Ухвала суду № 21601411, 02.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/10209/11

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Семеновій Г.В.

за участю представників сторін:

позивача (апелянта): ОСОБА_2

відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Славутської обєднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000581710 від 20.07.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у задоволені даного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову суду від 25.10.2011 року та ухвалити нову - про задоволення позовним вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник Славутської ОДПІ до суду не зявився, однак на спростування доводів апеляційної скарги подав свої письмові заперечення, в яких просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційним адміністративним судом встановлено, що посадовими особами Славутської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій за квітень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 07.07.2011 року за №738/171-2815020564.

Вказаною перевіркою встановлено порушення п.198.3 ст.198, п.201.1, ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ, ч. 1. 5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, що полягало у завищені позивачем податкового кредиту за квітень 2011 року в сумі 103333,33 грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 року №0000581710 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 103333,33 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував своє рішення безпідставним завищенням позивачем податкового кредиту у звязку з їх не підтвердженням належними первинними документами, а також недоведеністю товарності та реальності здійснених господарських операцій з контрагентом.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком попередньої судової інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи 19.04.2011 року між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Авітас" укладено договір поставки №1904, за умовами якого ПП "Авітас" зобов'язується передати у власність Покупця - ФОП ОСОБА_3 сушильний комплекс СБ-1,5 та запасні частини до комплексу, а Покупець - прийняти й оплатити його. Загальна сума договору складає 620000,00 грн. Передача обладнання Покупцю здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок Продавця.

В підтвердження виконання сторонами взятих зобовязань позивачем надано накладну №19-04 від 19.04.2011р. на суму 620000 грн., податкову накладну №67 від 19.04.2011р. на загальну суму 620000 грн. у т.ч. ПДВ 103333,33 грн. та виписку з банківського рахунку про проведення операцій по оплаті послуг за поставку сушильного комплексу.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; абодата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до пункту 198.3 ст. 198 ПК України складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з пунктом п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином системний аналіз положень ст.ст. 198, 200, 201 ПК України дає суду підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивачем не надано доказів, які підтверджують отримання обладнання, транспортування його від місця поставки (зі складу продавця) до місця знаходження позивача (товарно-транспортних накладних чи інших доказів), а також документів, що підтверджують оприбуткування цього обладнання в бухгалтерському обліку позивача, рух зазначеного товару, зокрема його надходження на склад позивача та внутрішні переміщення. В матеріалах справи відсутні жодні первинні документи (оригінали), які б підтвердили реальність поставлення сушильного комплексу від ПП "Авітас". Крім того, відсутність цих документів мала місце і під час проведення перевірки, за наслідками якої складено акт від 07.07.2011 року за №738/171-2815020564.

Більш того, контрагент позивача - ПП "Авітас", згідно висновків документальної позапланової невиїзної перевірки (акт від 14.06.2011 року №3922/15-322/33910132), проведеної Кременчуцькою ОДПІ, не володіє основними фонди та виробничими потужностями, має недостатню кількість трудових ресурсів, транспортних засобів, що вказує про неможливість фактичного здійснення ним господарської діяльності щодо придбання чи постачання товарів своїм контрагентам.

Враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та ПП "Авітас", спрямованих на надання податкової вигоди у вигляді штучного формування податкового кредиту.

Таким чином позивачем не спростовано доводи податкового органу про відсутність документальних доказів (первинних документів) для підтвердження реальності господарських операцій, а тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000581710 від 20.07.2011 року не має.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 лютого 2012 року .

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар