Постанова № 21593655, 02.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12368/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Сорочко Я.М.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою апеляційною скаргою відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Оболонь»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2010 року позивач Закрите акціонерне товариство «Оболонь»звернулися в суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2010 року №0000024020/0, №0000034020/0, №0000054020/0, №0000044020/0; від 31.03.2010 року №0000024020/1, №0000034020/1, №0000054020/1, №0000044020/1; від 08.06.2010 року №0000024020/1; від 14.06.2010 року №0000024020/2, №0000034020/2, №0000054020/2, №0000044020/2; від 08.06.2010 року №0000024020/1; від 02.09.2010 №0000024020/3, №0000034020/3, №0000054020/3, №0000044020/3.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2011 року вимоги позивача задоволено.

За письмовим клопотання позивача, колегія судді змінила найменування позивача Закрите акціонерне товариство «Оболонь»на Публічне акціонерне товариство «Оболонь»відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 482458 від 28.04.2011 року, Довідки АА №373235 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України від 29.04.2011 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не зявились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Задовольняючи вимоги позивача, суд виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 11.11.2009 року до 22.12.2009 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків проведена планова виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Оболонь»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

-п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.4 п.5.4, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року (в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР) із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 272470,00 грн., через віднесення до валових витрат вартості паливно-мастильних матеріалів, використаних у неробочі (вихідні) дні на службові легкові автомобілі та сум перерахувань за послуги по розміщенню продукції ЗАТ «Оболонь»у мережах магазинів; та через розбіжності включення підприємством до складу валових витрат сум сплачених відсотків за користування кредитними коштами за договором від 07.03.2008 року №20-0400/2-1.

-пп.4.5.1 п.4.5 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1077848,00 грн., через неправомірне до валових витрат вартості паливно-мастильних матеріалів, використаних у неробочі (вихідні) дні на службові легкові автомобілі та сум перерахувань за послуги по розміщенню продукції ЗАТ «Оболонь»у мережах магазинів; та через віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості будівельних робіт ПП «Технобудспецінвест-3».

-пп. «г»пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп. «а»п.17.2 ст.17, пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства з питань правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 14063,05 грн., через користування працівниками підприємства службовими автомобілями у свої неробочі дні (вихідні дні) та використання у ці дні паливно-мастильних матеріалів.

-п. 7.1 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України, затвердженого наказом ДПА України від №111 19.03.2001 року, в результаті чого занижено суму акцизного збору у серпні 2009 року на суму 52920,00 грн. та завищено у вересні 2009 року на суму 52920,00 грн..

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №614/40-20/05391057 від 29.12.2009 року, на підставі висновків якого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.01.2009 року:

-№0000024020/0 на суму 370611,00 грн., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 272470,00 грн. основного платежу та 98141,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000034020/0 на суму 1616772,00 грн., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1077848,00 грн. основного платежу з урахуванням 538924,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000054020/0 на суму 42189,00 грн., яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 14063,00 грн. основного платежу та 28126,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000044020/0, яким визначено суму податкового зобовязання з акцизного збору з пива в розмірі 26460,00 грн. штрафних санкцій.

За результатами розгляду в апеляційному порядку первинної скарги позивача, рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 29.03.2010 року за №3707/10/25-022 податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення. У звязку з чим були винесені податкові повідомлення-рішення від 31.03.2010 №0000024020/1, №0000034020/1, №0000054020/1, №0000044020/1.

За результатами розгляду в апеляційному порядку повторної скарги позивача, рішенням Державної податкової адміністрації в місті Києві від 07.06.2010 року №2944/10/25-114, з урахуванням рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про внесення змін від 07.06.2010 року №6875/10/25-022, податкове повідомлення-рішення від 19.01.2010 року №0000024020/0 скасоване в частині 88642,00 грн. основного платежу та 20751,00 грн. штрафних санкцій, а інші податкові повідомлення-рішення були залишені без змін. Внаслідок чого були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.06.2010 року №0000024020/2, №0000034020/2, №0000054020/2, №0000044020/2 та від 08.06.2010 року №0000024020/1 на суму 261218,00 грн.

