Ухвала суду № 21601320, 31.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4370/11

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.

при секретарі: Пачевській А.П.

за участю:

представника апелянта: Щура А.А.

представників позивача: Назаренка А.І., Задорожного В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Барський спиртовий комбінат до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року державне підприємство Барський спиртовий комбінат звернулось в суд з позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, в якому просить визнати нечинними повідомлення-рішення Барської державної податкової інспекції форми В1 № 0000422300 (10246/23) від 13.09.2011 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 548344,00 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 137086,00 грн., форми “Р” № 0000402300 ( 10248/23) від 13.09.2011 року, яким позивачу було донараховано грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1519504,00 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 375168,00 грн. та форми “Р” № 0000412300 ( 10247/23) від 13.09.2011 року, яким до позивача було застосовано штрафні фінансові санкції за порушення норм Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Постанови Кабінету Міністрів “Про затвердження Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом”.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме з урахуванням ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 20011 року про виправлення описки: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Барської державної податкової інспекції від 13.09.2011 року №0000402300, № 0000412300 та №0000422300; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.ч. 5-9 ст. 2, с.14, абз. 7 ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", п.п. 1-3,12 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1266, ст.ст. 203, 215, 216, 235, 227, 1011, 1013 Цивільного кодексу України, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.4,5 ст. 11, ч.ч. 3,5 ст. 71, ч.ч. 1-3 ст. 79, ч.1 ст. 86, ч.3 ст. 159 КАС України, порушує питання про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року в адміністративній справі №2а/0270/4370/11 та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог державного підприємства Барський спиртовий комбінат відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях (вх. № 3127/12 від 25.01.2012 року) на апеляційну скаргу, зауважує, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року є об'єктивною, відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, натомість, вказані в апеляційній скарзі заперечення та відповідні пояснення позивача вже були предметом розгляду в суді першої інстанції по яким прийняте відповідне рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представників позивача на підтримання заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень форми В1 №0000422300 від 13.09.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 548344,00 та нараховано штрафні санкції у розмірі 137086,00 грн. (а.с.21), форми "Р" №0000402300 від 13.09.2011 року, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1519504,00 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 375168,00 грн. (а.с. 23) та форми "Р" № 0000412300 від 13.09.2011 року, яким до позивача застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 1356090,50 грн. (а.с. 22), є акт № 1132/23/00376372 від 30.08.2011 року "Про результати позапланової виїзної перевірки державного підприємства Барський спиртовий комбінат, код за ЄДРПОУ -00376372 з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року та валютного законодавства за період з 01.05.2008 року по 30.04.2011 року" ( а.с.24-81), в якому зокрема відображено порушення підприємством:

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 п 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7, 3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України, як наслідок занижено податок на додану вартість на загальну суму 1519504, 00 грн.;

- п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок на додану вартість" №188/97-ВР від 03.04.1997 р., а саме: завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 548344,00 грн.;

- ст.1 та ст. 2 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та пункту 17 постанови КМ України від 29.08.2002 №1266 "Про затвердження Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом" щодо зберігання спирту етилового в місцях не внесених до Єдиного державного реєстру в кількості 2144,22 дал б.с.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000422300 від 13.09.2011 року та ”№ 0000402300 від 13.09.2011 року, підґрунтям для яких слугував висновок податкового органу про те, що зовнішньоекономічні контракти, укладені між Концерном „Укрспирт" та нерезидентами, є удаваними, оскільки укладені з метою приховання іншого правочину, саме договору купівлі-продажу між ДП „Барський спиртовий комбінат" та нерезидентами, суд першої інстанції виходив з того, що укладання договору комісії ДП “Барський спиртовий комбінат” та Концерном “Укрспирт” не суперечить положенням Цивільного Кодексу України, а посилання податкового органу на вчинення правочину, який вчинений сторонами для приховання іншого правочину, є надуманими та безпідставними. Крім того, судом зауважено, що відповідачем не надано вирок суду, або будь-яких інших доказів, які б свідчили про вину позивача, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Разом з тим, вказує на те, що ревізори вийшли за межі наданих їм повноважень, а саме на власний розсуд надали оцінку договору комісії, розтлумачивши його як договір купівлі-продажу та посилаючись на статтю 227 ЦК України, зробили висновки щодо наявності порушень податкового законодавства.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з такими доводами суду першої інстанції та вважає, що висновок відповідача про те, що договори комісії, які вчинюються між суб'єктом господарювання, який отримав ліцензію на здійснення операцій експорту спирту і виступає Комісіонером, а саме Концерн "Укрспирт" (м. Київ), ВОДО "Поділля спирт" та ДП "Барський спиртовий комбінат", що виступає Комітентом та зовнішньоекономічні контракти мають неузгодженість з нормами Цивільного кодексу України та Законом України "Про податок на додану вартість", оскільки, на думку податкового органу те, що у договорах комісії, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 28.12.1998 року №2077 є вказівка на їх безоплатність, є свідченням того, що зовнішньоекономічні контракти, укладені між Концерном "Укрспирт" та нерезидентами є удаваними, оскільки укладені з метою приховування іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу між позивачем та нерезидентами , не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Відповідно до статті 1011 глави 69 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. За правилами статті 1013 комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність умов договорів комісії, посилається на те, що спиртовий завод оплату за спирт одержав безпосередньо від нерезидента на свій валютний рахунок, самостійно від свого імені провів відправку спирту залізничним транспортом до станції, вказаної нерезидентом у спеціальному повідомленні, самостійно провів митне оформлення та замитнення товару.

