Ухвала суду № 21594581, 26.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16753/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіВівдиченко Т.Р.

Суддів:Бабенка К.А.

Мельничука В.П.

За участю секретаря Корженкової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна»звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0002122310/1 від 07.11.2009 року про донарахування податку на прибуток в сумі 16773057,10 грн. в т.ч. за основним платежем 9699742 грн., за штрафними санкціями 7073315,10 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна»звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 26.06.2009р. по 10.08.2009р. працівниками ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено планову перевірку ТзОВ «СіЕйчЕс Україна»за результатами якої складено Акт №177/23-50/35704808 від 17.08.2009р. "Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «СіЕйчЕс Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.02.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 12.02.2008 року по 31.03.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.5.1 п. 5.5.2 ст. 5 п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 9 699 742,0 грн. та завищено від'ємне значення з об'єкту оподаткування по податку на прибуток на суму 27 533 844 грн.

На підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0002122310/0 від 28.08.2009р., яким донараховано податок на прибуток в сумі 16 773 057,10 грн., в тому числі за основним платежем 9 699 742 грн., та 7 073 315,10 грн. штрафних санкцій.

ТзОВ «СіЕйчЕс Україна»оскаржило зазначене податкове повідомлення-рішення до ДПІ у Святошинському районі м. Києва в порядку апеляційного узгодження, проте, рішенням про результати розгляду первинної скарги №10143 від 12.11.2009р. скаргу залишено без задоволення.

За результатами розгляду скарги ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002122310/1 від 07.12.2009р., яким донараховано податок на прибуток в сумі 16 773 057,10 грн., в тому числі за основним платежем 9 699 742 грн., та 7 073 315,10 грн. штрафних санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів правомірність віднесення курсових різниць за 2008 рік в повному обсязі в сумі 77 264 597 грн. на валові витрати.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 названого Закону, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на сплату відсотків за користування кредитом до складу валових є зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Судом встановлено, що 17.06.2008р. між CHS Europe SA (позикодавець) та ТзОВ "СіЕйчЕс Україна" (позичальник) укладено договір позики, згідно п. 1.1 якого, позикодавець зобов'язався надати у вигляді кредитної лінії грошові кошти в доларах США в розмірі та на умовах встановлених договором. Загальна сума позики як кредитної лінії склала 40 000 000,0 грн. доларів США, розмір ставки відсотків за користування позикою складає 9,8 % річних від фактично отриманої частини позики.

01.12.2008р. між CHS Europe SA (позикодавець) та ТзОВ "СіЕйчЕс Україна" (позичальник) укладено договір позики, згідно п. 1.1 якого позикодавець зобов'язався надати у вигляді кредитної лінії грошові кошти в доларах США в розмірі та на умовах встановлених договором. Загальна сума позики як кредитної лінії склала 40 000 000,0 грн. доларів США, розмір ставки відсотків за користування позикою складає 9,8 % річних від фактично отриманої частини позики.

Актом перевірки встановлено, що згідно укладених вище договорів позики Товариство отримало валютних коштів на суму 54 738 496,08 доларів США (390 493 242,71 грн.), перераховано нерезиденту в погашення позики та відсотків на загальну суму 32 228 999,86 доларів США (217 170 121,81 грн.).

Нараховані відсотки по займу у розмірі 1594187,23 дол. США до валових витрат не відносились.

За 2008р. підприємство мало збитки у розмірі 27533844грн. Водночас підприємством до валових витрат віднесені курсові різниці у повному обсязі за 2008р. 77264597грн.

Таким чином, до валових витрат неправомірно віднесено курсові різниці на валові витрати.

Відповідно до підпункту 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для платника податку, 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат, витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Підпунктом 5.5.5 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що витрати на сплату процентів, які відповідають вимогам підпункту 5.5.1, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями підпункту 5.5.2 протягом звітного періоду, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених пунктом 5.5.2.

З аналізу викладеної норми вбачається, що право платника податку на перенесення витрат на сплату процентів на результати майбутніх податкових періодів безпосередньо пов'язано із тими витратами, які входять до складу валових витрат, визначених підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При цьому, особливості оподаткування операцій з борговими вимогами та зобовязаннями передбачені пп. пп. 7.9.1. та 7.9.2. п.7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно яких, зокрема, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у звязку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам; не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у звязку з поверненням платником податку основної суми кредиту іншим особам-кредиторам, а також з наданням кредиту іншим особам-дебіторам.

Також, колегія суддів погоджується із нарахуванням штрафних фінансових санкцій по податку на прибуток в розмірі 7073315,10 грн., так як у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», такий платник податків зобовязаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі пяти відсотків суми донарахованого податкового зобовязання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Також, у разі коли платника податків засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені обєкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобовязання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі пятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0002122310/1 від 07.11.2009 року про донарахування податку на прибуток в сумі 16773057,10 грн., в т.ч. за основним платежем 9699742 грн., за штрафними санкціями 7073315,10 грн. відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2010 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного сулу України.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бабенко К.А Мельничук В.П.