Ухвала суду № 21594107, 31.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18691/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бужак Н.П.

Суддів: Твердохліб В., Костюк Л.О.

За участю секретаря: Павленко Т.А.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Завод скловиробів»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод скловиробів»до Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в місті Києві та Київській області про скасування постанови №1077-КУ від 01.12.2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Завод скловиробів»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в місті Києві та Київській області про скасування постанови № 1077-КУ від 01.12.2010 року.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач Публічне акціонерне товариство «Завод скловиробів»подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Провіривши матеріали справи, осіб, які з»явилися в судове засідання, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, що з»явились в судове засідання, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що розпорядженням відповідача від 31 травня 2010 року № 708-КУ про усунення порушень законодавства про цінні папери встановлено, що статут ПАТ «Завод скловиробів»не містить інформації щодо складу учасників ПАТ «Завод скловиробів», чим порушено вимоги статті 4 ЗУ "Про господарські товариства" та зобовязано усунути виявлене порушення до 01 листопада 2010 року. Вказане порушення позивачем не усунуто, на підставі чого відповідачем прийнято постанову від 01 грудня 2010 року № 1077-КУ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Завод скловиробів» зареєстроване як юридична особа, індитифікаційний код 00293290 та є емітентом цінних паперів в розумінні статті 2 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

Як свідчать матеріали справи, 31 травня 2010 року уповноваженою особою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку винесено розпорядження № 708-КУ про усунення порушень законодавства про цінні папери, адресоване позивачу, оскільки встановлено, що ПАТ «Завод скловиробів» здійснює свою діяльність на ринку цінних паперів з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: діючий статут позивача, затверджений загальними зборами акціонерів 26 березня 2010 року (протокол №17) та зареєстрований Соломянською районною у місті Києві державною адміністрацією 02 квітня 2010 року за реєстраційним номером №10731050006004475, не відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про господарські товариства", оскільки не містить інформацію про склад акціонерів ПАТ «Завод скловиробів».

У зв'язку з чим, на підставі пункту 10 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" позивачу був наданий строк для усунення виявлених порушень до 01 листопада 2010 року, письмово повідомивши відповідача про виконання розпорядження.

Проте, позивач протягом наданого йому терміну для усунення порушень вимоги розпорядження не виконав, про що складено акт від 22 листопада 2010 року № 1121-КУ про правопорушення на ринку цінних паперів та на підставі ст. 9 ЗУ "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" винесено постанову від 01 грудня 2010 року № 1077-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів. Зокрема, за невиконання вимог розпорядження на позивача накладено штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (далі - Закон) державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексу заходів з метою порядкування контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та попередження зловживань та порушень у цій сфері.

Відповідно до п. 10 ст. 8 Закону Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, зокрема, надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

У цьому пункті також зазначено, що розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери є обов'язковим до виконання.

Державне регулювання ринку цінних паперів, відповідно до ст. 2 Закону здійснюється з метою: реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних; одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів; захисту прав учасників фондового ринку; дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства та інше.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 11 цього Закону встановлено, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до пяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, аналіз змісту викладених норм дає підстави суду дійти висновку, що накладення штрафних санкцій відповідачем є обґрунтованим, оскільки позивачем було допущено невиконання вимог розпорядження, яке є обовязковим до виконання.

Колегія суддів не бере до уваги твердження позивача про те, що у Законі України «Про акціонерні товариства» вимоги щодо наявності у статуті акціонерного товариства інформації про склад його засновників та учасників відсутні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 прикінцевих те перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1 - 49 Закону України «Про господарські товариства» у частині, що стосується акціонерних товариств, а відтак, положення ч. 4 Закону України «Про господарські товариства»є чинними і поширюються на установчі документи позивача.

Інструкційним листом "Щодо дій уповноважених осіб Комісії при виявленні невідповідності положень статуту юридичної особи вимогам, встановленим законодавством", затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 02 грудня 2008 року №1404 встановлено, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників і учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації та реорганізації товариства, тощо.

У разі виявлення уповноваженою особою Комісії невідповідності положень статуту юридичної особи вимогам, встановленим законодавством України, керуючись пунктом 10 статті 8 Закону, пунктом 2 розділу XIV Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року № 2272, уповноважена особа Комісії повинна винести розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери.

Крім того колегія суддів зауважує, що твердження позивача, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку не наділена повноваженнями надавати правову оцінку відомостям та положенням, що містяться у статуті товариства, навіть якщо положення статуту не містять необхідних відомостей, також не береться до уваги судом, оскільки відповідачем застосована до позивача санкція лише за невиконання розпорядження, обовязкового для виконання.

Станом на час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції вимоги відповідача залишилися не виконаними ПАТ «Завод скловиробів», статут товариства не приведений у відповідність із законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И ЛА

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Завод скловиробів»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О. Твердохліб В.А. Повний текст виготовлено: 03 лютого 2012 року.