Проте податковий орган аналізуючи договір комісії, не взяв до уваги зовнішньоекономічний контракт Концерну “Укрспирт” щодо поставки спирту нерезидентам, який також був укладений на здійснення правочину щодо експортної реалізації продукції позивача. У цьому зовнішньоекономічному контракті зазначено, що Концерн “Укрспирт”, який діє на підставі Статуту та договорів комісії із спиртовими заводами, є продавцем товару. Наявність у Концерну “Укрспирт” ліцензії щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності, сторонами під сумнів не ставиться. Відповідно до пункту 3.3 цього ж Контракту, вантажовідправниками товару є спиртові заводи України, у переліку яких є ДП “Барський спиртовий комбінат”. Відповідно до пункту 3.8 цього ж Контракту вантажовідправник товару зобовязаний виконати всі митні процедури по вивезенню кожної партії товару та забезпечити належні супровідні документи як то рахунок-фактура, дублікат залізничної накладної, сертифікат якості та походження. Крім того, відповідачем під час проведення перевірки, було встановлено, що оплата за відвантажений товар, надходила до позивача також і від Концерну “Укрспирт”.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

За вказаних обставин, судовою колегією відхиляються як необґрунтовані твердження податкового органу про нікчемність договору з Концерном “Укрспрт”, як такого, що укладений з ціллю приховування іншого договору, а саме договору купівлі-продажу, оскільки зазначені обставини матеріалами справи не підтверджено. Натомість усі доводи податкового органу щодо завищення суми бюджетного відшкодування та заниження податку на додану вартість за наслідками укладення нікчемного правочину ґрунтуються на не підтверджених припущеннях.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача, що розглядуваний договір комісії, суперечить вимогам Цивільного кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість», на що посилається відповідач.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції з розділу 3.2.1 “Перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість” акту перевірки вбачається, що усі вищезазначені періоди були вже перевірені податковим органом, про що були складені відповідні акти та довідки, яким було підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування (а.с.37-39). Вищезазначене також знайшло своє підтвердження у розділі 3.2.2 акту перевірки “Податковий кредит”( а.с. 47-54).

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми “Р”№ 0000412300 ( 10247/23) від 13.09.2011 року, яким до позивача було застосовано штрафні фінансові санкції за порушення норм Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Постанови Кабінету Міністрів “Про затвердження Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом” та вважає, що судом першої інстанції надано вичерпну юридичну оцінку обставинам справи, правильно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства України.

З акту перевірки випливає, що згідно даних бухгалтерського обліку встановлено, що на відповідальному зберіганні Барський спирткомбінат знаходився спирт етиловий ректифікований вищої очистки в кількості 2103,56 дал б.с. (угода про зберігання № 015/9 від 29.03.2002 року з ТОВ „Жмеринський завод ВТНС"). Спирт зберігався в одній ємності із спиртом підприємства, що є порушенням пункт Постанови КМУ від 29.08.2002 року № 1266 (Про затвердження Порядку визначення виробників, покупців спирту та здійснення контролю за його обігом”, із змінами і доповненнями, а саме, спирт повинен зберігатися та обліковуватися орендарем спиртосховища окремо від продукції орендодавця.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у 2002 році між ДП “Барський спиртовий комбінат" та Жмеринським заводом по виробництву товарів народного споживання був укладений договір купівлі-продажу спирту № 015/3, на підставі якого ДСАТ ДПА України видано наряд № 737 на відвантаження в першому кварталі 2002 року спирту за умови попередньої оплати.

На виконання умов договору та вимог розпорядчих органів, позивач оформив всі належні документи на відпуск товариству спирту та на протязі з 13 лютого 2002 р. по 12 березня 2002 року поставив покупцю 799,41 дал спирту. У зв'язку з неможливістю покупця провести передоплату залишки спирту, сторони узгодили що з 29 березня 2002 року позивач приймає від вказаного покупця на зберігання залишки спирту в кількості 3200,59 далл. На протязі 2002-2003 р.р. після про передоплати товариству зі зберігання по відповідним нарядам було додатково відпущено 1097,53 дал спирту. Надалі покупець не здійснював передплату спирту та за його отриманням не звертався.