За результатом розгляду скарги позивача рішенням ДПА України від 18.08.2010 року №8204/6/25-0115 в її задоволенні позивачу було відмовлено та винесено податкові повідомлення-рішення від 02.09.2010 року:

-№0000024020/3 на суму 261218,00 грн., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 183828,00 грн. основного платежу та 77390,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000034020/3 на суму 1616772,00 грн., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1077848,00 грн. основного платежу з урахуванням 538924,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000054020/3 на суму 42189,00 грн., яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 14063,00 грн. основного платежу та 28126,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000044020/3, яким визначено суму податкового зобовязання з акцизного збору з пива в розмірі 26460,00 грн. штрафних санкцій.

В результаті проведення перевірки, апелянтом дослідженні подорожні листи службових легкових автомобілів позивача, та встановлено, що останній неправомірно включив до складу валових витрат вартість паливно-мастильних матеріалів, використаних у неробочі (вихідні) дні на службові легкові автомобілі, що в свою чергу вплинуло на правильність визначення податкового кредиту з ПДВ та податку з доходів фізичних осіб, тобто позивач не відкоригував податковий кредит на суму ПДВ у вартості паливно-мастильних матеріалів, які не були використані на потреби не повязані з господарською діяльністю, а також не включив до загального місячного оподатковуваного доходу працівників надане їм додаткове благо у вихідні дні у вигляді безкоштовної заправки бензином.

Вирішуючи питання правомірності визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток позивача, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

В запереченнях поданих представником позивача на апеляційну скаргу, зазначено, що ЗАТ «Оболонь»має безперервний цикл виробництва. Без перерв у вихідні, святкові дні, та без врахування часу доби. Забезпечення безперервного технологічного циклу передбачено безпосередньо у колективному договорі підприємства. Крім того, по відповідним категоріям працівників на початку року видається наказ по підприємству про встановлення персональних окладів та доплат працівників товариства. У перевіряємому періоді діяли відповідні Накази №129/0/3-09, у пункті 3 яких безпосередньо було визначено доплати для водіїв службових легкових автомобілів від погодинної тарифної ставки 25 % за вищезазначені умови праці.

Зазначені обґрунтування вимоги позивача, не заслуговують на увагу, оскільки списання паливно-мастильних матеріалів проводиться на підставі подорожніх листів службового легкового автомобіля, що є документом для підтвердження витрат пального.

На підставі подорожніх листів працівниками автотранспортного цеху щомісячно складається Звіт про рух паливно-мастильних матеріалів в розрізі автомобілів, після чого комісією у складі голови та 3-х членів складається Акт на списання паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до акта перевірки, згідно наданих до перевірки подорожніх листів службових легкових автомобілів встановлено, що працівники підприємства у неробочі (вихідні дні) використовували легкові автомобілі та відповідно паливно-мастильні матеріали підприємства на потреби не повязані з веденням господарської діяльності підприємства. Видане паливо на легкові автомобілі включено до складу валових витрат у відповідних періодах в розмірі 50% затрат на паливо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки акта перевірки про порушення ЗАТ «Оболонь»п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та завищення валових витрат є правомірними, та підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2009 року №0000024020/0, від 31.03.2010 року №0000024020/1, від 08.06.2010 року №0000024020/1, від 14.06.2010 року №№0000024020/2, від 02.09.2010 року №0000024020/3 не вбачається.

Щодо виключення з валових витрат сум перерахувань за послуги по розміщенню продукції ЗАТ «Оболонь»у мережах магазинів, колегія суддів зважає на наступне.

Позивач в поданих запереченнях на апеляційну скаргу, зауважує, що зазначені послуги впливають на формування споживчого попиту, та направленні на збільшення обсягів поставок, а відповідно на збільшення обсягів реалізації продукції підприємства, сприяють підвищенню товарообігу продукції, надають можливість своєчасно змінити асортимент продукції у торгівельних залах магазинів, доносять інформацію відносно споживчих якостей продукції підприємства та його новинок, скорочує час шляху отримання товару покупцем, позитивно вказуються на розширенні долі ринку, тому вони безпосередньо повязанні з витратами на реалізацію продукції та з веденням господарської діяльності підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав договори про надання послуг: з ТОВ «Болдін»№663/104-1906007 від 15.05.2007 року, з ТОВ «Локомотив 2005»№17-200607 від 15.05.2007 року, з ЧП «Таврія плюс»№304-260608 від 01.06.2008 року, з ЧП «Таврія І»№1305-260608 від 01.06.2008 року. Проте, як відзначає відповідач в акті перевірки ці договори, на його думку є договорами поставки та свідчать про передачу права власності на товар контрагентам.

Згідно з матеріалами перевірки, послуги, вказані в договорах, були пов'язані з просуванням товару до кінцевого споживача, який вже не знаходився у власності ЗАТ «Оболонь», оскільки позивач реалізовував продукцію через юридичних осіб, що здійснюють оптову торгівлю, які в свою чергу в подальшому самостійно реалізовували цей товар через мережі роздрібної торгівлі

Згідно п. 2.1.12 Договорів з ЧП «Таврія плюс»№304-260608 від 01.06.2008 року та з ЧП «Таврія І»1305-260608 від 01.06.2008 року розміщення продукції здійснюється виконавцем за власний рахунок, шляхом укладання відповідних договорів купівлі-продажу продукції.

Позивачем реалізовувалась продукція через юридичних осіб, що здійснюють оптову торгівлю, які в свою чергу в подальшому самостійно реалізовували цей товар через мережі роздрібної торгівлі.

Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Як зазначалося вище, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судом першої інстанції не враховано, що ЗАТ «Оболонь»реалізовувало продукцію через юридичних осіб, що здійснюють оптову торгівлю, які в свою чергу в подальшому самостійно реалізовували цей товар через мережі роздрібної торгівлі

Після передачі права власності на товар підприємствам покупцям позивач вже не може вчиняти дії, щодо такого товару, а в такому разі не може споживати послуги, які повязані з товарами, на які воно вже не має права власності.

З вищевикладеного випливає, що зазначенні послуги стосуються ведення господарської діяльності покупців продукції ЗАТ «Оболонь» та не повязанні з веденням господарської діяльності позивача.

Висновки акта перевірки про порушення ЗАТ «Оболонь»п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.1, пп.5.3.9 п.5.3, пп. 5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та завищення валових витрат є правомірним.

Щодо розбіжності включення позивачем до складу валових витрат сум сплачених відсотків за користування кредитними коштами за договором №20-0400/2-1 від 07.03.2008 року, слід зазначити наступне.

Позивач в запереченнях поданих на апеляційну скаргу зазначає, що відсотки нараховуються банком щомісячно в перший робочий день місяця, наступного за звітним, за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню звітного місяця.

Відповідно до п.п. 5.5.1 п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку відсотків позивачем не вірно розраховано період використання кредитних коштів, що підтверджується платіжними дорученнями за відповідний період використання кредитних коштів.

Судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги довідки ПАТ «Промінвестбанк»від 04.02.2010 року № 05-1-11/146, якими підтверджується факт нарахованих банком процентів в сумі, що відповідає сумам відсотків віднесених на валові витрати позивачем, оскільки зазначені довідки позивачем підчас проведення перевірки не надавалися.

Відсотки сплачені позивачем за користування кредитними коштами за договором № 20-0400/2-1 від 07.03.2008 року не правомірно віднесено до валових витрат.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 19.01.2010 року №0000034020/0, від 31.03.2010 року №0000034020/1, від 14.06.2010 року №0000034020/2, від 02.09.2010 року №0000034020/3, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «Оболонь»та Об'єднанням громадян «Футбольний клуб «Оболонь»14.10.2003 року укладений договір комісії №32/11-03 та додаткові угоди до нього.

По договорам укладеним з ПП «Технобудспецінвест-3»(Підрядник), відповідно до умов яких ЗАТ «Оболонь»виступає Замовником, Підрядник проводив роботи по благоустрою території стадіону по вул. Північній, 26; виконував роботи по виготовленню та монтажу металевої огорожі та укладенню плитки на стадіоні по вул. Північній, 26; виконував роботи по виготовленню залізобетонних фундаментів під металеву огорожу та електронне табло на стадіоні по вул. Північній, 26; виконував оздоблювальні роботи по відмітці -3,150 на стадіонні по вул. Північній, 26; роботи по укладці пола та стін пандуса плиткою, виготовлення та монтаж перил пандуса на стадіонні по вул. Північній, 26; виконував електромонтажні роботи на стадіоні по вул. Північній, 26; проводив комплекс робіт по прокладці дренажної, господарсько-побутової та виробничої каналізації та установці сантехприборів на стадіоні по вул. Північній, 26; проводив комплекс робіт по прокладці водопроводу та сантехнічного обладнання на стадіоні по вул. Північній, 26; виконував роботи по виготовленню залізобетонних колодязів на стадіонні по вул. Північній, 26.

З матеріалів справи вбачається, що суми податку на додану вартість сплаченні у вартості будівельних робіт ПП «Технобудспецсервіс-3», визначених у податкових накладних, віднесено ЗАТ «Оболонь» до складу податкового кредиту у відповідні податкові періоди.

У бухгалтерському обліку підприємства на балансовому рахунку 10 «Основні засоби»субрахунок 1030 «Будинки та споруди»стадіон за адресою: м. Київ, вул. Північна, 26 не обліковується.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Безпідставним та необґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що наведені документальні докази у справі свідчать про фактичне виконання робіт, замовлених позивачем у третьої особи (підрядника - ПП «Технобудспецінвест-3») на виконання договору комісії.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом першої інстанції не досліджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при купівлі паливно-мастильних матеріалів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у вартості будівельних робіт ПП «Технобудспецінвест-3», через відсутність підтверджуючих документів, що доводять пов'язаність договорів з ПП «Технобудспецінвест-3»з веденням господарської діяльності позивача та діяльності, що здійснюється ним у межах договору комісії з Об'єднанням громадян «Футбольний клуб «Оболонь».

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача, про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 19.01.2010 року № 0000054020/0, від 31.03.2010 року № 0000054020/1, від 14.06.2010 року № 0000054020/2, від 02.09.2010 року № 0000054020/3, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення взагалі не наведено обґрунтування про неправомірність визначення позивачу податкового зобовязання з доходів найманих працівників, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, у звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в зазначеній частині.

Стосовно порушення позивачем п. 7.1 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України, затвердженого Наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111 та неправомірності нарахування штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 року в сумі 26460,00 грн., колегія суддів відзначається наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2009 року підприємством позивача було занижено нарахування по акцизному збору з реалізації пива у на суму 52920,00 грн. та завищено збір у вересні 2009 року за рахунок відображення експортних операцій по реалізації пива «Араміс і К»(Білорусія) згідно вантажно-митних декларацій.

Відповідно до п. 7.1 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України, акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезенні (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене: оригіналом пятого аркуша («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, виданого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту підакцизної продукції, лише після одержання від митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення підакцизної продукції, офіційного повідомлення про фактичне вивезення цієї продукції за межі митної території України в повному обсязі.

Відповідно до відмітки митного органу у вантажно митній декларації перетин кордону відбувся у вересні 2009 року, у звязку з чим висновок податкового органу в зазначеній частині є обґрунтованим.

Позивач вважає, що заниження суми акцизного збору у серпні 2009 року фактично не було, оскільки ним у вересні 2009 року, до моменту перевірки податковим органом, була самостійно виправлена помилка шляхом подання декларації з акцизного збору за вересень 2009 року, в якій суму збору збільшена на суму заниження у серпні. Крім того, відповідачем нараховані штрафні (фінансові) санкції, виходячи з максимально допустимого розміру - 50%, без врахування того, що кількість прострочених періодів становила 1 податковий період.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до абз.1 п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

В матеріалах справи відсутні докази, що ЗАТ «Оболонь»виконало вказані норми закону.

Відповідно до положень пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Під час перевірки податковим органом встановлено заниження нарахування по акцизному збору з реалізації пива у серпні 2009 року та завищення збору у вересні 2009 року, а тому застосування штрафної санкції в розмірі 50 % від суми заниження є правомірним.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2010 року №0000024020/0, №0000034020/0, №0000054020/0, №0000044020/0; від 31.03.2010 року №0000024020/1, №0000034020/1, №0000054020/1, №0000044020/1; від 08.06.2010 року №0000024020/1; від 14.06.2010 року №0000024020/2, №0000034020/2, №0000054020/2, №0000044020/2; від 08.06.2010 року №0000024020/1; від 02.09.2010 №0000024020/3, №0000034020/3, №0000054020/3, №0000044020/3, у звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановлення нового рішення у справі про відмову в задоволенні вимог позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року та постановлення нової провідмову в задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача Публічного акціонерного товариства «Оболонь»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2010 року №0000024020/0, №0000034020/0, 0000054020/0, 0000044020/0; від 31.03.2010 року №0000024020/1, №0000034020/1, №0000054020/1, №0000044020/1; від 08.06.2010 року №0000024020/1; від 14.06.2010 року №0000024020/2, №0000034020/2, №0000054020/2, №0000044020/2; від 08.06.2010 року №0000024020/1; від 02.09.2010 №0000024020/3, №0000034020/3, №0000054020/3, №0000044020/3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 07.02.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Сорочко Є.О.