Постанова № 21594665, 02.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-18748/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Укркомресурси»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.11р. у справі № 2а-18748/11/2670 за позовом Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України, що діє через Донецьке обласне управління «Донецькекокомресурси»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання частково протиправним рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним акту про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 21.01.10р. № 332/23-2/21702769 в частині віднесення кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Донбудсервіс»в сумі 66988 грн. до складу валового доходу як безповоротної фінансової допомоги та зменшення суми податкового зобовязання визначеного у податковому повідомленні - рішенні від 03.02.10р. № 2562/10/23-2, що розрахована з урахуванням заборгованості в сумі 66988 грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог від 04.04.11р. а/с 66).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.11р. відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним акту перевірки від 21.01.10р. № 332/23-2/21702769.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.11р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Державне підприємство «Укркомресурси»(позивач перейменований згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2010р.) подало апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення безпідставно та необґрунтовано не враховано те, що за кредиторською заборгованістю в сумі 66988 грн. не минув строк позовної давності, отже її не можна вважати безповоротною фінансовою допомогою в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак - відносити до складу валового доходу у 3 кварталі 2009р. Апелянт зазначає, що ним було надано відповідні докази на підтвердження таких доводів, які судом не прийняті до уваги.

В судове засідання учасники процесу не зявились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, у звязку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Київському районі м. Донецька проведено перевірку Донецького обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини Державної компанії «Укрекокомресурси»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06р. по 30.09.09р. та іншого законодавства за період 01.10.06р. по 30.09.09р., за результатами якої складено акт № 332/23-2/21702769 від 21.01.11р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.97р., внаслідок невключення до валового доходу у 3 кварталі 2009 року кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності у загальному розмірі 311233 грн., що виникла станом на 01.10.2006 року.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Київському районі м. Донецька винесено податкове повідомлення рішення № 2562/10/23-2 від 03.02.10р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 170903 грн., у тому числі:142 644 грн. основний платіж та 28 259 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням рішенням в частині податкового зобовязання з податку на прибуток, на визначення якого вплинула сума кредиторської заборгованості перед ТОВ «Донбудсервіс»у розмірі 66988 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний борг погашений позивачем 26.11.10р., тобто після проведення перевірки та встановлення податковим органом порушення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

До складу валового доходу включаються, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" (п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 вказаного Закону).

Відповідно до п.п. 1.22.1 п.1.22 ст. 1 цього ж Закону, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Отже, в силу наведених правових норм, підставою для віднесення до складу валового доходу сум простроченої кредиторської заборгованості є закінчення строку позовної давності для стягнення такої заборгованості.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно із ст. 257 встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 264 ЦК України встановлює підстави, за яких перебіг позовної давності переривається, тобто починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, за умови, якщо до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності.

Так, відповідно до ч.ч.2,3 вказаної норми, перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як свідчать обставини справи та подані позивачем докази, стягнення кредиторської заборгованості в сумі 66 988 грн., що виникла у позивача перед ТОВ «Донбудсервіс» за договором підряду було предметом спору у господарському суді.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.05р. позовні вимоги ТОВ «Донбудсервіс» задоволено та стягнуто з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси»КМУ на користь позивача 66 988 грн. основного боргу, 669,88 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ Господарського суду м. Києва про примусове виконання рішення від 16.01.06р. у справі № 26/672 було звернуто до примусового виконання у ВДВС.

Отже, висновок податкового органу в акті перевірки про те, що станом на 01.10.2006 року сплив строк позовної давності щодо стягнення вказаної суми кредиторської заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи, так як на вказану дату спірна сума була стягнута за рішенням господарського суду, відтак виконання рішення суду не обмежується строками давності.

Як наслідок, неправомірним є висновок податкового органу про заниження валових доходів у 3 кварталі 2009 року внаслідок невключення до їх складу кредиторської заборгованості позивача в сумі 66 988 грн.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення податкового органу вимогам чинного законодавства є визнання такого рішення частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено) та що без неї рішення у іншій частині не втрачає своє значення.

Отже, визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 30703 грн. основного платежу та, як наслідок, застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 5871 грн. протиправне.

Невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, а саме заявлення вимоги про зменшення суми податкового зобовязання визначеного у податковому повідомленні - рішенні від 03.02.10р. № 2562/10/23-2, що розрахована з урахуванням заборгованості в сумі 66988 грн. (замість оскарження податкового повідомлення-рішення у частині певної донарахованої суми), не є правовою підставою для відмови у задоволенні вимог.

У разі помилкового обрання позивачем способу захисту порушеного права адміністративні суди мають право на підставі ч.2 статті 11 КАС вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 30703 грн. основного платежу та 5871 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В решті донарахованої суми, позивач не оспорював податкове повідомлення-рішення.

Доводи відповідача про те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, визначений ч.5 ст. 99 КАС України (в редакції змін, внесених Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI) не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Частина 5 ст. 99 КАС України, якою передбачений спеціальний скорочений строк в один місяць для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів набула чинності з 30 липня 2010 року.

Таким чином, із моменту набрання чинності змінами до КАС України, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", до 1 січня 2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України) строки для звернення особи з позовом про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень становили один місяць.

Разом з тим, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.

Отже, враховуючи, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийняте податковим органом 03.02.2010р. (до набрання чинності вказаними змінами) - право на звернення з позовом про оскарження цього податкового повідомлення-рішення виникло у платника податків починаючи з дати його отримання, а тому строк звернення до адміністративного суду для такої особи (незалежно від того, коли було пред'явлено позов, - до 30.07.10 року чи після цієї дати) становить 1095 днів, як це було передбачено п.п.5.2.5 ст.5 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови та ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.195, 197, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державного підприємства «Укркомресурси»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.11р. у справі № 2а-18748/11/2670 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.11р. у справі № 2а-18748/11/2670 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 03.02.10р. № 2562/10/23-2 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 30703 грн. основного платежу та 5871 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дана постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Глущенко Я.Б.