Ухвала суду № 21601402, 01.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/8422/11

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Грищук С.Д.

за участю представника позивача: Содоми О.В.

представника відповідача (апелянта): Драчука С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Авто" до Старокостянтинівська об'єднана державна податкова інспекція про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Нарс Авто» (ТОВ «Нарс Авто») звернулося в суд з адміністративним позовом до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Старокостянтинівська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000452300/0 від 18 травня 2010 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне зясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, Старокостянтинівською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нарс Авто» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень-березень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з грудня 2009 року по лютий 2010 року, за результатами якої складено акт від 13 травня 2010 року №415/233/33965307.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 1.8, пп. 1.18, ст. 1, пп. 4.1, 4.3 ст. 4, пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, а саме ТОВ «Нарс Авто» не мало права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 82559 грн. за січень 2010 року, в сумі 82559 грн. за лютий 2010 року, в сумі 99999 грн. за березень 2010 року, а також не мало права на формування залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 200000 грн. за січень 2010 року, в сумі 200000 грн. за лютий 2010 року, в сумі 227709 грн. за березень 2010 року.

Також, виявлено порушення позивачем пп. 4.1, 4.3 ст. 4, пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого позивачем завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту, а саме: за січень 2010 року на суму 57708 грн.; за лютий 2010 року на суму 129049 грн.; за березень 2010 року на суму 191308 грн.

Даний висновок ґрунтується на тому, що позивач в період з січня 2010 року по березень 2010 року імпортував автотранспортні засоби і реалізував їх на внутрішньому ринку України за договірними цінами. При цьому, позивач безпідставно при поставці на митній території України визначив базу оподаткування, виходячи з договірної вартості, нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки, 18 травня 2010 року Старокостянтинівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000452300/0, яким ТОВ «Нарс Авто» зменшено суму завищення бюджетного відшкодування на 265117, з яких за січень 2010 року на суму 82559 грн.; за лютий 2010 року на суму 82559 грн.; за березень 2010 року на суму 99999 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Нарс Авто» та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що висновки податкового органу про встановлення звичайної ціни на рівні митної вартості не відповідають положенням чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так відповідно до пунктів 1.20.1, 1.20.2, 1.20.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними.

Судовими інстанціями встановлено, що база оподаткування податком на додану вартість ТОВ «Нарс-Авто» визначена вірно відповідно до п. 4.1.ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни. При цьому, визначення Старокостянтинівською ОДПІ податкового зобовязання із застосуванням звичайних цін згідно рішення №0000452300/0 від 18 травня 2010 року на підставі п. 4.3 названого Закону який вказує, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, є хибним. Даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився. Тобто зазначений порядок регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

Податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України автомобілів згідно вимог п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а твердження про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такими, що не ґрунтуються на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

При визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пп. 1.20.8 п. 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

При цьому, Славутською ОДПІ ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надано доказів розрахунку вартості товару: а саме, вільна ціна на аналогічний товар, яка склалася на ринку (офіційні дані Державного комітету з статистики України та його відділень, торгівельно-промислових палат, торгівельних фондових бірж тощо), розмір акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг), сума коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ціна товарів, реалізованих ТОВ «Нарс-Авто» на митній території України, є нижчою за звичайні ціни, а відтак твердження Славутської ОДПІ про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області , - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 лютого 2012 року .

Головуючий /підпис/ Матохнюк Д.Б.

Судді/підпис/ Курко О. П.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар