Постанова № 21596404, 16.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2011 р.Справа № 22-а-7033/08 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Скрипченка В.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області на постанову господарського суду Миколаївської області від 23 липня 2008 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал-Снігурівка»до Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Миколаївській області, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області, про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2008 року ТОВ «Ареал-Снігурівка» звернулось до господарського суду Миколаївської області до Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Миколаївській області, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000071600/0 від 21 січня 2008 року; зобовязати відповідача надати висновок третій особі по справі із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, згідно загальної декларації з ПДВ за листопад 2007 року в розмірі 497297 грн.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 23 липня 2008 року адміністративний позов задоволений частково, скасоване податкове повідомлення - рішення № 0000071600/0 від 21 січня 2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду Снігурівська МДПІ у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив помилкове застосування норм матеріального права, що підтверджується висновком Верховного Суду України в постанові від 17 червня 2008 року по справі № 21-587во08.

ТОВ «Ареал-Снігурівка»надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального прав, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що документальною невиїзною перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року, яка оформлена актом від 17 січня 2008 року, встановлено завищення сум ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню, внаслідок чого відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000071600/0 від 21 січня 2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 497297 грн. за листопад 2007 року.

ТОВ «Ареал-Снігурівка»є сільськогосподарським товаровиробником, який спеціалізується на виробництві та реалізації продукції птахівництва, на яке розповсюджується спеціальний режим оподаткування, передбачений п.п. 11.21. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»в разі реалізації мяса птиці, та п.п. 11.29 ст. 11 цього ж Закону, в разі реалізації яєць.

Суд першої інстанції встановив неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач правомірно відніс податок на додану вартість в сумі 497297 грн. до загальної декларації, який сплачений в сумі вартості купленого позивачем кліткового обладнання.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині зобовязання надати висновок третій особі по справі із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, згідно загальної декларації з ПДВ за листопад 2007 року в розмірі 497297 грн., суд першої інстанції встановив, що ці вимоги є передчасними, оскільки п.п. 7.7.8 п. 7.7. ст. 7 Закону України передбачений певний порядок відшкодування ПДВ.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Апеляційний суд встановив, що ТОВ «Ареал-Снігурівка»є сільськогосподарським товаровиробником, платником податку на додану вартість та звітує перед відповідачем подаючи три декларації з податку на додану вартість - загальну декларацію та дві спеціальні (скорочені), в яких відображаються операції у відповідності з п. 11.21 та 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Документальною невиїзною (камеральною) перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість позивача за листопад 2007 рок, оформленою Актом № 14/15-31427847 від 17 січня 2008 року, відповідач встановив неправомірне визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в загальній декларації з податку на додану вартість № 3 в листопаді 2007 року в розмірі 497297 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення рішення № 0000071600/0 від 21 січня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 497297 грн. (а.с. 15).

ТОВ «Ареал-Снігурівка»уклала з ЗАТ «Агромаш-ІФ»договори купівлі-продажу кліткового обладнання та на виконання зазначених договорів перерахувала ЗАТ «Агромаш-ІФ»вартість товару, в тому числі й податок на додану вартість в розмірі 497297 грн., отримавши від постачальника податкові накладні № 368 та № 369 від 19 жовтня 2007 року (а.с. 26-27).

Зазначені господарські операції позивач відобразив в загальній декларації за жовтень 2007 року та відніс суму податку на додану вартість в розмірі 497297 грн. до податкового кредиту, а в податковій декларації з податку на додану вартість по розрахункам з бюджетом за листопад 2007 року визначив цю суму як таку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Апелянт вважає віднесення цієї суми податку на додану вартість до суми, яка підлягає відшкодуванню з державного бюджету, неправомірним та таким, що суперечить положенням п.п. 7.4.1, 7.7.1, 7.72 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта в цій частині, що узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові цього суду від 17 червня 2008 року по справі № 21-587во08.

Пунктом 11.21 статті 11 Прикінцевих положень Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, зокрема, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок і нарахування зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 цієї ж статті до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 пункту 1.2 Загальних положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого Міністерством юстиції України 9 липня 1997 року під № 250/2054, платники податку, в яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та мяса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобовязань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Неперераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто відємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується товаровиробникам на зменшення податкових зобовязань наступних звітних періодів.

Зі змісту зазначеного випливає, що за спеціальною декларацією при визначенні обєкта оподаткування платник податку, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, декларує як податкове зобовязання, так і податковий кредит. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі наведеної вище норми цей податок до бюджету не сплачує, а декларує податкові зобовязання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то і податковий кредит з ПДВ, сформований за операціями з придбання кліткового обладнання, має відноситися до тієї самої спеціальної декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про правомірність задекларованої позивачем суми відємного значення з ПДВ до відшкодування з бюджету в загальній декларації є помилковими.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції в частині відмови у позові про зобовязання відповідача надати органу державного казначейства висновок є помилковим, оскільки провадження підлягало закриттю у звязку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. В разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, а способом захисту має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена частково, оскаржена постанова скасована, з ухваленням нової постанови про відмову у задоволені адміністративного позову та закриття провадження в частині позовних вимог.

Керуючись ст. 157, ст. 195, 196, п. 3, 4 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1ст. 202, ст. 205, ст. 207, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області задовольнити.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 23 липня 2008 року скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал-Снігурівка»в частині скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Провадження по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал-Снігурівка»в частині зобовязання надати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складений 18.01.2012 р.

Головуючий: суддя /підпис/ С.Д. Домусчі

суддя /підпис/ В.О. Скрипченко

суддя /підпис/ Л.П. Шеметенко