Ухвала суду № 21594479, 26.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1641/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Водяне будівництво»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водяне будівництво»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Водяне будівництво»(далі Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі Відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000302300 від 12.03.2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати незаконну та необґрунтовану, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини справи, допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Враховуючи, що справу може бути вирішено на основі наявних у справі письмових доказів, а згідно ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи; апеляційною інстанцією не визнана обов»язковою особиста участь осіб, які беруть участь у справі, тому колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Позивач зареєстрований Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та перебуває на обліку платників податків з 03.09.2007 року за №1281-ТОВ.

24.02.2011 року Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Позивача з питань правовідносин з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт №360/23-2/35367310.

Згідно акту перевірки Позивачем допущені порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон), в результаті чого занижено податкове зобов»язання по податку на додану вартість на загальну суму 40109,60 грн.

На підставі акту перевірки 12.03.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000302300 на суму грошового зобов»язання в розмірі 50137,00грн., що складає 40109,60 грн. основного платежу та 10027,40грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ст.54.3 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до п.123.1 ст.23 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Правилами пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Положеннями пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.07.2009 року між Позивачем (замовником) та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»(підрядником) укладено договір на будівельні роботи №01/07-09, відповідно до умов якого Позивач замовляє, а ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»виконує комплекс робіт по будівництву берегоукріплюючиїх та каскадних споруд ставка, що розташований в рекреаційній зоні р.Кальміус, Київського району м.Донецька.

Вартість робіт в сумі 200 00,00 грн. сплачена Позивачем відповідно до платіжних доручень №878 від 19.11.2009 року, №920 від 17.12.2009 року, №928 від 28.12.2009 року.

В подальшому виконані ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»роботи передано їх первинному замовнику ТОВ «Стадіон Шахтар»(договір б/н №04/06-08).

Проте, Позивач передав ТОВ «Стадіон Шахтар»у повному обсязі роботи, виконані ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», вартість яких згідно документації, що міститься в матеріалах справи, складає 38349,32грн., а не 200000,00грн., як це зазначає Позивач.

Відповідно до платіжного доручення №699 від 13.07.2009 року Позивач сплатив ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»вартість матеріалів в сумі 40657,57 грн. згідно з рахунком №СФ-18/06-9 від 18.06.2009 року, проте Позивачем не надано доказів використання цих матеріалів в господарській діяльності.

Також, відповідно до пояснень директора ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»Якимця А.В. дане підприємство було переоформлене на його ім»я за винагороду на пропозицію невстановленої особи з метою здійснення незаконної діяльності, пов»язаної із обігом готівкових коштів.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність внесення Позивачем до податкового кредиту за червень та серпень 2009 року грошових коштів в сумі 6776,26 грн. та 33333,34 грн. відповідно та вважає, що в діях Відповідача щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні порушення податкового зобов»язання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст.201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Водяне будівництво» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М. Бужак Н.П.