Правовідносини щодо встановлення подальшого права власності на спирт також були предметом розгляду у Господарському суді Вінницької області. Так, рішенням Господарського суду Вінницької області 7 вересня 2010 року у № 13 146-10 у задоволенні позовних вимог ДП “Барський спиртовий комбінат” було відмовлено з підстав , що у даному випадку право позивача відповідачем не порушено. Таким чином, право власності на спирт не перейшло до Жмеринського заводом по виробництву товарів народного споживання у звязку із невиконанням останнім умов договору. Крім того, як було встановлено вищезазначеним судовим рішенням, у червні 2010 року позивач підписав контракт з державним Концерном “Укрспирт” № 290 та №295 на поставку вказаних залишків спирту на внутрішній ринок в кількості 1900 та 300 дал відповідно.

Вважаючи залишки спирту власністю комбінату, підприємство зберігало його в одній ємності із спиртом підприємства що не являється порушенням пункту 17 Постанови КМ від 29.08.2002р.

Постановою КМ України № 672 від 28 липня 2010 року “Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості” погоджено проведення реорганізації державного підприємства Барський спиртовий комбінат шляхом виділу майна, використанням якого виготовляється підакцизна продукція. На підставі вказаних нормативно-правових актів у комбінату вилучаються основні засоби виробництва спирту, комбінат включений до складу підприємств по виробництву біоетанолу; підприємству заборонено виробництво спирту етилового; реалізація залишків спирту що знаходиться на підприємстві можлива лише через відповідний орган ДПА та ДП “Укрспирт”.

25 січня 2010 року Департамент САТ ДПА України виключив Барський спиртовий комбінат з Єдиного дер реєстру місць зберігання спирту. Виконуючи встановлений правовий механізм реорганізації комбінату, підприємство анулювало ліцензію на виробництво спирту етилового у зв'язку з чим довідка про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру була повернута Департаменту САТ ДПА.

Відповідно до пункту 12 Постанови КМ України від 29 серпня 2002 року № 1266 у разі припинення діяльності або закінчення терміну дії ліцензії та в інших випадках , або за наявності об'єктивних причин виробник спирту реалізує залишки спирту та фракції головного спирту з відома департаменту /ДСАТ ДПА/ виключно на підставі наряду.

Крім того пунктом 10 Постанови встановлено, що транспортування спирту за межі визначеного місця зберігання заборонено без відповідних товарно-транспортних накладних які видають Департаментом САТ ДПА і які є документом суворої звітності.

У зв'язку з тим, що на підприємстві знаходилось 3740,45 дал залишків спирту комбінат 2010 року звернувся до ДПА у Вінницькій області щодо виділення нарядів на їх реалізацію, як того вимагає зазначений нормативно-правовий акт, що підтверджується протоколом виробничої наради ДПА у області від 07.06.2010р., який міститься у матеріалах справи.

Транспортувати залишки спирту до іншого місця зберігання спирту яке включено до Єдиного державного реєстру без відповідних накладних комбінат не має права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку протоколу №1 виробничої наради ДПА у Вінницькій області від 07.06.2011 року “Про зберігання залишків спирту на ДП “Барський спиртовий комбінат в кількості 3740,45 дал та фінансовий стан підприємства" за підписом голови ДПА у Вінницькій області, та зроблено обґрунтований висновок про те, що зберігання та реалізація спирту здійснювалась з відома та за погодженням з РУ ДСАТ ДПА України у Вінницькій області.

Більш того, судом першої інстанції доцільно зауважено, що відповідачем при визначенні розміру штрафних фінансових санкцій для обрахунку взяв кількість спирту, яка була на підприємстві станом на 30.03.2011 року, хоча перевірка була проведена у серпні 2011 , а акт було складено 30.08.2011 року.

Зважаючи, що положеннями пункту 12 Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року № 1266 “Про затвердження Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом” ( в силу якого у разі припинення діяльності або закінчення терміну дії ліцензії та в інших випадках (за наявності об'єктивних причин) з відома департаменту виключно на підставі наряду, виробник спирту реалізує залишки спирту та фракції головної етилового спирту) чітко визначає дії виробника продукції щодо її реалізації, проте не встановлює терміни реалізації, тому відсутні підстави щодо застосування штрафних фінансових санкцій за порушення вимог пункту 17 значеної постанови.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у відповідності до вимог частини 2 статті 72 КАС України не доведено порущень позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 п 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7, 3 ст. 7, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок на додану вартість" №188/97-ВР від 03.04.1997 р. та ст.1 та ст. 2 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", пункту 17 постанови КМ України від 29.08.2002 №1266 "Про затвердження Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом".

Зібраними у справі доказами, судами першої та апеляційної інстанції перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийнятті оспорюваних повідомлень-рішень. Частина цих обставин не знайшла свого підтвердження, висновки щодо інших обставин не відповідають вимогам законодавства, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 лютого 2012 року .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Драчук Т. О.

/підпис/ Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар