному обсязі, в результаті чого кредиторська заборгованість перед ТОВ "Акватехпостач" становить 8468028,62 грн.

Наведені обставини свідчать про безтоварність проведених операцій, та відсутність фактично понесених витрат у ТОВ «Аква-Родос».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що товарно-матеріальні цінності не могли бути реалізовані позивачем, а отже, є вірним висновок податкового органу про невикористання його в господарській діяльності, і як наслідок - безпідставне формування податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 лютого 2012 року .

Головуючий /підпис/ Матохнюк Д.Б.

Судді/підпис/ Курко О. П.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар